Не маю намірів проводити аналогії з нашими днями, але багато у чому події мають щось спільне. Наш персонаж Доні чомусь вважає себе найкрутішим миротворцем у світі і дуже прагне отримати Нобелівську премію миру. Та усі його ідеалізовані уявлення та пацифічні заклики наштовхнулися на грубу реальність. Здається, в його свідомості відбувається поступова трансформація, що іноді миру можна досягти лише за умови, коли добре надереш пику таким поганим хлопцям, які цього миру ніколи не прагнули.
Останній тиждень увесь світ із завмиранням спостерігав за динамікою розвитку військових дій між Ізраїлем та Іраном. Історія конфлікту давня. Фанатичний режим аятол в ісламській республіці конституційно затвердив ліквідацію держави Ізраїль. Хоча ці дві держави не мають між собою спільного кордону, але десятиліття розвитку ракетної програми в Ірані та - найголовніше стрімке просування у збагаченні урану та близькість до створення ядерної зброї фактично наблизили втілення цих іранських погроз. Зрозуміло, що Ізраїль мав реагувати. Територія останнього не надто велика і декілька ядерних боєголовок можуть призвести не лише до повного знищення населення, а і довготривалого забруднення території. У силу своїх можливостей, Ізраїль завдав превентивних ударів по об’єктах ядерної програми Ірану. Та специфіка розміщення найважливіших елементів ядерної програми глибоко у скелях спонукала Ізраїль звернутися до свого союзника із проханням допомоги із застосуванням особливих антибункерних бомб.
Потрібно віддати належне, що перед Доні був не простий вибір – або жувати шмарки та мимрити про мир і дружбу, дипломатичні зусилля, або проявити силу та продемонструвати іншим "поганим хлопцям", що США не просто колекціонує та розробляє найпотужнішу у світі зброю, але і спроможні її застосувати. Моє особливе міркування, що демократи, при всій повазі до них, замість конкретного удару схилилися б до безкінечних дискусій.
Що ж власне відбулося? Америка продемонструвала, що ті сотні мільярдів, які вона витрачає на озброєння це не просто паради. а реальна ефективна зброя, яка спроможна пробивати десятки метрів гранітів, бетонів чи залізобетонів, і вона спроможна сягнути дна будь-якого бункеру маніакального диктатора. Доні відчув себе нарешті у лаврах Цезаря – переможця. Не випадково він навіть виклав думку про перейменування міністерства оборони на міністерство війни. Так, добре, що Америка повернула собі здатність не просто чекати в обороні, коли тебе вдарять, але першою завдати ефективний превентивний удар.
Молімося, щоб це стало новою стратегією зовнішньої політики, коли умиротворення придурків та терористів буде не шляхом фантазійних торгівельних угод, а через грубу силу та спонукання до реальних кроків до припинення вогню, бойових дій чи відмови від імперських амбіцій.
У світі не має бути місця для потурання терористам і злочинцям. На кожний злочин повинна бути жорстка та адекватна відповідь і не лише санкціями але і ефективним використанням високотехнологічної зброї. Добро має бути сильнішим за зло.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
