У Муніципальній бібліотеці відбулася презентація книги, присвяченої кадастровим картам Буковини, створеним протягом 1817-1865 років.
Про видання розповів один з авторів – старший науковий співробітник Австрійської академії наук Курт Шарр.
– Я вже багато років цікавлюся історією Буковини. Книга "Францисканський кадастр коронного краю Буковина, Чернівецький округ (1817-1865). Статистика і кадастрові карти") є результатом скрупульозної праці авторського колективу. Вона вийшла німецькою мовою завдяки підтримці Австрійського наукового фонду. Книга існує не лише в друкованому, а й d електронному варіанті. Цей проект ми розпочали 2008 року. Він зорієнтований не лише на Буковину, а й на всю територію, що перебувала під владою австрійських Габсбургів. Вийшло вже три томи по Буковині та Карінтії. Сюди увійшли рідкісні документи, які знаходяться в різних архівах, зокрема в Чернівцях, Сучаві, Бухаресті.
– Наскільки важливою є ця книга?
– Робота над кадастровими картами дозволяє краще дослідити Буковину, яка була новим регіоном Габсбурзької імперії. Безперечно, цей проект належить до європейської культурної спадщини. І хоча цим кадастровим картам уже 150 років, вони досі мають юридичну силу. Спеціалісти дуже добре розуміють їхню цінність у соціально-історичному, географічному та економічному аналізах. Наприклад, детально вивчивши карти різних періодів, можна прослідкувати еволюцію розвитку Чернівців. Францисканський кадастр був наслідком епохи реформ у Західній Європі, у процесі яких змінювалися владні пріоритети у бік централізації та модернізації суспільства. Його важливою складовою було введення справедливого земельного податку. Ця політика, звісно, розповсюджувалася і на Буковину. На кадастрових картах вказано всі буковинські села, пасовища, власника кожної земельної ділянки, навіть що він там вирощував. Завдяки їм можна досліджувати дренажні системи, небезпечні зони, річки, які згодом зникли.
– Хто робив виміри для створення кадастрових карт?
– Сам робочий процес технічно здійснювали офіцери. Вони робили військові карти і паралельно – кадастрові. Припускаю, що офіцери були поляками, і саме цим пояснюється факт латинської передачі топоніма "Чернівці" на польський кшталт, а не німецький. Держава у цей процес вкладала немалі кошти. Звісно, це робилося для того, аби отримувати більші податки, але й водночас сприяло збереженню та передачі важливої інформації. Тому вимоги до методики виконання картографічних робіт були досить жорсткими. Виконавців, з одного боку, заохочували до якісного виконання своєї роботи високою платнею, з іншого – їх дисциплінували також і покаранням. Якщо у якоїсь бригади знаходили помилки, то з усіх знімали платню. Були заможні землевласники, які противилися цим замірам, бо не хотіли платити більше податків. Тому геометристам доводилося працювати у складних умовах. Наприклад, в одному із документів ідеться про прохання надати зброю, оскільки інколи представники місцевого населення сприймали їхню діяльність не надто прихильно, а подеколи й вороже.
