Одна з легенд розповідає, що книгарень у Чернівцях було більше, ніж кав’ярень. Насправді це не так. Понад століття тому в місті було лише чотири книжкові магазини.
Газета "Czernowitzer Zeitung" у номері за 13 вересня 1896 року писала, що у Чернівцях на 54,2 тисячі мешканців лише чотири книгарні, в Інсбруку, де проживало 23,3 тисячі, – шість книгарень, в Лінці (47,7 тисячі) – дев’ять, в Егері (18,7 тисячі населення) – п’ять… Тому учні шкіл, гімназій, студенти університету не завжди могли придбати необхідну кількість підручників.
Книги до Чернівців пересилали поштою або привозили потягом з Австрії, Німеччини, Швейцарії. У другій половині ХІХ століття об’єднання поляків та євреїв організовували власне видавництво. Згодом товариство "Руська бесіда" взялася друкувати книги для українців, зокрема підручники.
Одним із найвідоміших і найбільших був книжковий магазин Пардіні. Містився він на Ринковій площі (нині Центральна), неподалік нинішньої будівлі Нацбанку. Цю частину площі містяни називали "узвишшям Пардіні". Книгарня займала ліве крило партеру будинку № 5, над яким висіла розкішна вивіска. Генріх Пардіні був членом ревізійної колегії Австрійського національного банку в Чернівцях і дбав, аби чернівчани отримували всі літературні новинки. У його книгарні продавали книги всіма європейськими мовами. Тут можна було замовити останні видання із Відня чи Будапешта. Книгарня навчальної літератури, що були біля університету, також належала Пардіні.
До 500-ліття Чернівців у видавництві Пардіні вийшла книга Раймунда Фрідріха Кайндля "Історія Чернівців з найдавніших часів до сьогодення", присвячена 60-літньому ювілею цісаря Франца Йосифа, та в пам’ять про першу документальну згадку про місто. На її видання, як пише дослідниця історії Чернівців Марія Никирса, з бюджету міста виділили 1800 крон.
Ще одна книжкова крамниця була на вулиці Ратушній (так називали частину вулиці Головної від Центральної площі до Соборної). "На Ратушній, 13 книгарня Ландау пропонувала широкий вибір книг і канцелярських товарів",– йдеться у книзі Марії Никирси про Чернівці.
У 1926 році на вулиці Панській у будинку № 9 знаходилася книгарня імені Михая Емінеску. Перед тим тут працювала друкарня пана Розенштока.
Про те, що письменниця Ольга Кобилянська любила навідуватися до місцевих книжкових магазинів, вона пише в листах до Осипа Маковея. В одному з них від 17 вересня 1895 року вона писала: "Іду, звичайно, Кафедральною, звідти Панською улицею, відтак на Ринок, де задержуюсь настільки, щоб побачити, чи нема яких нових книжок у книгарнях, і вертаю Панською улицею додому".
Під час гостин Лесі Українки в Ольги Кобилянської навесні 1901 року вони удвох часто відвідували місцеві книгарні. В одному з листів до друзів Леся Українка писала про те, що одне з її улюблених місць у Чернівцях – це "узвишшя Пардіні", де знаходився книжковий магазин.
Використано матеріали Лесі Щербанюк
Підготувала Надія БуднаЧитайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
23-09-2018, 21:00
0
3 225
