Він починав свій бойовий шлях з оператора БпЛА. Згодом перекваліфікувався в сапери. Нікому не кажучи, змінив підрозділ та побував на найгарячіших напрямках фронту. Та родичам завжди говорив: "У мене все добре". Рідні, побратими та друзі пам’ятають його веселим, життєрадісним чоловіком. Та війна забирає найкращих… Під час ворожого обстрілу загинув відважний захисник з Буковини Степан Татарин.
Про його характер та бойовий шлях кореспондентці "МБ" розповіла мати загиблого героя Оксана Татарин.
В окопах читав книжки
– До війни мій син був підприємцем. У 2024 році його мобілізували. Це він сприйняв гідно, як свій громадянський обов’язок. Спочатку його відправили на бойове злагодження, а згодом на навчання до Литви. Там мій Степан пробув три місяці. Згодом повернулися в Україну. Його підрозділ скерували на Херсонський напрямок. Певний період він був оператором БпЛА. Згодом перекваліфікувався у сапери. Казав, що дрони для нього – нудно, – ділиться мати.
Через деякий час Степан Татарин змінив підрозділ і перевівся до відомого в Україні безпілотного підрозділу К2, де виконував бойові завдання як сапер на Харківщині.
– Він постійно самовдосконалювався. Хлопці розповідали, що він виїжджав на бойові чергування з книжками, постійно дивився навчальні відео. Дуже серйозно ставився до служби. Степан опанував військову професію інженера саперної справи. Це було не просто "служити". Це було глибоко усвідомлено. Мій син ніколи не розповідав, що відбувається на фронті. Він не уточнював населений пункт, де перебував. Ми спілкувалися в месенджерах, але ніколи не було жодної інформації про дислокацію. Ця тема – табу. Останнім часом вони перебували на Харківщині. Влітку були в Святогірську, згодом — ближче до Ізюма, – ділиться пані Оксана.
Матір Степана каже, що захисник був веселий, цілеспрямований, чесний і дуже порядний. Для нього головне, щоб усе було правильно і за законом.
– Коли Степан приїхав у відпустку, я помітила, що він змінився. Усі, хто понад пів року перебуває на бойових чергуваннях, отримують, я це так називаю, "ін’єкцію справедливості". Люди починають дуже чітко розуміти: якщо вони не стоятимуть там — нас тут не буде. Він став спокійнішим, врівноваженим. Раніше був більш емоційний. Коли Степан приїжджав востаннє, наше прощання відбулося дуже важко. Я просила не їхати більше, але то було марно, – каже пані Оксана.
"У вас був надзвичайний син"
Мати розповідає, що, очевидно, Степан відчував щось. Адже востаннє приїхав сумний.
– За кілька днів він зустрівся з усіма: друзями, сусідами, односельцями. Ці зустрічі тривали буквально кілька хвилин, але встиг побачити всіх. 16 грудня 2025 року зранку я відкрила інстаграм і побачила, що він не був онлайн. Такого не було ніколи. О 7-й ранку я зауважила, що його акаунт уже не активний. Це було відчуття, ніби укол у серце. Я ще три дні себе заспокоювала, дзвонила всім. Та 19-го зранку нас повідомили, що Степана більше нема…. У його бліндаж відбулося пряме влучання, – каже пані Оксана.
На прощання із Степаном приїхали десятки бойових офіцерів, які поважали чоловіка та відзначали його надзвичайні професійні діяльності.
– Щоб себе заспокоїти я уявляю, що мій Степан переїхав десь в інше місто. Я знаю, що він живий, адже такі люди живуть вічно: він любив природу та тварин, він умів зробити все по господарству. А ще він вірив у силу Всесвіту! Мені казали: "У вас був надзвичайний син. Таких людей дуже мало".
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
