«Більше ламаються, ніж їздять», - майстри про тролейбуси у Чернівцях (ФОТО)

Яка наразі ситуація з тролейбусами у Чернівцях? Як часто їх доводиться ремонтувати, в якому вони стані? Що думають ті, хто їх ремонтує, про те, що краще — новий чи вживаний транспорт? Щоби з'ясувати це, кореспондент molbuk.ua відвідала тролейбусне управління.

"Ліпимо з г... кулю"
Від будівлі адміністрації до депо мене провів начальник дільниці планових ремонтів Володимир ГАЛАМАШЕВИЧ.

- Ось це дільниця технічного обслуговування, - заводить мене Володимир Іванович до великого критого приміщення, в якому температура дорівнює вуличній. Під ногами через кожен метр - ремонтні ями. Практично над кожною стоїть тролейбус. Я полічила: загалом 13 тролейбусів. В одному міняють колесо, біля іншого майстер колупається в акумуляторі, ще в одного "полетіла" ходова.

Слюсар Олександр ШАТЬКО замінює акумуляторну батарею в одному з тих тролейбусів, які найчастіше ламаються.

-Мабуть, недовго ці тролейбуси ще нам прослужать, - каже слюсар. - Час їм уже підходить. Адже їм уже по 30 років. Є такі тролейбуси, які щодня треба ремонтувати. Залізо не витримує. Плачевний їхній стан, словом.

-Найчастіше ламаються тролейбуси, які курсують вулицею Головною - №3 та №5, - додає майстер, в.о. начальника цеху Олексій ЗАПАРАНЮК. - Там бруківка... Найбільше ламаються ходова та електрика, бо машини старі, втома металу.

До Олексія підходить слюсар Василь БЕЖЕНАР. Майстер дає йому вказівку подивитися до тролейбуса 226, проте слюсар обурюється: "Не буду до нього дивитися! То допотопне!" Вони трохи сперечаються, потім слюсар трохи заспокоюється і пояснює мені: "226. Це останній із могікан. Йому вже 40 років. Всі інші тролейбуси цієї серії вже списали, тільки цей ще сяк-так їздить. Чехи вже забули про нього. Чесно кажучи, його частіше можна побачити на ямі, ніж на лінії. Його і ще один такий - 272. Я як побачив цей тролейбус на кільці, що він їде, - мені аж дивно стало. Я ж звик його щоранку на ямі бачити. Вже навіть нема що до чого варити. Тільки оберемок електродів і шмат заліза. Все гниле.

Василь Беженар працює на підприємстві вже більше 30 років. Був і водієм, і слюсарем.

-Водієм би вже ні за які гроші не пішов, - категорично заявляє чоловік. - Колись такого не було, як зараз. Коли щось ламалося, я не бігав за майстром і не просив "дайте мені запасну деталь". Усе було під руками, відразу ремонтувалося. А зараз півднини ходжу зі шматком якоїсь трубки — нема де взяти нову. Грубо кажучи, ми зараз ліпимо "з гімна кулю".

Запитую слюсаря, як себе зарекомендували вживані чеські тролейбуси, що кілька місяців тому закупило місто.

-Які, оці нові зі старими дірками? - жартує слюсар. - Від сили п'ять років ще потягнуть. А якщо дорогу не зроблять, то вони й п'яти років не витримають.
-Критична ситуація у нас, - вступає до розмови Олексій Запаранюк. - Запчастин немає, фінансування немає. Ми нікому не потрібні. Депутати тільки постійно влаштовують комісії. Після цих комісій нічого хорошого немає. Вони прийшли, поговорили і пішли. Місту вигідніші автобуси. Бо автобуси — це гроші.

-Ну так, один депутат має свій маршрут, другий — інший маршрут, - розпалився Василь Беженар. - Місто розідране автобусами. Звичайно, на холєру треба тих тролейбусів. Якщо тролейбуси будуть ходити згідно графіку, автобуси здохнуть. Вони не будуть мати кого возити.

“Нехай Бешлей іде до нас начальником, побачимо, як він впорається”

Щодо того, закуповувати нові чи вживані тролейбуси, слюсар переконаний:

"От є у нас партія тролейбусів з 2009 по 2014 роки, які ми отримали нові, з заводу. То вони лише зараз почали ламатися. Але їм уже, слава Богу, десять років. А то їздили без проблем. Одна справа — взяти нові тролейбуси, які приносять прибуток, інша — вживані, які починають відразу тягнути з кишені гроші. Ми й так заледве виживаємо. Депутати лише з третього разу проголосували за виділення коштів для тролейбусного управління. І то ті гроші не на зарплату пішли, а на погашення боргу, штрафних санкцій. Я тоді був на сесії. Бешлей там дуже кричить, дуже грамотний (йдеться про депутата Володимира Бешлея, - авт.). Ото нехай іде начальником тролейбусного управління. Подивимося, як він впорається.

-Тролейбуси – це добре, - зауважує Володимир Галамашевич. – Та ще би дороги. Оцей тролейбус, якби їздив у Чехії, міг би ще років десять там їздити. Бо там дороги рівні. У нас же тролейбус проїде Головною два-три роки і вже сиплеться. Бо не може механізм, який працює у дві зміни, бо його нема чим замінити, їздити такими дорогами. Ще й у годину пік набитий 150 пасажирами, а це понад тонна. І через цю масу спочатку летять амортизатори, потім мости, тяги і вся ходова.