12 квітня за православним календарем

12 квітня, четвер
Пророка Іоада (Х ст. до Р.Х.)
Преподобного Іоана, безмовника
Преподобного Зосими, єпископа Сиракузького

Пророка Іоада (Х ст. до Р.Х.)

Жив у Х столітті до Р. X. був посланий Господом з Юдеї в Бет-Ел звинуватити ізраїльського царя Єровоама за те, що він спокусив свій народ в ідолопоклонство. Господь наказав пророкові: Не їстимеш хліба й не пий води, і не вернешся тією дорогою, якою ти йшов (3 Цар. 13, 9). Пророк Іоад з'явився до Єровоама і передбачив йому від Господа загибель. Але, повертаючись назад, пророк Іоад порушив заповіді, дану йому Господом, і їв хліба, запропонованого йому лжепророком Емве. За цей пророк Іоад був забитий левом, але тіло його залишилося недоторканим і було поховано поблизу житла спокушеного його лжепророка.

Преподобний Іван безмовник (IV).



Преподобний Іван мовчальник (самітник) народився близько 454 року в місті Нікополі Вірменському в сім'ї воєначальника Енкратія та дружини його Євфимії. Хлопчик рано почав вивчати Святе Писання і всім серцем полюбив усамітнення і молитву.

На що дісталася йому після смерті батьків частину маєтку юнак Іван побудував церкву в ім'я Пресвятої Богородиці. З 18 років Іван разом з десятьма іноками жив при церкві в пості, молитві і повстримності. На прохання громадян міста Колонії, митрополит Севастійський висвятив 28-річного Івана в єпископа Колонійскої Церкви. Прийнявши церковне правління, преподобний не змінив суворо аскетичного способу життя. Під впливом святителя жили по-християнськи і його близькі - брат Пергамій (наближений імператорів Зенона і Анастасія) і племінник Феодор (наближений імператора Юстиніана).

На десятому році єпископства Івана владу у Вірменії прийняв Пазінік, чоловік сестри святителя - Марії. Новий правитель став владно втручатися в духовні й церковні справи. У Церкві почалися негаразди. Тоді святий Іван вирушив до Константинополя і через архієпископа Євфимія просив імператора Зенона захистити Вірменську Церкву від грубих посягань.

Пригнічений мирською лайкою, Іван таємно залишив єпископію і відплив до Єрусалиму. Зі сльозами благав він Бога вказати місце, де йому жити і спастися. З'явилася яскрава зірка, яка призвела Івана до Лаври преподобного Сави. Іван, приховав свою єпископську гідність, був прийнятий до числа братії простим послушником. За дорученням святого ігумена Сави (пам'ять 5 грудня) преподобний Іван більше 4-х років виконував найважчі роботи на будівництві странноприїмного будинку й монастиря для новоначальних ченців. Бачачи смиренність і працьовитість Івана, святий Сава визнав його гідним висвячування у пресвітера. Святителю довелося відкрити таємницю Патріарху Єрусалимському Іллі (494 - 517). З благословення першоієрарха Єрусалимської Церкви преподобний Іван прийняв обітницю мовчання. Незабаром Господь відкрив таємницю Івана святому Саві. Чотири роки провів преподобний Іоан у келії, нікого не приймаючи і не виходячи навіть до церкви.

Бажаючи ще більшого усамітнення і особливої стриманості, преподобний Іван залишив Лавру і пішов у пустелю, де провів більше дев'яти років, харчуючись травами. Тут він пережив спустошливий набіг сарацинів і не загинув лише тому, що Господь послав йому захисника - зухвалого лева, побачивши якого вороги бажаючи вбити преподобного неодноразово в страсі розбігалися. Легенда розповідає про багато чудес, явлених за молитвою святого Івана під час його життя в пустелі.

Коли святий ігумен Сава, надовго уникав в Скіфополь повернувся, він умовив преподобного Іоанна залишити пустелю і знову поселитися в обителі. Після цього Господь чудесним про разом відкрив всім насельникам Лаври, що Іван - єпископ.

Коли преподобному Іоанну було сімдесят років, помер святий і богоносних батько, ігумен Сава. Святитель глибоко вболівав про покійним. Святий Сава явився йому у видінні і, утішив, передбачив, що Івану належить багато попрацювати в боротьбі з єрессю. І, дійсно, Іван повинен був залишити свою келію, щоб зміцнити братію в боротьбі з єрессю орігенітів.

Преподобний Іван мовчальник провів у Лаврі преподобного Сави Освяченого 66 років. Невпинним чернечим подвигом, невсипущою молитвою, покорою здобував Іван благодать Святого Духа: за його молитвами здійснювалося багато чудес; таємні думки людей були для святителя явними; він зціляв хворих і біснуватих; ще за життя свого рятував від неминучої загибелі закликали його ім'я; із насіння фіги, кинутого святителем у сухий грунт, проросло прекрасне дерево і принесло плоди.

У віці 104 років преподобний Іван мовчальник зі світом відійшов до Господа.

Преподобний Зосима, єпископ Сиракузький (близбко 662).

Святитель Зосима, єпископ Сиракузький, народився за посиленими молитвами благочестивих батьків, які довго не мали дітей. Коли синові виповнилося сім років, батьки віддали його на виховання в монастир, де святий подвижник з віком прийняв постриг і сорок років був настоятелем в обителі. Папою Феодором (641 - 649) він був висвячений в єпископа Сиракузького.

Святитель Зосима відрізнявся милосердям і нестяжанням, твердо керуючи паствою словом і прикладом. Наприкінці життєвого шляху святитель Зосима важко захворів, але переносив страждання з великодушністю і смиренністю. Близько 662 року він помер, після 13-річного керування паствою. Згодом багато хворих одержували зцілення при одному дотику до його гробниці.