Невідома Буковина: чому сезонні ринки діяли до релігійних свят

100 років тому і раніше у Чернівцях організовували здебільшого сезонні базари, але були й щотижневі. Зазвичай усі ярмарки та базари були прив’язані до християнських свят.

Напередодні релігійних свят селяни виносили продати продукцію, знаючи, що люди її купуватимуть, бо всі готуються до свят. Крім готової м’ясо-молочної продукції, виводили й живу худобу, виносили те, що мають у своєму господарстві. Тобто для багатьох буковинців ярмарки та базари були місцем, де кожен селянин міг продемонструвати, який він господар.

{reklama}

За часів австрійського панування та встановлення військової адміністрації на Буковині цісарська влада здійснювала впорядкування та стимулювання розвитку місцевої торгівлі, зокрема в Чернівцях було впроваджено два ярмарки, оскільки до цього у Чернівцях ярмарків не було. Нормативне оформлення чернівецьких ярмарків було здійснено першим міським статутом, затвердженим у Відні, у якому зазначалося, що "з метою сприяння індустрії та стимуляції торгівлі в місті введено два міські ярмарки на православні свята": на Богоявлення (17 (6) січня) та Петра і Павла (10 (29) липня). На них кожен міг вільно з’явитися і, маючи оплачений патент, привезти незаборонені товари.

Тривалий час торгівля на Буковині, і в Чернівцях зокрема, розвивалася на основі старих цехових засад, а також традиційних ярмарків і базарів. Різноманітною була і спеціалізація торговців. У 1861 році зерном торгувало 256 осіб, змішаними товарами – 100, борошном – 84, фруктами – 68, вином – 62, великою рогатою худобою – 57, сіллю – 47 тощо. Характерно, що найбільше цих торговців концентрувалося у Чернівцях, Садогурі і околицях міста.



До слова, на території Садогури, яка тоді була окремим населеним пунктом, тривалий час діяв один із щорічних ярмарків. Пізніше у рішенні Придворної канцелярії від 1801 року про відновлення цьому поселенню міського статусу визначалося проводити в Садогурі чотири щорічних ярмарки в установлені дні: 25 січня, у понеділок після Вербної неділі, у понеділок після Пасхи та 18 жовтня. Декретом від 1820 року в Садогурі визначено влаштовувати вже вісім щорічних ярмарків. У документі також було зазначено, що для проведення ярмарків у Садогурі необхідно обладнати місце, поблизу якого має бути пасовисько та свіжа питна вода, а також забезпечити необхідні умови для торговців та відвідувачів.

Такі умови були створені, й вже у 1811 році відбувся перший Садгурський ярмарок продажу худоби. Історичні джерела засвідчують, що у XIX столітті майже вся велика рогата худоба, що направлялася з Росії на Буковину як офіційно (через митницю у Новоселиці), так і контрабандою, продавалася на ярмарках у Садогурі. Крім худоби, у Садогурі щороку продавалася також значна кількість зерна, овечої вовни, необроблених шкір.

Однак поступово значення ярмарків в Садогурі та в Чернівцях дещо знижується, оскільки з’являються нові більш організовані форми торгівлі – біржи, торгові компанії, мережа магазинів, перехід від оплати золотом і сріблом до паперових грошей, торгівля в кредит, а також розвинулася залізнична мережа. Тому Садогурський ярмарок, так само як і Петрівський (про історію цього ярмарку читайте у наступних номерах), зійшов до рівня звичайного щотижневого базару.
Під час Першої світової війни ярмарки у місті не проводили, а політика централізації нових румунських володарів краю призвела до втрати Чернівцями центру адміністративного значення, проте відкрила нову можливість самоствердження для міста як вагомого промислово-бізнесового центру в Південно-Східній Європі. Чернівці набули значення головного місця зосередження експорту сільськогосподарської продукції, м’яса та худоби із Бессарабії та Молдови.



У Чернівцях діяли 22 транспортно-експедиційні компанії. Активно функціонувала чернівецька біржа. Нестача місць для торгівлі у її недостатньо великому приміщенні на вулиці Поштовій не вистачало, що сприяло розвитку тіньової економіки.

У 20-х – на початку 30-х років XX століття у місті Чернівці організовувалися неодноразові виставки-ярмарки. Ініціаторами їхнього проведення були як різні румунські товариства, так і урядові установи, насамперед міністерство праці. У 1934 році була організована торгова експозиція фруктів, яку облаштували в саду Національного будинку. Її відкриття розпочалося з богослужіння, виступів міністра І. Ністора та міських посадовців. Цим було фактично започатковано "тиждень фруктів".

У рамках згаданого заходу влаштовувалися виставки та торгівля продуктами садівництва у саду ресторану Дрегуляну, на площі В. Александрі (там розташувалися оптові та роздрібні торговці) та площі Грігоре Гіка Воде (де пропонували свою продукцію селяни). Такий захід був наочним виявом зацікавлення з боку держави національною економікою.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram