Зоряна Сирова працює вчителем у столиці Камбоджі.
Вона розповіла molbuk.ua про життя і побут місцевих людей, їх звички і традиції. Зоряна родом із міста Бурштин, закінчила Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.
Зоряна каже, що любов до подорожей та авантюр поєднала її з чоловіком Сарелом. Він – із Африки. Обоє вчителі англійської мови. Зараз Сарел вивчає українську мову, вже може читати, а Зоряна – мову його країни Південно-Африканської республіки – африкаанс.
Нещодавно Зоряна та Сарел одружилися і повінчалися в католицькому храмі столиці Камбоджі, місті Пномпень. Дівчина попросила додати в обряд вінчання український рушник.
Зараз молоде подружжя приїхало в Україну. Зоряна знайомить чоловіка з рідним Бурштином, Франківськом, Львовом та Чернівцями, де дівчина навчалася і закінчила університет.
"Під моїм керівництвом 27 вчителів і дуже багато учнів"– Я закінчила факультет іноземних мов Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича, і заочно філологічний, – розповідає "МБ" Зоряна. – Моя подруга, китаянка, з якою ми разом навчалися в нашому університеті, зателефонувала і каже, є робота вчителя англійської мови у Китаї. Я подумала: а чому би й ні, я всеодно роботи ще не мала. Коли я сказала батькам, що їду до Китаю, вони були шоковані. Я їм сказала що вже купила квитки, хоч насправді квитків ще не мала. На рік поїхала у Китай, працювала там за контрактом. Викладала у звичайній школі. Школа оплатила мені візу, оплачувала проживання. Я лише платила за комунальні послуги. У Китаї зарплатня у школі набагато вища за нашу, але й там це замало. Я вже мала повертатися в Україну. Думала, все, набула досвіду, час додому. І тут компанія, яка займалася нашим працевлаштуванням, організувала поїздку в гори для вчителів-іноземців.
Там я познайомилися із майбутнім чоловіком. Він родом із Південно-Африканської республіки, з теплих країв. У горах було холодно, я бачила, що він замерз і запропонувала йому свій светр. Він ще пів року мав працювати у Китаї, тому і я продовжила контракт. Потім ми вирішили їхати подорожувати. Перед тим Сарел працював у Таїланді і був у Камбоджі. Якщо чесно, я навіть не знала, де це. Знала, що є В’єтнам, Таїланд. Подивилася на карту і кажу: "Поїхали". Забронювали готель на тиждень і приїхали у столицю Камбоджі Пномпень. Чому ми не поїхали у ПАР? Мій чоловік розповідав, що там жити небезпечно, багато крадіжок. Є райони тільки для чорношкірих, куди білим не можна. Можна впевнено сказати, що нас із Сарелом поєднали любов до авантюр і подорожей. В Камбоджі за кілька днів знайшли квартиру, почали шукати роботу. Винайняти квартиру коштує тут від 200 доларів.
Зараз Зоряна з чоловіком працюють у найкращій школі Пномненя – Камбоджійській міжнародній академії. Обоє викладають у початкових класах.
– Ми з чоловіком під час роботи не бачимося, бо працюємо у різних корпусах, – продовжує Зоряна. – Діти у Камбоджі мають подвійну освіту: з 08.00 до 14.00 вивчають всю програму англійською мовою, із 14.00 до 17.00 – кхмерською, це єдина державна мова тут. Більшість населення Камбоджі – кхмери. Якщо є багато китайців, можуть навчатися у другій половині дня китайською, або ж французькою чи знову англійською. Французької навчають в багатьох школах і університетах. Це наслідок колоніальних часів. У Камбоджі діти починають вивчати англійську ще у садочку. На відміну від нашої початкової школи, тут щороку змінюються вчителі. У мене зараз 5 клас, я координатор математики в початковій школі. І викладаю математику англійською мовою. Початкова школа має 5 основних предметів. Це платна приватна школа, вона на дуже високому рівні. На останній дзвоник до нас приходив міністр освіти. Атмосфера в колективі дуже хороша, вчителі з різних країн. Під моїм керівництвом 27 вчителів і дуже багато учнів, бо початкових класів є кілька. До слова, торік у цій школі працював хлопець із Чернівців.
Дівчина розповідає, що зараз, коли привезла чоловіка в Україну, її дві бабусі казали: "О, тобі в Україні хлопці не вгодили, ти мусила знайти чоловіка аж на краю світу, і тепер ми не можемо з ним українською поговорити":
– Але головне – ставлення один до одного, мені з чоловіком комфортно, він надійний. Не важливо, чи твій чоловік з ПАР чи з України, головне, щоб він з повагою ставився до тебе. Він мені дуже несподівано освідчився. Ми обожнюємо настільні ігри, є така гра "Табу": ти не бачиш слова, а людина бачить і описує це слово так, щоби ти відгадав. Сарел мені підказує, описує зашифровану фразу. І тут каже: "Ти вийдеш за мене?" Я вгадала, хоч було зашифровано не це, він мене трішки обманув. Одразу витягнув обручку. Я – католичка, Сарел – протестант. Він зрозумів, що для мене моя віра важлива, і ми одружувалися у католицькій церкві. Я навчаю його української мови, він мене своєї – африкаанс, це офіційна мова в ПАР і Намібії. У мене успіхи кращі, бо африкаанс належить до групи германських мов, носії цієї мови розуміють нідерландську. Але чоловік українською все читає, правда, ще нічого не розуміє.
