АПОСТОЛА І ЄВАНГЕЛІСТА ІОАНА БОГОСЛОВА
Преподобного Арсенія Великого
АПОСТОЛА І ЄВАНГЕЛІСТА ІОАНА БОГОСЛОВА
Іоанн Богослов був одним з трьох учнів, яких Господь особливо наблизив до Себе. Він не розлучався з Господом: був присутній при воскресінні дочки Іаїра і при Преображенні Господа на Фаворі.; під час Таємної Вечері запитав у Спасителя ім'я зрадника; невідступно слідував за Ним по Хресному шляху; біля підніжжя Хреста плакав разом з Божою Матір'ю. Ним були написані Книга Одкровення і Євангеліє. Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов був сином Зеведея і Саломії - дочки святого Обручника Йосифа. Одночасно зі своїм старшим братом Яковом він був покликаний Господом Ісусом Христом до числа Своїх учнів на Генісаретському озері. Покинувши батька свого Зеведея в човні, який займався рибальством, обидва брати пішли за Господом.
Господь особливо любив апостола Іоанна за його досконалу беззлобність і незайману чистоту. Після свого покликання святий Іоанн не розлучався з Господом, він був одним з трьох учнів, яких Господь особливо наблизив до Себе. Він був присутній при воскресінні дочки Іаїра і при Преображенні Господа на Фаворі.
Під час Таємної Вечері він лежав поруч з Господом і за знаком апостола Петра схилився на груди Спасителя, щоб запитати про ім'я зрадника. Апостол Іоанн слідував за Господом, коли Його, зв'язаного, вели із саду Гетсиманського на суд беззаконних первосвящеників Анни і Каіафи. Він знаходився у дворі архієрейському при допитах свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним по Хресному шляху, співчуваючи Йому всім своїм серцем. Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір'ю і почув звернені до неї з висоти Хреста слова Розп'ятого Господа: "Жінко, це син Твій" і до нього: "Ось Мати твоя". З цього часу Іоанн як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив Їй аж до Її Успіння, нікуди не відлучаючись з Єрусалиму. Після Успіння Божої Матері апостол Іоанн, за жеребом, попрямував у Ефес і інші Малоазійські міста для проповіді Євангелія, взявши із собою свого учня Прохора.
Під час подорожі піднялася сильна буря, і корабель потонув. Всі мандрівники були викинуті на сушу, крім одного тільки апостола Іоанна, який залишився в безодні морській. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного отця і наставника, і пішов до Ефесу сам. На чотирнадцятий день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до нього, він впізнав апостола Іоанна, якого Господь зберігав живим, незважаючи на те, що він провів чотирнадцять днів у морській безодні. Перебуваючи в Ефесі, апостол Іоанн невпинно проповідував язичникам про Христа. Проповідь його супроводжувалася численними і великими чудесами, так, що кількість віруючих зростала з кожним днем. У цей час почалося гоніння на християн, які почав імператор Нерон. Апостол Іоанн був відведений у кайданах на суд у Рим. За сповідання своєї полум'яної віри в Господа Ісуса Христа апостол Іоанн був засуджений до смерті, але збережений живою силою Божою: він випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою і залишився неушкоджений. Таким самим чином він вийшов неушкодженим з котла з киплячим маслом, в який був посаджений за наказом мучителя.
Після цього апостол був засланий в ув'язнення на острів Патмос, де прожив багато років. По дорозі до місця заслання апостол Іоанн здійснив багато чудес, і, коли він прибув на острів Патмос, його проповідь, яка супроводжувалася дивовижними чудесами, привернула до нього всіх жителів острова. Апостол просвітив світлом Євангелія більшу частину жителів, вигнав численних бісів, які перебували в ідольских храмах, зцілив безліч хворих. На острові Патмос апостол Іоанн пішов зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де здійснив триденний піст і молитву, після чого гора затряслася і загримів грім. Прохор у страсі впав на землю. Апостол підняв його і наказав записувати слова, які він буде проказувати. Так близько 96 року була написана Книга Одкровення святого апостола Іоанна Богослова. У цій книзі розкриті таємниці майбутнього Церкви та кінця світу.
Після тривалого заслання апостол Іоанн отримав свободу і повернувся в Ефес, де він продовжив свою діяльність, навчаючи християн остерігатися єресей, які постійно виникали. Близько 95 року апостол Іоанн написав в Ефесі Євангеліє. Він наказав усім християнам любити Господа, і один одного і цим виконати закон Христовий. Апостол Іоанн прожив на землі більше 100 років, залишившись єдиною живою людиною, яка бачила Ісуса Христа під час Його земного життя. Коли настав час відходу апостола Іоанна в загробний світ, він вийшов за межі Ефесу із сімома своїми учнями і наказав викопати для себе в землі хрестоподібну труну, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем поцілували свого улюбленого апостола і виконали те, що він сказав. Вони закрили обличчя його платом і закопали могилу.
Дізнавшись про це, решта учнів апостола прийшли до місця його поховання та розкопали могилу, але не знайшли в ній тіла апостола, по особливому розсуду Божому переселеного в загробний світ. Щороку з могили святого апостола Іоанна, у травні виступав тонкий прах, який віруючі збирали і зцілювалися від хвороб душевних і тілесних.
Житіє преподобного Арсенія Великого
Народився в 354 р в Римі, в благочестивій християнській сім'ї, що дала йому хороше виховання і освіту. Вивчив твори всіх риторів і філософів і добре знав як грецький, так і латинську мови, проте залишив суєтну життя мирське і знехтував еллінських любомудрием, присвячуючи себе на служіння Богу. Коли він вступив в число кліриків однієї з римських церков, то був зведений в сан диякона.
Імператор Феодосій (379-395 рр.), Що правив в той час Східної половиною Римської імперії, шукав для своїх синів Аркадія і Гонорія вчителя, який навчив би їх і філософії, і божественної мудрості не тільки словом, але і прикладом свого доброчесного життя. Почувши про освіченість і благочесті диякона Арсенія, він доручив йому виховання своїх синів. Проти волі, але з ретельністю зайнявся преподобний освітою юнаків. Однак високу пошану, яким він був оточений, обтяжував його дух, який прагнув до служіння Богу в безмовності чернечого життя. Преподобний Арсеній став зі слізьми молитися Богу, щоб Він направив його на шлях рятівний. І одного разу почув понад голос, що говорив: "Арсеній! Біжи від людей, і ти спасешся ". Тоді, знявши з себе розкішний одяг і надівши странніческіх, він таємно пішов з палацу, сів на корабель і відплив до Олександрії, звідки негайно поспішив у Скитську пустелю.
