Андрій Рибарчук потрапив на сліпі прослуховування "Голосу країни" і змусив обернутися усіх чотирьох суддів конкурсу. У прямому ефірі співочого конкурсу "Голос країни" 11 лютого уродженець Глибоцького району зумів своїм співом розвернути до себе крісла всіх чотирьох суддів конкурсу.
25-річний Андрій Рибарчук має вищу економічну освіту, але потрапив до "Голосу країни" і зумів переконати суддів у тому, що у нього є талант. Пісня "Закрили очі твої" Тіни Кароль принесла хлопцю місце у її команді, хоча професійної музичної освіти він не має. Присвятивши десять років життя фінансам, Андрій все ж вирішив зайнятися тим, до чого насправді лежить його серце – співом.
Кореспондент molbuk.ua поспілкувалась із Андрієм, попри його нинішний насичений графік.
"Це триває півтори хвилини, але тебе почують мільйони"
– Як наважився взяти участь у конкурсі та виступити?
– Коли ти творча людина, то хочеш ділитися з усіма цією творчістю, музикою. І важко знайти таке місце, де ти можеш поділитися цим із багатьма. Та "Голос країни" – це саме та арена, де ти можеш вилити все. І хоча це триває лише півтори хвилини, але тебе почують мільйони.
– Як відреагували на це твої друзі, близькі. Хтось знав про те, що ти вирішив брати участь у цьому конкурсі?
– Я не розповідав нікому про свої плани. Про те, що я йду на цей конкурс знали одиниці. Краще спочатку зробити те, що запланував, а потім уже розказувати комусь, а не навпаки, щоби не зурочили (посміхається, - авт.). Коли всі запевняли, що "ти зможеш, ти всіх порвеш", я відповідав, що не сподіваюся на це. Щоби себе зайве не обнадіяти. Бо вкінці все може обернутися проти тебе. І я дуже вдячний усім тим, хто був зі мною та підтримував.
– Як це відбувається, як ти потрапив до ефіру?
– Узагалі, це досить складна процедура і щоб потрапити до ефіру треба пройти спочатку кастинг. Усе почалося ще весною. Я приїхав до Києва, показав себе і мені сказали зачекати. Я чекав чотири місяці поки не завершився кастинг, оскільки цього разу було дуже багато охочих потрапити на конкурс – десь 5-7 тисяч. А восени було ще багато роботи, бо треба було знімати різні відео та ролики, щоби надсилати до Києва.
– А що там відбувається за лаштунками?
– Дуже багато переживань, я би навіть сказав тривоги. По-перше тому, що я обрав пісню Тіни Кароль, в яку вона багато вклала. А оскільки я людина музики, то хотілося заспівати саме цю пісню крізь призму своїх почуттів і переживань. Тому що кожен із нас вкладає щось своє у ту пісню, яку співає. А по-друге, переповнюють емоції саме, коли ти виходиш на сцену. Ти ще робиш репетицію, а вже треба виходити на сцену. І саме цей момент, коли ти піднімаєшся цим ліфтом на сцену, дуже хвилюючий. Саме ці декілька хвилин перед виходом найемоційніші, але коли вийшов – я почув музику і це допомогло мені перебороти хвилювання.
"Я переглядаю цей виступ і дивуюся"
– Як визначився саме з цією піснею?
– Історія цієї пісні давня. Усе почалося три роки тому, під час благодійного концерту, який відбувся у палаці "Академічному" в Чернівцях за підтримки благодійного фонду "Серце до серця", координатором якого є моя сестра. Саме тоді загинув Андрій Кузьменко (Кузьма) – лідер гурту "Скрябін". Це потужна постать в українській музиці. І саме відтоді ця пісня осіла в мені й завдяки цій пісні я зумів показати все те, що є в мені. Зараз дуже багато нових хітів, пісень танцювальних, які запалюють. Але в цих піснях менше "внутрішнього". Я відчуваю музику, тому хочеться давати більше "внутрішнього", тому я й обрав "Закрили свої очі".
– За що найбільше переймався, коли обирав цю пісню?
– Я дуже переймався тим, щоб Тіні сподобалося, бо вона як автор відчуває все те, що відбувається з її музикою. І коли виконав її пісню, я вклав у неї щось своє і Тіна також це відчула. Хотілося влучити саме у ту потаємну струну, що, в принципі, і сталося. І я дуже цьому радий і дякую Богові за це.
– Чи сподівався, що обернуться всі четверо суддів?
– Я, відверто, навіть і не сподівався, що обернуться всі судді. Важко насправді уявити, чи обернеться хтось, коли дивишся сім сезонів "Голосу країни" і чуєш справді потужні голоси, які займалися музикою професійно. А тут хлопчина, який десять років пропрацював у банківських установах, виходить на сцену і його обирають усі судді. Чесно, я навіть не розраховував, що так станеться. Для мене це був шок. Емоції переповнювали в той момент і я не міг їх стримати, це помітив і Потап, який сказав, щоб я тримав себе в руках. Я дуже вдячний суддям за те, що так високо оцінили мій виступ!
– Це було спонтанним чи запланованим рішенням запропонувати Сергієві Бабкіну заспівати разом?
– Ні, це був абсолютний експромт і було страшно. В той момент, коли ти виходиш на сцену і тебе емоції переповнюють, ти ніби затуманений. Я повернувся до реальності лише тоді, коли підійшов до своєї групи підтримки. Я співав разом із Сергієм Бабкіним і у мене був такий ступор. Я дивився вниз і тільки співав. І можливо, у той час мною керувала більше підсвідомість, аніж свідомість. Я скористався тією можливістю, яка у мене була. І я дуже радий, що є ще люди прості душею, які можуть просто заспівати з тобою без усіляких вагань. Я переглядаю цей виступ і дивуюся, як вони змогли відчути мене і як я зміг відчути їх.
"Тато мій співав, от і я співаю"
- Можеш розповісти якісь подробиці про команду, до якої потрапив?
– Розповідати про це я не можу, але можу сказати, що команда Тіни дуже сильна, ми всі подружилися.
- У тебе є вища економічна освіта, а музичної нема, то звідки талант?
– Тато мій співав і грав на гітарі, от і я співаю.
– Чому ж тоді обрав фінанси, а не одразу взявся за музику професійно?
– Може це прозвучить банально, але треба жити. Я з маленького села у Глибоцькому районі. Про яку музику на той час могло йтися? На навчання я їхав з села. Щоранку вставав о шостій і їхав до Чернівців. О дев’ятій вечора приїжджав додому, готувався до занять і так по колу. І я зрозумів, що буду жити в Чернівцях. Тому треба заробляти гроші, треба працювати. Тому я і обрав такий фах.
– Де перебуватимеш під час конкурсу?
– Під час зйомок та репетицій ми будемо у Києві, решту часу – у Чернівцях.
– І ще питання, яке, напевно, цікавить жіночу половину наших читачів: чи маєш дівчину?
– Так, у мене є дівчина. Вона їхала зі мною до Києва, була у моїй групі підтримки разом з моєю сестрою.
- Що хотів би побажати всім, хто хоче здійснити свою мрію?
– Щоб ми всі залишалися щирими, мали душу та змогли знайти своє покликання в житті.
З досьє "МБ"
Андрій Рибарчук – 25 років.
Закінчив Буковинську державну фінансову академію за спеціальністю "фінанси".
Працював менеджером кол-центру у ПриватБанку, а також економістом в Ощадбанку.
