Днями заслужений художник України Андрій Холоменюк відзначив 60-річний ювілей. Він написав десятки тисяч картин, які є в багатьох країнах світу. Провів понад 40 персональних виставок. Великі багатометрові полотна на тему козацтва і давніх битв творить лише він в Україні. На них – моменти наших перемог, про які рідко згадують.

Майстерня художника схожа на музей. Всюди картини – на стінах, стелажах.

Вражає величезне полотно три на чотири метри.

"Це Кузьминська битва, яка відбувалася неподалік Чернівців 520 років тому, – пояснив пан Андрій. – Я перший її відтворив. У мене є ще більші батальні композиції три на п’ять метрів. Це Грюнвальдська битва 1410 року і битва під Оршею 1514-го. Роблю подіум для великих картин. Спершу розробляю ескіз, продумую розташування воїнів, усіх деталей, а потім переношу на велике полотно".

– Ви народилися в мистецькій сім’ї, тому не могли не стати художником.

– Справді, мій батько Іван Холоменюк був дуже відомим художником. Він входив у десятку кращих портретистів колишнього союзу. Це було дуже почесно. Батько писав і монументальні картини, які зберігаються в багатьох музеях. А мама Валентина займалася художнім ткацтвом і графікою. Сама доля вказала мені цей шлях. Коли я народився, в батьків не було власного житла. І мене з пологового будинку принесли до батькової майстерні, яка знаходилася на вулиці Івана Франка. Маленьким я любив спостерігати, як він малює. Я брав пензель і щось виводив на картині. Батько був задоволений, хоча йому доводилося все перемальовувати після мене (сміється, – автор).

– Кажуть, що картину вашого батька "Маршал Перемоги" Віктор Янукович подарував тодішньому президентові Росії Дмитрові Медвєдєву?

– Таке справді було. Це була досить велика картина – три на чотири метри. На ній маршал Жуков їде на коні попереду військового параду. Батько почав її, а закінчувати довелося мені. Я сам возив цю картину до Москви. Спеціальна комісія в Києві оцінила її в 370 тисяч доларів. На той час це була фантастична сума. Але мені не заплатили жодної копійки. Зате тодішній губернатор Михайло Папієв отримав орден.





– Коли батька не стало, ви вже були відомі?

– Так, я вже виставлявся в багатьох країнах, зокрема в Австралії та Канаді. Робив по дві персональні виставки в Києві. А загалом у мене було понад 40 персональних виставок. Однак звання заслуженого художника України я отримав уже після смерті батька. А він був народним художником. Я розробляю різні техніки, працюю над різними темами. Мене цікавлять релігія, філософія. У цій майстерні проходить все моє життя. Вдома лише ночую і вранці п’ю каву. Буває, що працюю до пізньої ночі. Натхнення є завжди. Інколи пишу одночасно декілька картин. Замовляють організації, музеї, колекціонери. На різні захоплення не вистачає часу.

Матеріал про Андрія Холоменюка читайте у четверговому номері "МБ" за 16 листопада.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram