Двоє братів із Чернівців здійснили пішу мандрівку Іспанією та Португалією.

Про це вони розповіли в інтерв'ю кореспондентці "МБ".



Дмитро Білоус – лікар-анестезіолог, його брат Олександр – спортсмен, футболіст. Обидва брати наважилися здійснити пішу мандрівку, яка називається "Шлях Святого Якова", або "Шлях Сантьяго". Паломницька дорога до могили апостола Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела вабить тисячі людей з усього світу. Її проходять не лише з метою релігійного паломництва, а й спортсмени, туристи і просто мандрівники.



Йти пішки – це найкраще відчуття подорожі

До Сантьяго-де-Компостела є два шляхи: французький (майже 700 км) і португальський (майже 300 км). Чернівчани обрали останній. "Шлях Сантьяго" входить до пам'яток Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

– Ми наважилися на цю дорогу завдяки американському другу, – розповідають брати. – Після операції на хребті Кріс занепав духом, але пішов у це паломництво, після якого знову повірив у себе. Йти пішки – це найкраще відчуття подорожі. Із Чернівців ми доїхали до Польщі, звідти летіли в Порту. Це друге після Лісабону місто Португалії. Почали свій шлях на Великдень. Ми знали, що паспорт паломники отримують у Порту. І здогадалися, що, напевно, у центральному соборі. Стали там у велику чергу, отримали паспорти і стали пілігримами. Щоб іти цим шляхом, треба зручне взуття – дві пари. Бо йшли і лісом, і горами.



У рюкзаку має бути мінімум: білизна, шкарпетки, засоби гігієни, дощовик, сонцезахисні окуляри, крем від засмаги, штани, які не пропускають вологи. Дехто розповідав, що всі 11 днів йшли у дощ. Щодо нічлігу, ти не можеш собі нічого забронювати. Вздовж шляху є багато альбергів (типу хостелів). Якщо потрапиш у муніципальні – буде дешевше. Якщо пройшов, і не має місця? Йдеш і шукаєш далі. Треба мати також спальний мішок. Загалом місце в альбергу вартувало від 4 до 12 євро. Вартість меню пілігрима – 6-7 євро. У середньому за день ми проходили 27 кілометрів.

Жінка кричить: "Він помер"

На цьому шляху ти ніколи не заблукаєш. По-перше, є багато таких самих пілігримів. По друге, вздовж дороги – спеціальні вказівники жовтого кольору. Дуже часто поруч зі стрілками зображена мушля, це – символ "Шляху Святого Якова". Ти ніколи не вгадаєш, хто перед тобою – релігійний мандрівник чи просто турист, і це дуже добре. Люди завжди позитивні, і їх тисячі, різного віку. Приміром, йшла німкеня Бріджіт, їй 72 роки. Як лікар скажу, що мандрівки і зміна обстановки – це найкраще лікування.

Почавши свій шлях, поставили собі певні умови: менше користуватися гаджетами, менше спілкування в Інтернеті. Одного дня треба було переплисти через річку, хтось брав катер, ми ж обрали паром, бо це – продовження пішохідного шляху. Нам казали, що колись паломники цю річку перепливали. Потім ми проходили через евкаліптовий ліс, навколо такий запах. Були дні, коли ми йшли безлюдними місцями. Евкаліптовий ліс, водоспад, стежина. По дорозі заходиш у різні церкви, щоб просто посидіти там у тиші.
А ми взагалі потрапили у ситуацію, коли треба було рятувати людину.



Це сталося в Іспанії, де саме, і самі не можемо сказати. Ми йшли і трохи заблукали. Бачимо: машина, а біля неї крики. Думали, це іспанці сваряться. Доходимо ближче: чоловік літнього віку лежить на землі, біля нього жінка плаче і кричить, що він помер. Як з’ясувалося, чоловіку стало зле в машині. У мені зразу "ввімкнувся" лікар, я оцінив ситуацію: він не дихає, пульсу не має. І я розпочав непрямий масаж серця. Бачу, що втомлююся, прошу Сашу допомогти. Чоловік починає дихати. Тут вже під’їхала швидка. Слава Богу, що елементарна реанімація була успішною.

Більшість пілігримів вирушають у дорогу о 6 ранку, щоб швидше прийти. Бо альберги відчиняються після обіду, і треба місця зайняти. Ми йшли 11 днів. Подолали 325 кілометрів. Офіційно, 280 кілометрів – це шлях Сантьяго. Не враховуючи Порту і того, що ми часто блукали. У цій подорожі, як ми вже казали, зробили собі рамки – хотілося певного аскетизму. В середньому на день витрачали 20 євро – їжа і нічліг. По суті, більше людині нічого не треба. На плечах рюкзак, все решта – навколо. Рюкзак вивільняєш на ходу.

Дорогою ми залишили парфуми, футболки… Все, що робило рюкзак важчим. Не треба боятися позбуватися речей, які тобі заважають. І в житті так само. Які місця вражали по дорозі? Океан. Він має велич і глибину. Зачаровує. Два дні йшли тільки вздовж Атлантичного океану. Біля океану відчуваєш легкість і свободу. А ще – страх, бо коли починався невеликий шторм, розумієш, що перед стихією ти – ніхто. Дуже багато цікавих містечок і сіл для себе відкрили.



Майже 50 печаток у паспорті пілігрима

Починаючи з першого дня, твій паспорт заповнюється печатками. Кожна – як мистецтво. Печатки ставлять у церквах, альбергах, монастирях – всюди, куди ти приходиш. І саме по печатках зараз ми все згадуємо. Як наприклад, в один з останніх днів ми ночували у францисканському монастирі. Було 28 пілігримів, нам зробили спеціальну екскурсію, ми ночували у келіях. Ввечері нам організували месу і безкоштовну вечерю.

У Сантьяго-де- Компостела всі пілігрими збираються на площі перед собором Святого Якова. Обіймаються, аплодують. Емоції справжні, немає фальшу. Людей – море. Саме тут ти ставиш останню печатку, щоб отримати спеціальне посвідчення паломника. Але спочатку всі йдуть у собор на месу, потім – до мощів Святого Якова. Є скульптура Святого Якова, до якої всі підходять, аби доторкнутися. Біля собору є канцелярія, даєш офіцеру паспорт пілігрима, він аналізує твій шлях, щоби переконатися, що ти не їхав. Тобі дають спеціальне посвідчення – грамоту Компостела. Ми досі не переклали, що на ній пише. Раніше це було відпущення гріхів.

Упродовж мандрівки хотілося скуштувати іспанської кухні. Це рибні продукти, найкраще блюдо, яке скуштували – "Пульпо", це восьминіг. Про оливки і авокадо не говоримо, там це як у нас картопля. Ще в Іспанії дуже смачні маленькі падронські негострі перчики (є таке місто Падрон). Спробували і місцевого вина. У Португалії продегустували місцевий портвейн. Пили каву на березі океану. Що цікаво, кава всюди різна, але всюди смачна.

Ми зрозуміли головне: інколи значно легше витримати фізичний біль, ніж душевний. Що відчували наприкінці шляху? Переповнення світлом і позитивною енергією. А ще хочеться мандрувати знову.



Довідка

Місто Сантьяґо-де-Компостела є третьою за значенням святинею католицизму, поступаючись лише Єрусалиму та Риму. Причина такого шанування – набільша реліквія Іспанії, мощі апостола Якова, покровителя країни. Згідно з переказами, після мученицької смерті апостола на Святій землі, його останки було складено в човен і пущено по хвилях Середземного моря. Дивом цей човен приплив до Іспанії. Хвилі викинули його на берег. У 896—899 король Альфонс III видав указ, і на місці знахідки побудували невелику церкву. Саме місце було названо Компостела (лат. Campus Stellae – місце, позначене зіркою).

Наталія Фещук

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram