Третього листопада відзначаємо 99-у річницю видатної події в історії нашого краю – Буковинського віча. Та досі ні пам’ятника, ні хоч би вулиці не на околицях Чернівців, названої на честь цієї події, немає. Є лише меморіальна дошка на Театральній полщі, де відбулася ця подія.
Нагадаємо, 3 листопада 1918 року народні збори у Чернівцях проголосили об’єднання Північної частини Буковини із українським населенням (загалом Кіцманський, Заставнівський, Вижницький, Вашковецький повіти, українська частина Чернівецького і Серетського повітів та переважно українські громади Сторожинецького, Радовецького та Комполунзького повітів) із Західно-Українською Народною Республікою та злуку з "Великою Україною". Але тоді, у 1918 році, прагнення українського населення Північної Буковини не здійснилися. 11 листопада 1918 року королівська Румунія – всупереч волевиявленню Буковинського народного віча – захопила Північну Буковину разом із Чернівцями. Тут 28 листопада 1918 року було сфабриковане рішення так званого Генерального Конгресу Буковини, що складався винятково з румунів, про об’єднання Буковини з Румунією.
– Віче було визначною подією, яка має бути уроком для нас сьогодні,– розповів відомий історик Ігор БУРКУТ. – Адже третього листопада 1918 року проявилося волевиявлення буковинців. І то було дуже демократичне волевиявлення, бо українці вирішили об’єднатися з іншими українськими землями, натомість залишаючи румунській частині краю право на самовизначення. То була відповідь на проголошення групою румунських діячів Буковини приєднання до Румунії, незважаючи на національну приналежність і прагнення буковинців. Про віче треба говорити більше і робити висновки. Так, віче є чудовим прикладом об’єднання різних політичних сил заради національної ідеї, чого так бракує зараз. Водночас воно є прикладом того, як можна втратити все, не відстоявши волевиявлення людей. Адже українська влада так і не подбала про організацію захисту з числа етнічних українців у складі австрійських підрозділів, що було можливим, і об’єднання українських земель так тоді і не відбулося.
За рік відзначатимемо сторіччя Буковинського віча, але досі в краї немає жодного пам’ятника, який би не просто нагадував про цю подію, але підкреслював її роль у процесі державотворення та становлення української нації.
– Я переконаний, що у кожному регіоні мав би бути пам’ятник, який би символізував ідеї державності, – каже голова Товариства "Український Народний дім в Чернівцях" Володимир СТАРИК. – І такі пам’ятники можна зустріти у країнах Європи. Це необхідно для майбутнього, для виховання наступних поколінь громадян. У нас у 90-і роки відкрили чимало нових пам’ятників – наприклад, Тарасу Шевченку та інших видатним українцям. Але Шевченко є насамперед символом національного духу, тоді як жодного символу Української держави у Чернівцях немає. Найкращою подією, яка на Буковині була символом саме державотворення, є якраз Буковинське віче. Вважаю, що до 100-річчя цієї визначної дати треба було би встановити пам’ятник, і не десь на околиці, а на Соборній площі і саме біля цього пам’ятника мали б відзначатися усі державні свята.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
