3 грудня
Передсвято Введення в храм Пресвятої Богородицi
Преподобного Григорія Декаполіта
Святителя Прокла, архієпископа Константинопольського

Препододобний Григорій Декаполіт



Преподобний Григорій Декаполіт народився в дека полі Ісаврійському в VIII ст.. З дитинства він полюбив храм Божий, церковні служби. Постійно з благоговінням читав Священне Писання. Щоб уникнути одруження, на якому наполягали батьки, святий таємно пішов з дому. Все своє життя він провів у подорожах: був у Константинополі, Римі, Коринфі, Солуні, деякий час подвизався в печері на Олімпі.



Скрізь преподобний Григорій проповідував Слово Боже, викриваючи іконоборчу єресь, укріплюючи віру і сили православних, яких єретики в той час, гнали, мучили, кидали до в’язниць. Своїми подвигами і молитвою Григорій стяжав благодатні дари пророцтва і чудо творення. Досягнувши чистоти сердечної, він удостоївся Ангельський спів на славу Святої Тройці. Для протидії єресі іконоборства преподобний Григорій покинув монастир святого Мини, у якому подвизався догий час, і вирушив знову до Константинополя. В столиці тяжка хвороба підточила сили святого, і він відійшов до Господа у 816 році.

Святитель Прокл, архієпископ Константинопольський



Святитель Прокл з юності весь свій час віддавав молитві і вивченню Священного Писання. Господь удостоїв його великого щастя бути учнем святителя Іоанна Золотоустого, котрий руко поклав йог7о спочатку в сан диякона, а потім в сан пресвітера. Святий Прокл був свідком явлення апостола Павла святителю Іоанну Золотоусому. Від свого учителя святий Прокл отримав глибокі знання Священного Писання, навчився в досконалій формі викладати думки.

Після вигнання і смерті святителя Іоанна Золотоустого святий прокл був рукопокладений святим Патріархом Константинопольським Сисинієм ( 426-427 рр.) в сан єпископа міста Кизика, але під впливом єретиків-несторіан паства вигнала свого святителя. Тоді святий Прокл повернувся у столицю і проповідував Слово Боже в храмах Константинополя, укріплюючи слухачів в Православній вірі, викриваючи злочестивих єретиків. Після смерті святителя Патріарха Сисинія, святитель Прокл був возведений в архієпископи.

Ставши Патріархом Константинопольським, керував Церквою протягом двадцяти років ( 434-447 рр.). Стараннями святителя Прокла при святому царі Феодосії ІІ ( 408-450 рр.) з Коман до Константинополя були перенесені мощі святителя Іоанна Золотоустого.

Під час патріаршества Прокла імперію охопив руйнівний землетрус, який продовжувався декілька місяців. В Вифинії, Гелеспонті, Фригії руйнувались міста, щезали з поверхні землі ріки, в безводних раніше місцях виникали руйнівні повені. Жителі Константинополя на чолі з Патріархом та імператором виходили з міста і звершували молебні за припинення небаченої за слою біди. Під час одного молебню з натовпу невидимою силою був піднятий хлопчик і піднесений на таку висоту, де людський погляд не міг його бачити. Потім цілим і неушкодженим отрок був опущений на землю і розповів, що там, на Висоті, він чув і бачив, як Ангели, славлячи Бога співають: " Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний". Весь народ заспівав трисвяту молитву, приєднавши до неї: " помилуй нас" - і землетрус припинився. Цю молитву Православна Церква співає і до цього часу.

Константинопольська паства любила свого патріарха за його подвижницьке життя, за його турботу за нещасних і за його проповіді. До наших днів дійшло багато творів святителя. Най більшою відомістю користуються направлені проти несторіан два слова святителя на похвалу Божої Матері і чотири слова на Різдво Христове, що викладають православне вчення про Втілення Сина Божого. Загальну повагу знайшла діяльність святого Патріарха по влаштуванню благочиння у всіх церковних справах. Оточений любов’ю і повагою, Прокл відійшов до Господа в похилому віці ( + 446-447 рр.).