Коли ми зараз приїхали в Україну, Сарел сказав, що в Україні є багато людей із середнім достатком. В Камбоджі – або дуже бідні, або дуже багаті. Бідні там можуть жити в халупках, де лише кілька дощок і гамак. Також чоловік каже, що в Україні дуже багато алкоголю, який продається всюди. Зараз Сарел також вже знає, що в Україні щедро накривають столи. Коли нас тут запрошують на каву чи чай, чоловік каже: "Я вже знаю ваші каву і чай".
Зоряна розповідає, що готує чоловікові й українські страви. Найбільше йому подобаються вареники.
– Але я не часто готую. Ми дуже багато працюємо, тому вільного часу майже немає. Крім того, я перфекціоністка, і все, що роблю, має бути якнайкраще. Але у Пномпені вигідніше піти кудись поїсти, ніж купувати продукти і щось готувати. Столиця Камбоджі – це як один великий ринок, всі щось продають. Починаючи від того, що мають ресторани і завершуючи тим, що люди просто виносять каструлю на вулицю. Тут дуже популярний рис із різними овочами, також смажене м’ясо – тоненькі шматочки свинини. Якщо є трохи часу, на вихідні зустрічаємося з друзями. Або ж їдемо на море, так тут кажуть на Тайську затоку. Також недалеко є Ангкор-Ват – місто-храм. Це візитівка Камбоджі – буддійський храмовий комплекс 12 століття, одна з найважливіших археологічних пам’яток світу.
Зоряна каже, що вже також відвідала батьківщину чоловіка.
– Це місто Блумфонтейн. Тут росте багато троянд, тому Блумфонтейн має народну назву "Місто троянд". Місто просто неперевершене. Я побачила тварин, яких раніше вживу ніколи не зустрічала. Гралася з левами, маленькими тиграми, у Кейптауні плавала з пінгвінами. Їдемо, а дорогою жираф йде. Його місто десь таке завелике, як Франківськ, але немає багатоповерхівок. А недалеко Кейптауна побувала на мисі Доброї надії – це найпівденніша точка Африки, тут зустрічаються два океани – Атлантичний та Індійський.
Зоряна Мибурґг – тепер у неї таке прізвище, розповідає, що велике весілля не робили.
– Були лише наші батьки, і мій брат та сестра чоловіка. Ми замовили готель. Стіл накрили, була й українська музика. У столиці Камбоджі є кілька католицьких храмів, бо сюди приїздить багато іноземців. Нас вінчав священник з Америки. Там так прийнято, що потрібно роззуватися, якщо ти заходиш у храм.
В нас на вінчання були рушник і хустка для молодої – це наші українські традиції, які ми попросили священника врахувати при обряді вінчання. Рушник я сама вишивала за українською схемою, а тканину і нитки мені свекруха з ПАР передавала. До храму ведуть гарні ворота, в них є кхмерські елементи архітектури.
На вінчанні священник нам сказав: "Любов – це вибір і важка праця. Не все буде легко. Потрібно намагатися розуміти одне одного і пам’ятати, що ви обрали одине одного".
Зоряна з чоловіком планують ще кілька років працювати у Камбоджі, а потім поїхати у Європу.
– В мене зараз контракт у школі на 4 роки, – додає дівчина. – А ще я вступила в Саутгемптонський університет у Великій Британії. Він входить в сотню найкращих університетів світу. Буду навчатися онлайн. Школа оплачує половину навчання, я 2 роки навчаюся, а ще 2 роки маю відпрацювати. Але мені той диплом буде корисним закордоном.
ДовідкаКамбоджа розташована в Південно-Східній Азії на півострові Індокитай. Межує із В’єтнамом, Лаосом та Таїландом. 90% населення Камбоджі – кхмери.
Столиця Камбоджі – місто Пномпень. Його населення – більше півтора мільйона. У 1920-х Пномпень називали "перлиною Азії". У французький період місто процвітало, однак із приходом до влади "червоних кхмерів", що заперечували існування міст, Пномпень став безлюдним, будинки зруйнувалися. У 1979 році після повалення режиму столиця стала відроджуватися. На сьогодні Пномпень – найбільше місто країни й одне із найбільш популярних серед туристів.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
13-08-2019, 21:14
0
4 540
