Прор. Єзекіїля. Прпп. Симеона та Івана.
Пророк Єзекіїля
Сьогодні православні християни вшановують пам'ять одного з чотирьох великих пророків - пророка Єзекіїля.
Ім'я святого в перекладі з давньоєврейської означає "Господь зміцнить". Пророк Єзекіїля жив у VI столітті до Різдва Христового, походив з коліна Левія і був сином священика Вузія з міста Саріра. Коли Єзекіїлю виповнилося 25 років, він потрапив у полон у Вавілонію. Там він жив у селищі біля річки Ховар.
Через п'ять років, у нього було пророче бачення. Йому було відкрито майбутнє єврейського народу і всього людства - пророк побачив Господа, що сидить на колісниці, упряженій чотирма тваринами і оточеній сяючою хмарою. Бачення це, за поясненням святих отців, було прообразом чотирьох євангелістів, які просвітили весь світ євангельською проповіддю з розумом людини, із силою львиною, з покорою тельця, високим духом, подібним орлиному. Побачив це все Єзекіїль упав на землю від страху, не сміючи дивитися на Явившогося йому.
Але голос Господа наказав йому піднятися і йти на проповідь до свого народу. З цього часу і починається пророче служіння святого. Він прийняв на себе випробування. Навколо нього починають збиратися люди, які, як і він перебували у вавілонському полоні. Пророк звертає до народу свої полум'яні промови і закликає до покаяння, викриває ідолопоклонство та відступництво від істинного Бога, творить багато чудес і пророкує.
Особливо відомo його пророцтво про воскресіння мертвих (Єз. гл 37). Також святий пророк Єзекіїль написав книгу, в якій залишив свої пророцтва і повчання, і яка увійшла до числа канонічних книг Старого Заповіту. Свій земний шлях пророк Єзекіїль закінчив мученицьки. За викриття в ідолопоклонстві одного з єврейських князів його піддали мукам - прив'язали до диких конів, які розірвали його тіло на частини. Благочестиві віруючі зібрали останки пророка і поховали їх у гробниці Сифа і Арфаксада, недалеко від Багдада.
Преподобних Симеона Юродивого та Івана
Преподобні Симеон, Христа ради юродивий, та Іван були сирійцями, жили у VI ст. в місті Едес. Змалку вони товаришували. Старший з друзів, Симеон, був неодруженим і жив зі старенькою матір’ю. Іван же нещодавно одружився і жив з овдовілим батьком і молодою дружиною. Обоє друзів були заможними. Коли Симеону виповнилося 30, а Івану – 24 роки, на свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього вони вирушили до Єрусалиму.
На зворотньому шляху друзі бесідували про спасіння душ. Коней зі слугами вони відправили вперед, а самі йшли пішки. По дорозі вони натрапили на монастирі біля Йордану. Вони просили Господа вказати, в якому монастирі варто здійснювати монаші подвиги, відкривши його ворота. В той час ігумену Никонові наснилося, що треба відкрити ворота – впустити овець Божих. Друзі побачили відкриті ворота і з радістю увійшли в обитель. Незабаром їх постригли в монахи. Згодом Симеон захотів піти в пустелю і там посилити чернечий подвиг. Іван не хотів покидати товариша і вирішив йти з ним. З благословення ігумена Никона монахи вирушили в пустелю.
Там диявол підступно спокушав їх роздумами про покинуті родини, роблячи їх сумними та лінивими. Але побратими підтримували один одного, постійно молилися і строго постили. Незабаром випробування припинилися. Монахи отримали звістку від Бога, що мати Симеона і дружина Івана померли і Господь удостоїв їх Царства Божого. Після цього Симеон та Іван прожили в пустелі 29 років.
Тоді Господь звістив, що їм тепер варто служити людям, тобто покинути пустелю і оселитися серед людей. Але святий Іван гадав, що він не настільки високо моральний, як його товариш, і вирішив залишитися на самоті. Симеон вирушив у Єрусалим. Там він поклонився Гробу Христовому і всім святиням. Він ревно молився, аби Гомподь сподобив його служити людям, але так, аби вони його не прославляли. Тому прийшовши в місто Емес, він прикинувся юродивим: дивно поводився, за що його частенько били та ображали. А тим часом він чинив чимало добрих справ: виганяв бісів, зцілював недуги, грішників навертав до каяття, а невірні ставали вірними за його молитвами. Але нікому й на думку не спало б прославляти юродивого. Але святий Іван його дуже шанував. Коли до нього в пустелю приходили люди з Емесу, він направляв їх до юродивого Симеона, який міг дати кращу пораду. За три дні до своєї смерті святий Симеон не появлявся у місті. Він зачинився у своїй хижині, де булла тільки в'язанка хмизу. Цих три дні святий безупину молився. Міські бідняки, що з ним дружили,помітили, що його нема. Вони прийшли до хижини, взяли тіло померлого і занесли на місце, де без відспівування ховали жебраків. Коли тіло несли, жителі чули дивні церковні пісні і не розуміли їх походження. Разом зі святим Симеоном помер і праведний Іван.
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
