"Він помер у 46 років. Майже як Тарас Шевченко...", - почула розмову перехожого чоловіка з його маленьким синочком під час фестивалю "На гостини до Івана".

Свято відбулося 15 червня у селі Чортория Кіцманського району. Фестивалем розпочалося вшанування пам’яті Івана Миколайчука, якому цього дня могло виповнитися 75 років.

З нагоди такої річниці на Буковину з’їхалося чимало відомих людей. Серед них – народна артистка України Лариса Кадочникова, яка у фільмі "Тіні забутих предків" зіграла кохану Івана Марічку Гутенюк. Також голова Національної Спілки кінематографістів Сергій Тримбач, директор кіностудії імені О. Довженка Олесь Янчук, народний артист України Роман Балаян, міністр культури України Євген Нищук, голова ВУТ "Просвіта" Павло Мовчан, телеведуча Марися Горобець, яка є родичкою Івана Миколайчука, екс-модель Влада Литовченко та багато інших гостей. І, звісно, дружина генія Марія Миколайчук.

Урочисті заходи розпочалися вранці 15 червня у Чернівцях на Театральній площі, де кожен із гостей виступив з вітальним словом.

-Сьогодні герої – це політики, - сказав голова Національної Спілки кінематографістів Сергій ТРИМБАЧ. - Від ранку до пізнього вечора вони виступають перед нами, про щось звітують, займають героїчну позу. Але все це – фальш і скоро розійдеться. А от зроблене Іваном Миколайчуком залишиться назавжди. Кінематограф України – ось найкращий йому пам’ятник.

-Ми, довженківці, приїхали, щоби вклонитися батьківщині нашого дорогого побратима Івана Миколайчука, - зазначив директор кіностудії імені О. Довженка Олесь ЯНЧУК. - Ми дуже горді, що саме кіностудія Довженка свого часу відкрила цього актора, його талант, зробила його знаменитим, на цілий світ. Хочеться, щоби повернулися ті часи, коли на нашій студії знімалося мінімум 12 повнометражних фільмів на рік і 18-20 телевізійних серій, у багатьох із яких зіграв Миколайчук.

-Мені завжди здавалося, що Іван ніколи не відривався від материнського молока, - сказав народний артист України Роман БАЛАЯН. - Бо все, що він створював, було так натурально, органічно, з-під землі, з тої атмосфери, в якій він виріс, що я завжди цьому заздрив. Я вже казав, що якби свого часу наші дурні дали можливість зняти його "Небилиці про Івана", то у нас значно раніше би з’явився такий всесвітньо відомий режисер як Емір Кустуріца.

-Я радий, що місцеве самоврядування області розуміє, що Іван Миколайчук – це обличчя Буковини і всієї України, - зазначив міністр культури України Євген НИЩУК. - Ми не маємо обмежитися цими днями і у вересні продовжимо вшанування на національній кіностудії Довженка.

Також Євген Нищук зачитав присутнім привітання від прем’єр-міністра України і зазначив, що Івана Миколайчука представлять на відзнаку Героя України.

Крім того, на честь такої дати "Укрпошта" випустила марку, художній конверт та поштову листівку із зображенням Івана Миколайчука.

Промови чергувалися танцями. А наприкінці й всі присутні пустилися в танок.

Після цього колона автобусів із гостями вирушила із Чернівців до Чорториї, на батьківщину генія, на фестиваль "На гостини до Івана". Виступи гостей продовжили на сцені на подвір’ї музею-садиби Івана Миколайчука.

- Стільки, скільки він пережив, не бажаю нікому такого. Він любив Україну, він поклав своє життя на українське кіно. Його це боліло…- сказала про свого чоловіка дружина Марія МИКОЛАЙЧУК.

-Я заради "Тіней забутих предків", Сергія Параджанова, Івана Миколайчука та Юрія Іллєнка переїхала з Москви на Україну, - розповіла народна артистка України Лариса КАДОЧНИКОВА. - І дуже вдячна Україні. Вона мене прийняла, любить. І я згадую найкращі моменти моєї зустрічі з Іваном. Коли я вперше побачила Івана, я побачила надзвичайно гарного юнака, високого. Колір очей я досі не можу зрозуміти. Чи то зелені, карі… - Зелені! – вигукнула Марія Миколайчук. – Зелені? Так от, під час зйомок, коли затвердили мене, я переїхала до Києва. І потім ми поїхали на Буковину. Коли я не знімалася, ми сиділи з Марічкою на березі Черемоша. Вона щось в’язала і розповідала притчу про цю геніальну людину. І це було так гарно, що з її слів я уявила собі унікальний образ цього філософа, генія, цього мудреця. Якби він зараз був живий, він був би великим письменником України. Він був унікальним як артист. Він міг грати і графа, і князя, і царя, і простого хлопця від землі. Він блискуче зіграв у 19 років Шевченка і Івана Поліщука. І пізніше, коли досягнув вершини, зрозумів: все, з акторством пора зав’язувати і треба починати бути сценаристом. Пригадую, що сценарій фільму "Білий птах з чорною ознакою" вони писали у нас з Юрою Іллєнком на квартирі. Юра і Іван запиралися на цілий день і писали сценарій. І не один сценарій. Це мудрець. Краса красою, але для актора ще потрібен розум. А він був дуже розумний.

Лариса Кадочникова зізнається: з Іваном Миколайчуком було нелегко працювати. Але не через конфлікти – їх взагалі не було. "Як з усяким генієм, працювати з ним було нелегко. Ні, сварок не було. Він не дозволяв. Він дуже добре до мене ставився, ми вдвох об’їздили увесь світ. Дуже дружили. Він мені давав поради, я йому. Але конфліктів у нас не було, я такого не пам’ятаю. Просто він не дозволяв панібратства. Не можна було до нього підійти і плеснути по плечу "привіт!" Цього він не допускав. У нього було відчуття власної гідності і гордості. Розумієте, така от народна гордість. Він не був рабом ні перед ким. Ніколи не запобігав ні перед ким. Він був гарним, гордим, мужнім, справжнім другом…"

Ведучій Євробачення-2009 Марисі ГОРОБЕЦЬ Іван Миколайчук є двоюрідним дідусем. Дівчина каже, що була ще зовсім маленькою, коли зустрічала його, але ті моменти пам’ятає досі.

-Мені було п’ять рочків. Це останній раз, коли дідусь тримав мене на руках, - каже Марися Горобець. -Пригадую, ми прийшли до лікарні. Ми з батьками його регулярно провідували. Я пам’ятаю, як його моцні, красиві, сильні мистецькі руки мене тримали. Ці моменти, коли він мене підкидав до неба… Я була геть маленька, але пам’ятаю це як зараз…

-Постать Івана Миколайчука для мене знакова, - сказала екс-модель Влада ЛИТОВЧЕНКО. - Бо як громадський діяч я провела велику кількість проектів з популяризації української культури, зокрема, кінематографу. Другий фактор – те, що я товаришую з Ларисою Кадочниковою і, звичайно, вона захопила мене світом українського поетичного кіно. Дуже багато розповідала про велетнів українського кінематографу тих часів. Це і Сергій Параджанов, і Юрій Іллєнко, і Іван Миколайчук. Окрім феноменального здобутку Івана як актора, як сценариста, як режисера, як філософа всі ті люди, які його знали, розповідають про нього як про цікаву, унікальну, особливу людину. Дуже просту, яка вклонялася і квітці, і собачці, і шанувала бабусю на вулиці. Мені здається, що треба не лише вшановувати пам’ять Миколайчука, а й проводити культурно-просвітницькі програми для дітей для вивчення українського кінематографу і зокрема творчості Івана Миколайчука.

Невеличку міні-виставу про Івана Миколайчука показали гостям студенти Буковинського державного медичного університету.

Присутніх на фестивалі було стільки, що в хатину, в якій народився та виріс Іван Миколайчук, було неможливо проштовхнутися. Також на фестивалі майстри у палатках продавали місцеві сувеніри, демонстрували своє вміння гончарі. На іншій сцені виступали художні колективи Буковини. Було людно, гамірно і дуже спекотно. А машин стільки, що місць для паркування вже не вистачало.

Святкування триватиме до 18 червня. Воно продовжилося "Миколайчук-Фестом" у Вижниці.




























































Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook