У 90-річному віці – студент університету. Вже п’ять років чернівчанин Василь Гребенюк відвідує лекції Університету третього віку в Чернівцях. Він обожнює вивчати новітню історію України, а також міжнародні відносини.
Був викладачем, а став студентом. Василь Гребенюк розповідає, що все життя працював викладачем музики в музичному училищі.
– Якось так вийшло, що пішов на пенсію і наче став нікому непотрібний, – каже пан Василь. – Мене не забули мої учні, колеги. Але то вже не те… А я ще молодий, лише 60 років. Енергії багато, хочу працювати.
"Отож, вийшовши на пенсію, вирішив завести бджіл, хоч боявся їх гірше Гітлера, – додає чоловік. – Став бджолярем. Мав 40 вуликів".
Коли ж Василь Гребенюк дізнався про Університет третього віку, то вирішив ходити на навчання. Навчається в університеті вже п’ять років.
– Коли почув, що в Чернівцях відкрився університет третього віку імені Кольпінга, пішов навчатися, і мені сподобалося, – розповідає 90-річний студент. – І до цього часу я – активний слухач.
"Цей університет мені дуже багато дає, – продовжує пан Василь. – Ходжу не на всі лекції, а лише на ті, на які хочу. В нас нема ні екзаменів, ні заліків. Розпочинається навчальний рік першого жовтня і триває до першого травня. На місяць – всього дві лекції з одного предмету".
В університеті Василь Гребенюк обожнює лекції з історії.
– Скажімо, Ганна Скорейко такі речі нам розказує, що такого ніде не читав, не бачив і не чув, – захоплено розповідає чоловік. – А якби ви бачили, як вона нам читає ці лекції, наскільки викладається. Я відчуваю себе хлопчиськом у 13 років, що закоханий у свою улюблену вчительку.
"Ми настільки уважно слухаємо, навколо – така тиша, – каже Василь Гребенюк. – Коли про Голодомор розповідають, а я пережив його в 1932-1933 роках , сталінські репресії 1937-1938 років, у мене виникає думка – я там був, я це знаю. Часом кілька слів скажу по темі. Подобаються також міжнародні відносини, релігієзнавство".
