«За мамою не сумую»: Як живеться дітям у притулку в Чернівцях - фото

У притулку тихо – відбуваються заняття. Старші діти малюють, грають в ігри. Наймолодші під наглядом виховательки Тетяни Миколаївни старанно виводять у зошитах палички та кружечки.

"Подивіться, як я гарно пишуМене звати Гліб. Мені шість років (показує на пальчиках, – автор). Я люблю нашу виховательку, вона добра. За мамою не сумую і йти додому не хочу", – хвалиться жвавий усміхнений хлопчик.

"15-річна дівчинка прийшла сама"

"А мене звати Андрійко, мені теж шість років. Це моя сестричка , їй п’ять років. Нас тут п’ятеро, а маленький братик Мішка вдома з мамою, я за ним сумую. Мама приходила до нас, але додому не забрала", – серйозний хлопчик киває на дівчинку, що сидить поряд.

12-річна Настя перебуває у притулку з вересня минулого року.

"Мені тут дуже добре, я навчилася робити різні вироби. Нас у сім’ї п’ятеро. Старший брат навчається в коледжі, троє – у притулку, найменша сестричка – в будинку дитини. Нас забрали, бо мама і тато пили горілку. Я не хочу повертатися додому. Хочу, щоби нас усіх забрали прийомні батьки. Мрію стати кухарем, працювати в ресторані. Я варила їсти для своїх братів і сестер, коли мама була п’яна", – каже дівчинка.

"Ми ніколи не вживаємо щодо наших вихованців термін "складні" діти. Вони просто перебували у складних життєвих обставинах, отримали гіркий досвідЗараз у нас перебуває 28 дітей віком від трьох до 18 років. Здебільшого їх вилучають із неблагополучних багатодітних сімей, де батьки випивають і зовсім не займаються дітьми. Буває і четверо, і п’ятеро. Деякі діти втікають із дому і їх затримують на вулиці, деякі самі приходять до притулку. Вони зазнають як психологічного, так і фізичного насильства з боку батьків. Це має негативні наслідки: діти загальмовані, неспокійні, налякані, з нічним енурезом. Певна кількість батьків "піклуються" про дітей, поки держава платить їм гроші, а після цього готові відмовитися від них. Ці діти не знають, що таке повноцінний обід, чиста білизна та одяг, не кажучи вже про прочитану казку перед сном чи колискову. Одна мама покинула трирічну донечку прямо на вулиці. Торік на ремонт притулку виділили мільйон гривень з обласного бюджету і 400 тисяч – із міського", – пояснила Жанна Янчук.

"За ці кошти ми зробили другий поверх, придбали меблі, перекрили дах. Цього року нам виділили ще 500 тисяч гривень на завершення ремонтних робіт. Готуємося до реорганізації притулку в центр соціально-психологічної реабілітації для дітей. Такі заклади вже функціонують у багатьох областях. У штаті будуть психотерапевти та неврологи, які зможуть допомагати дітям із психологічними проблемами. Передбачений юрист, який займатиметься захистом прав наших вихованців. Один із плюсів, що діти зможуть перебувати у притулку до дев’яти місяців. За цей період їх можна буде реабілітувати", – каже пані Жанна.

Для небайдужих
Вихованцям притулку потрібне дитяче взуття різних розмірів, яке часто рветься, засоби гігієни, стільчики для дошкільнят, посуд.

Матеріал про дитячий притулок читайте у четверговому номері "Молодого буковинця" від 11 квітня.