Приймати рішення майже завжди доводиться приймати у випадках, коли у людей різні інтереси і протилежні погляди на ситуацію, що склалася. І тут неважливо, чи той, хто правий, голосував за тебе чи за твого опонента. Треба чинити по закону.

Про це під час TEDx Chernivtsi salon, що відбувся на вихідних у дворику Ратуші, розповів міський голова Чернівців Олексій КАСПРУК під час своєї розповіді про те, як воно – бути мером.

-Міський голова – це людина, яка має орієнтуватися в усіх питаннях, - сказав О. Каспрук. - Бо все - народження, одруження, навчання, робота кожної людини, лікування, похорони – ті питання, з якими до мене приходять люди. Дуже багато людей. І в усьому цьому треба розумітися для того, щоби приймати рішення. Коли ти керований кимось чи виконуєш лише представницькі функції, тоді, напевне, набагато легше. Коли ж рішення приймаєш сам - це набагато складніше. Тим більше, що рішення практично завжди доводиться приймати в ситуаціях, коли в кола людей є різні інтереси. Як то кажуть, коли на вулиці стає спекотно, люди у маршрутках діляться на дві категорії: перша категорія – "відчиніть віконце, бо нам жарко!" і друга категорія – "зачиніть віконце, бо нам дме!" І треба прийняти єдине рішення. Так само будь-яке питання, починаючи від розмежування землі між двома сусідами. Ти робиш все по закону, захистив одного, який, можливо, голосував за твого опонента. А той, хто голосував за тебе, вчинив не згідно закону і ти маєш поставити його на місце. І він проклинає тебе до п’ятого коліна. І так у будь-якому питанні. Безпритульні тварини. Частина міста їх підгодовує, опікується ними, частина каже – заберіть ці зграї з вулиць, бо неможливо ні пройти, ні проїхати. І треба приймати якесь зважене рішення. Тому мером бути дуже цікаво, але дуже непросто.

Втім, О. Каспрук стверджує: не нарікає, бо знав, на що йшов, адже мав приклад батька:

"Не скаржуся, тому що це був мій абсолютно свідомий вибір. З дитинства я бачив, що таке робота міського голови. Мабуть, одиниці випадків можу пригадати, коли батько вчасно прийшов на свій чи на мій день народження. Зазвичай усі гості зібралися, поїли, попили, і десь 9-10 вечора приходить батько. Так само 10-11 вечора – дзвінок, викликав машину і поїхав, бо аварія на водогоні, страшне ДТП, пожежа… Власне кажучи, я розумів, на що іду, що буду обмежений у спілкуванні з родиною, що доведеться приймати непопулярні рішення, наживати навіть ворогів. Тому що я маю підписувати багато документів щодня, у тому числі й судові позови від міської ради до якогось громадянина чи підприємства, які порушили закон. Я цих людей ніколи не бачив, але от приходить їй судовий позов від міської ради з підписом Каспрука…

Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook