7 червня за церковним календарем - третє віднайдення голови святого Іоанна Хрестителя

7 червня, четвер
Третє віднайдення голови св. Іоанна Хрестителя (Третє знайдення чесної глави пророка Іоана Предтечі) (бл. 850)

Хто знаходив голову Предтечi? З якого часу iснує свято? Скiльки загалом є подiбних свят?
Віднайдення чесної голови Пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоана –православне свято вшанування частини святих мощів – голови – великого християнського святого. Прийнято вшановувати три основних віднайдення, хоча прослідковуючи церковну історії їх можна зауважити мінімум удвічі більше.

Історія мученицької смерті святого пророка та предтечі Господнього Іоана, яка сталась описано в Євангелії в Матфея (Мф. 14:1-12) та Марка (Мк. 6:14-29). Але немає нічого дивного, що церковне передання зберегло до нашого часу значно більше деталей про ті події.

Після смерті Ірода Великого римляни, котрі керували Палестиною, розділили територію якою він раніше керував на чотири частини – т.зв.тетрархії. Територією Галілеї наказом імператора Августа отримав право володіти син Ірода – Ірод Антипа. В Біблії його названо просто Іродом або тетрархом. ( Мт. 14:1, Мр. 6:14, Лк. 3:1, 9:7, 13:31, 23:7). Згодом для того, щоб відрізнити його від його ж батька, Ірода Великого, його було названо Антипою або Антипасом чи Сосипатром, що є скороченням від грецького слова "антипатрос" – "замісник батька". Це саме той Ірод, до якого Понтій Пилат привів Ісуса на суд, щоб той
Його судив, оскільки це була територія його володіння.

Раніше у нього була дружина, дочка Аравійського царя Арефи. Однак, впавши в перелюб, він не захотів далі жити з нею, а силою відібрав дружину – Іродіаду, від свого рідного брата Пилипа. Святий Пророк Божий Іоан у своїх проповідях неодноразово викривав цей страшний гріх Ірода Антипи. Як великий начальник, він мав бути чесним та подавати приклад богобоязливого життя. Все ж, покарати Іоана Предтечу тетрарх без причини не міг. З одного боку він розумів, що це є дійсно Пророк Божий, і все, що він каже – правда. З іншого Ірод знав, що Предтеча Христовий дуже популярний в народі, а безпідставне покарання може викликати всенародне обурення. Тим не менше, для того, щоб закрити Іоану рота хоча б на деякий час, Ірод віддав наказ схопити його та кинути до в’язниці. Згідно іншої версії, що належить древньому історику Йосифу Флавію ("Юдейські древності. Розділ VІІІ"), Іродіада була не лише була дружиною Филипа, від якого народила дочку Саломею, але й племінницею самого Ірода, таким чином, Антипа був винен не тільки в перелюбі, але й в кровозмішенні. Все це справляло надзвичайно гнітюче враження на людей.

Близько 32 року Ірод влаштував на честь свого дня народження величний бенкет. Своїм спокусливим танцем Саломея сподобалась та "догодила" Іроду настільки, що той при свідках обіцяв виконати будь-яке її прохання. На що вона, перш ніж попросити обіцяної нагороди, вирішила порадитися з матір’ю – Іродіадою. Мати дала дочці жахливу науку: Ірод повинен був принести їй на блюді голову Пророка та Предтечі Христового Іоана. Засмутився Ірод, бо не хотів убивати його, але заради поважних гостей, мусив таки виконати п’яну обіцянку.

Голову було відтято, та принесено Саломеї. За переданням, навіть відрубана голова Іоана не переставала дорікати Іроду та Іродіаді за їхні гріхи. З усієї злості Іродіада спочатку довго колола голками язик пророка, а потім, наказала закопати голову в нечистому місці. Дізнавшись про місце цього поховання, дружина царського домоправителя на ім’я Хуза (Лк.8:3) вночі відкопала голову, та положивши в посудину, таємно погребла її біля Елеонської гори, на землі, яка належала роду Іродів. Тіло пророка після страти забрали учні Хрестителя й також з пошаною поховали його в самарійському місті Савастії.

Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіядою і Саломією ще при їхньому земному житті. Саломія, переходячи взимку річку Сікоріс, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно до того, як вона колись танцювала ногами на землі, тепер вона, немов танцюючи, робила безпомічні рухи в крижаній воді. Так вона висіла доти, поки гострий лід не перерізав її шию. Труп її не був знайдений, а голову принесли Іродові та Іродіяді, як колись принесено було їм голову святого Івана Предтечі. Аравійський цар Арефа в знак помсти за безчестя своєї дочки рушив військом проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод був підданий гніву римського імператора Кая Каліґули ( 37-41) і був разом з Іродіядою засланий в ув’язнення до Галії, а потім в Іспанію. Там їх поглинула розверзнута земля.

Перше віднайдення
Через багато років, коли земля Ірода перейшла у власність одного благочестивого вельможі на ім’я Інокентій, під час будівництва домашньої церкви голову Предтечі було знайдено. Господь явив через мощі особливі дива, що дали підстави вельможі переконатись кому вони насправді належать. Однак, побоюючись, щоб така велика святиня не потрапила в руки язичників та ворогів, свою таємницю він нікому не розповідав, а потім сховав її на теж місце, де її знайшов уперше. Після смерті Інокентія побудована ним церкві спочатку стояла занедбана, а за деякий час взагалі розвалилася.

Друге віднайдення
В четвертому столітті, за часів правління імператора Костянтина Великого (+337), коли християнська віра почала процвітати, двом ченцям, що прийшли на поклоніння до Єрусалиму, двічі явився сам Предтеча та розповів де шукати сховану голову. Ченці з великим небажанням змушені були виконати це прохання. Дорогою додому вони поклали віднайдений скарб в найпростіший мішок з верблюжого волосу, та розважаючись дорогою, довірили його нести зовсім незнайомому гончареві. За давнім переданням, побачивши таку легковажність монахів, Предтеча з’являється вже й гончареві, та наказує рятуватись і самому чоловіку, і рятувати той скарб, що відтепер залишався з ним. Щодня перед головою пророка Божого гончар запалював лампаду та ревно молився. По його смерті запечатана в спеціальну посудину голова передавалась з покоління в покоління, доки не потрапила до рук священика Євстафія, який згодом став єретиком-аріанином. Оскільки від чесної голови пророка звершувались численні чуда, Євстафій з легкістю спокушав народ до єресі. Коли ж всім відкрилось його безчинство, він змушений був утікати з того місця, а голову сховав у печері поблизу міста Еммеси. Єретик розраховував згодом повернулися та забрати святиню, але це йому не вдалося. Незадовго там поселились ченці, а над печерою було зведено монастир. 452 року архімандриту цієї обителі Маркелу було явлення, а згодом було віднайдено голову знову та з почестями перенесено до Константинополя.

Третє віднайдення
850 року, коли в Царгороді виникли заворушення, пов’язані з вигнанням святого Іоана Золотоустого, голову Предтечі було перенесено в Емессу, а потім, під час нападу мусульман, в Комни, де вона була схована вже від іконоборців. Після закінчення гонінь на православних християн від іконоборців патріарху Ігнатію під час нічної молитви було відкрито місце, де вона схована. Так вона знову була віднайдена, а згодом перенесена до храму. Частина голови нині зберігається на Афоні.

В пам’ять про вбивство за правду святого Пророка Іоана Православна Церква в день свята Усікновення (11 вересня) приписує дотримуватись суворого посту на знак скорботи та покаяння. Перше та друге віднайдення чесної глави Предтечі зустрічаємо 8 березня високосного року та 9-го березня не високосного. Третє віднайдення вшановується 7 червня.