У Садгорі може зникнути ферма через нестачу кормів

У Садгорі може зникнути ферма через нестачу кормів і конфлікт із науковою станцією.Вирішити проблему можуть лише у столиці.

Про це йдеться у публікації газети "Молодий буковинець".



Нині тваринницьких господарств в області стільки, що можна на пальцях перелічити. Тому регіональна влада всіляко намагається підтримати тих аграріїв, які працюють у цій галузі. Та кількість великої рогатої худоби в області зменшується. Причому іноді через суб’єктивні причини.

"Звинуватили у захопленні землі"

– На території Садгірського району розташовані підрозділи Національної академії аграрних наук: Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція та державне підприємство "Дослідне господарство "Центральне". Подальше існування останнього нині вирішується в судах у справі про банкрутство, – розповідає Василь Котилев, фермер. – Свого часу колишній керівник станції, академік, знаючи мене як засновника успішної будівельної організації й депутата декількох скликань Садгірської райради, звернувся до мене з проханням підтримати науковий напрямок та придбати за власні кошти баранів – плідників німецької селекції породи "мериноландшаф" і овець буковинського типу асканійської м’ясо-вовнової породи. Я погодився. Також придбав і велику рогату худобу. Та після цього виникла проблема з утриманням тварин та кормами. На балансі дослідного господарства "Центральне" – будівлі недобудованої ферми на вулиці Каштановій. Перебували вони в напівзруйнованому стані. За моєї ініціативи арбітражний керівник підприємства уклав зі мною угоду, згідно з якою я зобов’язався на безоплатній основі захищати та зберігати майно. Одне з приміщень, яке розвалювалося буквально на очах, я за власні кошти відновив. Друге, що перебувало у приватній власності, я теж придбав і нині в ньому робимо реконструкцію для утримання худоби. Тепер у моєму фермерському господарстві є 200 голів великої рогатої худоби та 100 овець.

Однак для того, щоби створити повноцінний тваринницький комплекс, треба мати землю, на якій можна було би вирощувати кормові культури. Розпорядником земельних угідь біля ферми є аграрна академія, підприємства якої (станція та дослідне господарство) вже тривалий час вирішують трудовий спір щодо права землекористування. Згідно з нормативами, на одну голову ВРХ потрібно 1,2 га землі. Куди тільки я не звертався по допомогу, але зумів лише випросити у директора станції Василя Осадчука можливість купувати в нього корми за ринковою ціною (!), які він вирощував для мого фермерського господарства на площі 30-40 гектарів. Та недавно цей керівник відмовився від співпраці, мотивуючи тим, що, згідно з листом арбітражного керівника державного підприємства " Центральне" та рішень суду, він не має права використовувати спірні земельні ділянки. І порекомендував звернутися до підприємця Юрія Штефуряка. Останній уклав зі мною договір підряду, тобто я зобов’язався здійснити передпосівний обробіток грунту та сівбу на земельних ділянках, які погодили раніше. Оплата за виконані роботи – отримання кормів. Щойно я взявся до роботи, директор станції звернувся до поліції, звинувачуючи мене в самовільному захопленні землі. І це тоді, коли землі державної наукової станції заростають бур’янами та амброзією в людський зріст або використовуються під сумнівні оборудки для вирощування сої та ріпаку,– додав Василь.

Написали листи в міністерство

– Керівництво станції категорично не йде на співпрацю з фермером, тому той змушений шукати корми в інших господарів, – каже Олександр Варжевський, директор департаменту агропромислового розвитку ОДА. – Вийшло так, що, вклавши свої кошти, Василь Котилев, якому обіцяли підтримку з кормами, став заручником власної доброти. Вирішити проблему мало би галузеве міністерство. А ще – президент Національної академії аграрних наук Ярослав Гадзал. Відповідні листи в ці інстанції направили і наш департамент, і керівництво ОДА. Якщо проблему не вирішити, то фермер ліквідує своє господарство. Водночас керівництво станції використовує свої землі неефективно, а необліковані землі використовує для власних потреб. Окремим питанням є зміна цільового призначення земель, скажімо, самовільне переведення пасовищ (сінокосів) під ріллю та їх подальше використання.

– У рамках чинного законодавства ми працюємо зі всіма, хто до нас звертається, в тому числі й з фермером Василем Котилевим, – ділиться Василь Осадчук, директор Буковинської державної сільськогосподарської станції. – Він брав у нас грубі корми, наскільки мені відомо, його господарство нині добре забезпечене кормами.



Василь Гринюк

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram