Пара із Шипинців відсвяткували весілля по-гуцульськи


Юрiй та Марiя Скаляни зустрілися випадково – і ця зустріч стала вирішальною в їхньому житті. Після неї серця молодих людей почали битися в унісон. А весілля молода пара вирішила зіграти за гуцульськими традиціями.


– Одного гарного вечора товариш Юрiя запропонував йому відвідати мiсцевий ресторан у Кіцманського району, де на той момент працювала я, – усміхається Марія. – I так ми познайомилися. Спочатку Юра здався мені кумедним, бо дуже багато жартував. Це менi в ньому надзвичайно сподобалося.
А Юрій зізнається, що в Марiї йому сподобалися її скромнicть та сором’язливiсть.


– Весь вечiр я спостерiгав за Марiєю – вона помітила мiй пильний погляд, – пригадує Юрій. – I від цього нiяковiла, що ще бiльше мене пiдштовхувало до дiй. Наприкiнцi вечора я рiшуче пiдiйшов попросити номер телефону. І вже в той момент усвідомив, що це моя друга половинка.


– Юра був дуже наполегливим, – говорить наречена. – Часто телефонував, приходив до мене на роботу, запрошував на побачення. Щовечора він приносив мої улюбленi цукерки. Ми милувалися нiчним небом, катаючись на гойдалцi, розмовляли буквально про все. А коли було холодно, Юрiй нiжно мене зігрівав своїми обіймами.


І так одного вечора, у спокійній романтичній обстановці, юнак вирішив освідчитися коханій. І відповіддю було ніжне "Так!"
А потім було сватання на Різдвяні свята в мальовничих Карпатах (у Верховині), звідки родом Марія.


– Під час сватання ми зустрiчали гостей за гуцульськими традицiями, – пригадує дівчина. – До мого дому їх підвозили на "залубицi" (кареті), у яку була запряжена пара бiлих коней. У лютий мороз коханий привiз букет бiлих троянд і обручку. Але, за традицiями, перш нiж їх менi подарувати, вiн повинен був мене знайти. Доки Юра шукав, гостi мали чекати на вулицi. А вже тоді, коли він мене знайшов (а я "переховувалася" у хаті), вони могли зайти в дім. Гостей обдарували вишитими рушниками та хустинами, а нареченого – золотом. I пiсля цього розпочалося застiлля.

А потім була підготовка до весілля, яких у молодят було аж два! Одне – європейське, а інше – гуцульське.
Гуцульське весілля зіграли 10 травня 2015 року. Наречені зізнаються, що підготовка до нього зайняла значно більше часу, ніж до європейського, адже потрібно було знайти всі необхідні дрібнички й пошити національне весільне вбрання.


А розпочалося гуцульське весілля із пiдготовки нареченої. Марiю заплiтали, одягали в сорочку, запаску, хустки, кожух. I почепили чiльце на голову. Одяг нареченого теж був неабияким.

– Мене одягнули в штани-тузiнки, сорочку, кожух, крисаня (капелюх), на якому був прикрiплений вiночок, – пригадує Юрій. – Пiсля цього почали приходити гостi, яких ми зустрiчали з батьками, дружками та "шинкарем". Частували всіх домашнiм самогоном.
Вiнчання відбувалося у Верховинi. Юрій зізнається, що було дуже багато традицiй, якi були для нього незвичними, новими, але дуже цiкавими. Серед них – викуп Марiї в її братів, обряд розплiтання нареченої і покривання її хусткою, який супроводжувався гуцульськими пiснями.


– Потiм ми розтанцьовували чiльце та крисаня (головнi убори) із неодруженими хлопцями та дiвчатами, – пригадує наречений. – I продовжували танцi аж до самого ранку!

– Ми дуже хвилювалися, але все минуло чудово, – усміхається Марія. – Родзинкою свята був сюрприз від батькiв – виступ буковинського ансамблю "Струни серця" і танець циганочки, до якого приєднався і рiдний дядько Юрiя.
Молода сім’я зізнається, що рецепт їхнього щастя – це кохання, повага, підтримка і їхня маленька донечка Маринка.

Леся Токарюк
Фото – Василь Салига