У Банилові обіч дороги на Вижницю вже кілька тижнів місцеві жителі виставляють на продаж картоплю в 20-кілограмових сітках – велику, добірну. І так щороку.

Хоча в інших районах області таке побачиш рідко, селяни, як правило, нарікають на неврожай. Через таку причину цього року пророкують ще й дороговизну на овочі.

– Селяни не вміють зберігати вирощене, не використовують якісне насіння, не дотримуються сівозміни, не завжди мають гроші на придбання міндобрив, ось земля й "скупа" на добірний врожай, – каже Василь СОЛОМКО, фермер з Банилова, професійний агроном. – Цього би не було, якби діяли відповідні дорадчі служби, пункти з продажу якісного насіння. Та й кваліфіковані поради людям потрібні.



– Які сорти картоплі використовуєте?
– Нині в нашому господарстві є 900 гектарів сільськогосподарських угідь, які знаходяться не лише в Банилові, а й у Мілієво, Черешеньці та Багні. В останніх земля роками не оброблялася, але тепер йтиме в сівозміну, укладені угоди оренди. У структурі маємо 200 гектарів пшениці, 30 – картоплі, 106 – озимого ріпака, 15 гектарів овочів – капуста, цибуля, морква, столові буряки. Решта площі, 300 гектарів, зайняті кукурудзою на зерно та соєю. Що ж стосується картоплі, то використовуємо такі сорти як "Рів’єра", "Біла роса", "Венета" – видає по 300 центнерів із гектара, "Сіфра", "Мірабель" – надзвичайно гарні смакові якості, "Ред Скарлетт". Вельми врожайною є й "Слов’янка". Якщо брати в доларовому еквіваленті, то ціна на бульбу нижча, ніж торік. Що ж стосується врожайності, то наразі виходить по 200 центнерів з гектара. Аналогічний показник на круг видають й овочі. Непогано вродила й пшениця – 62 центнери з гектара. Картоплю реалізовуємо по 2,8 гривні за кілограм, капусту – по 4 гривні, моркву – 5-6 гривень, цибулю – 4,5- 5, столові буряки – по 3,5-4 гривні. З одного боку, ніби й добре, а з другого порахуйте, в що обходиться пальне, засоби захисту рослин, міндобрива. Земельного банку як нема, так і невідомо чи буде, можливо, що знімуть й мораторій на продаж землі – тоді її скуплять декілька олігархічних сімей. Цього року уряд виділив кошти на компенсацію відсоткової ставки за банківськими кредитами, але тим сільгоспвиробникам, які в рік мають доходів до десяти мільйонів гривень. Більше державних програм підтримки немає. Щоправда, ще діє пільгова система оподаткування – фіксований податок. Зате ускладнили процедуру відшкодування ПДВ. Тобто підтримки сільгоспвиробники досі не мають.

– Знаю, що чималі кошти виділяєте для утримання соціальної сфери.
– Приблизно до 100 тисяч гривень на рік. Кошти йдуть на утримання будинку культури, самодіяльних колективів. Ще є футбольна команда, школа, спортивно-оздоровчий гурток жінок літнього віку. Також треба допомагати армії, тим громадянам, які потрапили в складні життєві обставини. Зрештою, я живу в рідному селі, тому гріх було би не допомагати йому. Наприклад, мені приємно, що зумів провести газ до села.

– Як ставитеся до створення територіальних громад?
- Банилів – самодостатнє село, де живуть не ледарі, а справжні господарі. Не знаю, чи ще є на Буковині село, де було б до 200 фермерів й де було б у приватному користуванні 150 тракторів. Тобто Банилів є самодостатнім населеним пунктом, яке здатне самостійно жити й утримувати всю соціальну інфраструктуру в себе і в сусідній Бережниці. Нашій громаді під силу вирішувати такі питання як ремонт й догляд за дорогами, утримання бюджетних установ, які потрібно передати в сільську власність. Буде належний контроль й за раціональним використанням земель сільськогосподарського призначення. Наприклад, хочемо створити два-чотири обслуговуючі кооперативи, у функції яких входитиме й проведення всіх необхідних операцій. Нині для села проблемою є засмічення. Тому хочемо облаштувати сміттєзвалище на території кар’єру колишньої цегельні. Окреме сховище зробимо для відходів рослинництва та деревообробки – тирси, які можна перетворювати в органічні добрива з допомогою таких препаратів як гаупсин і треходермін. Окремо буде місце для пластикових та паперових відходів, а скляні можна вивозити для переробки в Чернівці. Платити до сільської казни повинні всі, інакше нічого й говорити про якусь соціальну справедливість. (В. Гринюк)