Віддання Пасхи
РІВНОАПОСТОЛЬНИХ МЕФОДІЯ І КИРИЛА, ВЧИТЕЛІВ СЛОВ’ЯНСЬКИХ
Константинопольської ікони Божої Матері
Віддання Пасхи
День віддання свята Пасхи здійснюється в середу шостий седмиці (тижня). У цей день закінчується святкування Христового Воскресіння, яке тривало сорок днів, бо воскреслий Господь всі ці сорок днів був на землі. Він був із своїми апостолами і Богородицею до дня Вознесіння. День віддання свята Пасхи був останнім днем життя Ісуса Христа на землі, коли воскреслий Господь з’явився своїм учням, щоб сказати останні слова про Царство Небесне.
У цей день віруючі збираються в храмі, щоб попрощатися з Великодніми співами до наступного року.Богослужіння цього дня здійснюється при повному освітленні храму по великоднього чину, і вечірня, і утреня — великодні. Служби починаються зі свічками, кадилом і співом стихир, як і на Пасху і з великим славослів’ям. З цього дня православні віруючі перестають вітати один одного фразою "Христос Воскрес — Воістину Воскрес", як це було весь пасхальний період. Після Літургії священнослужителі знімають Плащаницю з Престолу і кладуть її в влаштований для неї ковчег (так звану гробницю).
За традицією в цей день проходить останній в році пасхальний Хресний хід. На наступний день у православних — одне з дванадцяти найбільших свят — Вознесіння Господнє.
РІВНОАПОСТОЛЬНИХ МЕФОДІЯ І КИРИЛА, ВЧИТЕЛІВ СЛОВ’ЯНСЬКИХ
Святі Мефодій та Кирило жили у ІХ столітті. Народилися вони у македонському місті Солуні (територія сучасної Греції) й належали до багатої та знатної родини. Старший з братів, святий Мефодій, покинувши державну службу прийняв чернецтво та оселився в одному з монастирів, де проводив час у пості, молитві та вивченні Святого Письма.
Молодший з братів, святий Костянтин (Кирило – чернече ім’я святого), що вирізнявся винятковими здібностями, виховувався разом з малолітнім імператором Михайлом ІІІ. Він вивчав граматику, арифметику, музику, астрономію, філософію, риторику. Знайомство з творами святителя Григорія Богослова викликало у нього захоплення богослов’ям. Молодий філософ завжди перемагав у диспутах з іновірцями, захищаючи християнське віровчення.
Подальше життя святий Костянтин присвятив Богу і разом із своїм братом жив у монастирі, готуючись до апостольського служіння. Святі брати сприяли поширенню християнства серед хозар, у Болгарії, Моравії (сучасна Чехія) та Панонії (сучасна Угорщина). Святий Костянтин створив слов’янський алфавіт, відомий під назвою “кирилиця”, та переклав святе Євангеліє з грецької мови на слов’янську. Рівноапостольні Костянтин і Мефодій переклали слов’янською мовою Апостол, Псалтир,Часослов, Служебник, ввели богослужіння для слов’янських народів рідною мовою.
Великі християнські вчителі зустріли шалений опір латинського духовенства, яке доводило, що богослужіння слід звершувати лише трьома мовами – єврейською, грецькою та латиною.
Святий Костянтин помер 14 лютого 869 року на 42-му році життя у Римі, прийнявши перед смертю чернечий постриг з ім’ям Кирило. Він заповідав брату продовжити поширення Слова Божого серед слов’янських народів.
Після смерті брата святий Мефодій став єпископом Моравії та Панонії. Саме тут, незважаючи на переслідування та утиски з боку латинського духовенства, він завершив переклад Святого Письма слов’янською мовою. Святий продовжував Євангельську проповідь серед слов’ян та охрестив чеського князя Боривоя, його дружину княгиню Людмилу та одного з польських князів. Відчуваючи наближення смерті, святий Мефодій благословив своїх учнів Горазда, Наума, Климента, Ангеларія та Лаврентія на продовження просвітницької діяльності серед слов’янських народів. Святий рівноапостольний Мефодій помер 6 квітня 885 року.
Святі рівноапостольні Мефодій та Кирило, а також їхні учні та послідовники спричинилися до поширення християнської проповіді на західноруських землях. Відомо, що по смерті святого Мефодія у 886 році понад 200 його кліриків було вигнано латинським духовенством з Моравії. Продовживши місіонерську діяльність святого Мефодія, його учні спромоглись утворити православну єпархію, яка охоплювала собою Панонію, Моравію, Чехію, Галичину та частину Волині. Є певні відомості про вплив їхньої діяльності на Північному Закарпатті, приблизно до річки Стрий і верхньої течії Бугу. Це дає підставу для припущення про перші паростки християнства на цих теренах вже у другій половині ІХ століття. Найдревніша галицька єпископська кафедра була заснована близько 906 року та знаходилась у Перемишлі.
За переданням, учні святих Мефодія та Кирила перенесли на Західну Русь чудотворну ікону Божої Матері, яка пізніше одержала назву ”Белзька” або “Ченстоховська” і до 1382 року перебувала у Галичині. Цією іконою святитель Фотій, Патріарх Константинопольський, благословив рівноапостольних братів на велику справу просвіти слов’янських народів.
“Мефодієву єпархію” було примусово ліквідовано у 966 році, коли під тиском Риму та Німеччини, Польща прийняла католицизм. Справа святих братів загинула серед західних слов’ян, проте вона знайшла своє продовження серед південних слов’ян, а через них і у східних.
