Чотирьом діткам з Буковини шукають сім’ю

Знайти нову родину прагнуть четверо рідних братів і сестричка. Найбільше вони непокояться, що потраплять до інтернату.

Найменшого Юрчика, якому виповнився рочок, відправили до будинку дитини, а Сашко, Ангелінка та Ілля живуть у притулку для дітей у Чернівцях. Сашко – найстарший. Хлопчику 12 років, Ангелінці – 10, а Іллюші – вісім років.

Відтоді, як дітей забрали з родини, минув місяць. За цей час вони звикли до нових умов проживання. І хочуть піти до школи.

Найбільше прагне піти на уроки восьмирічний Ілля. Хлопчик хизується, що вміє добре рахувати. Довго не чекаючи, починає скоромовкою лічити до 50-ти. Порахував до десяти й німецькою мовою. Доки Ілля вправляється в рахуванні, старші Ангелінка та Сашко задають йому приклади з додавання, віднімання. Ілля справляється.

– А я на пам’ять знаю табличку множення, – вигукує Ангелінка. – Ілля ще не вивчив.

Діти дуже дружні. Та головний – найстарший Сашко.

Сашко гарно грає у футбол.

– Коли жив у селі, то завжди з друзями ганяв м’яча, – каже хлопець. – А ще ми пасли корови. Було дуже весело, багато часу проводили в полі.

На запитання про найбільшу мрію діти відповідають – жити в люблячій родині.

– Нам сказали, що мама з татом не заберуть нас додому. Можемо потрапити до інтернату, – розмірковує Сашко. – А ми цього не хочемо. Маємо ж іще маленького братика, якого треба відвідувати. Тому хочемо знайти батьків. Ми їх будемо слухатися.

Діти дуже веселі. Навперебій розповідають про своє життя, бажання.
"Я хочу скейт і телефон", – каже Ілля.

"А я – гребінець", – додає Ангелінка.

"Головне, щоб нас не розлучили, – по-дорослому зауважує Сашко. – Знайдіть нам батьків".

Коментар

"Мама не приділяла уваги дітям"
Жанна Янчук, директор притулку для дітей:

– Діти непогані. Вони яскраві, веселі, люблять увагу до себе. Мати позбавили батьківських прав. Вона взагалі не займалася вихованням. Деякий час за дітками дивився тато. Коли вирішувалося питання про позбавлення батьківства, тато приходив сюди. Та більше жодних кроків, щоб забрати дітей, не робив. Працівниками служби було зроблено все, щоб налаштувати маму на шлях батьківства. Та все виявилося марним.
Ці діти прагнуть до навчання. Відчувається, що в школі ними займалися, вони навчені до порядку. Щоби сумували за мамою, не помітила.