Мучеників Флора i Лавра
Святителів Іоана та Георгiя, патріархів Константинопольських
Преподобного Іоана Рильського
Святі мученики Флор і Лавр
Мученики Флор і Лавр були рідними братами не тільки за тілом, а й за духом. Вони жили в II столітті у Візантії, потім переселилися до Іллірії (нині Югославія). За ремеслом брати були каменярами (їх вчителями у цьому мистецтві були християни Прокл і Максим, від яких брати навчилися й чистості життя). Правитель Іллірії Лікаон послав братів у сусідню область для роботи над споруджуваним язичницьким храмом. Святі працювали на будівництві, роздаючи зароблені гроші жебракам, самі ж дотримувалися суворого посту, і завжди готові молилися. Одного разу син місцевого жерця Мамертина необережно підійшов до будівництва, і уламок каменя потрапив йому в око, сильно пошкодивши його. Святі Флор і Лавр обнадіяли розгніваного батька, що син його отримає зцілення. Вони взяли юнака до себе і наставили вірі в Христа. Після того, як юнак сповідав Ісуса Христа Істинним Богом, брати помолилися про нього, і око одужалло. При вигляді такого дива батько юнака також увірував в Христа. Коли будівля храму була закінчена, брати зібрали християн, що допомагали при будівництві, поламали ідолів і поставили в східній частині храму святий хрест. Всю ніч вони провели в молитві, осяяні Небесним світлом. Дізнавшись про це, начальник області засудив до спалення колишнього жерця Мамертина з його сином і 300 християн. Мученики Флор і Лавр, відправлені до правителя Лікаона, були кинуті в порожній колодязь і засипані землею.
Через багато років святі мощі мучеників Флора і Лавра були знайдені нетлінними і перенесені до Константинополя. У 1200 році їх бачив новгородський паломник Антоній; близько 1350 року глави мучеників у монастирі Вседержителя бачив Стефан Новгородець.
У Мінеї за серпень сказано, що на Русі святих мучеників Флора і Лавра шанують як покровителів домашньої худоби. Це шанування виникло ще в давні часи, і по всіх землях Русі урочисто святкувався день пам'яті цих святих.
За усним переказом, що зберігся у Новгородській землі, з відкриттям мощів святих мучеників Флора і Лавра припинився падіж худоби. Тоді й почалося шанування святих як покровителів коней. Це шанування, можливо, прийшло на Русь з Балкан - батьківщини святих братів. Саме там виник переказ про те, що мученики Флор і Лавр були навчені Архангелом Михаїлом мистецтву керувати кіньми. У стародавніх іконописних оригіналах Русі дається наставляння, що святі Флор і Лавр повинні бути написані з кіньми, яким вони протегують. І до цього дня у багатьох храмах і музеях Руси збереглися прекрасні ікони святих Флора і Лавра з зображенням коней. Найбільшого поширення набув сюжет "Чудо про Флора і Лавра".
Преподобного Іоана Рильського
Про Іоанна Рильського в історичних джерелах згадується з X століття. Залишившись сиротою, Іоанн Рильський пас худобу у чужих людей. Одного разу багатий селянин побив його за те, що загубилися корова з телям. Хлопчик плакав і молився, щоб Бог допоміг йому.
Коли він знайшов пропажу, то в річці сильно піднялася вода. Іоанн помолився, поклав на воду свій верхній одяг, накреслив на ньому хрест, узяв на руки телятко (корова попливла сама) і пройшов з ним на інший берег. Багач, що сховався в лісі, вжахнувся коли побачив таке чудо, і щедро нагородив хлопчика. Неясно, коли і де прийняв чернецтво майбутній святий.
Далі про Іоанна згадується вже як про пустельника, який жив високо в скелях і харчувався дикими рослинами. Іоанн ховався від людей, щоб бути наодинці з Богом, це був подвижник традиції ісихазму, для якого головним була серцева молитва. Житіє згадує про його невпинний плач і глибоке смирення. Люди дізналися про святого і стали приводити до нього хворих і одержимих, і преподобний Іоанн зціляв їх. Пізніше пустельник прийняв іноків, які влаштували монастир з храмом в печері, де спочатку жив преподобний Іоанн. Він виростив багатьох учнів і за п'ять років до кончини написав "Заповіт до учнів", який свідчить про глибокий богословський розум і кругозір автора.
Печера, де жив преподобний Іоанн збереглася і відкрита для паломників. Вона має дуже вузький вхід, і вважається, що пройти в неї може тільки той, хто покаявся у своїх гріхах. Нетлінні мощі преподобного Іоанна пізніше з печери перенесли в Рильський монастир (Болгарія). Сьогодні вони покояться в присвяченій йому каплиці. Раку з мощами відкривають кілька разів на день - в монастирі раді шануванню улюбленого святого і бажанням йому помолитися.
