Громадську організацію "Чернівецьке об’єднання "Захист" заснували у 2011 році студенти факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ імені Юрія Федьковича. Саме тоді вони вирішили працювати з темою доступності та захисту прав людей з інвалідністю на Буковині.
Сьогодні "Захист" має значно ширшу місію – формувати інклюзивне демократичне суспільство через розвиток громад по всій Україні. Йдеться про зміни у різних сферах: від комунальних установ і бізнесу до освітніх та медичних закладів. І головне – це не лише про людей з інвалідністю, а про комфорт кожного.
Комунікаційна менеджерка та заступниця голови організації Лілія Івоняк розповідає, що діяльність "Захисту" давно вийшла за межі Чернівецької області.
"Наш офіс у Чернівцях, але ми працюємо в Івано-Франківську, Тернополі, Хмельницькому та інших містах – усе залежить від запитів. Наша мета – інклюзія без кордонів, тобто робота з безбар’єрністю у різних сферах життя", – каже вона.
Водночас у суспільстві досі існує стереотип, що безбар’єрність потрібна лише людям з інвалідністю. Насправді це значно ширше поняття.
"Люди з дитячими візками, з валізами чи кількома пакетами, на підборах – у певний момент усі вони стають маломобільними. І для них доступність також критично важлива", – пояснює Лілія Івоняк.
Лілія Івоняк
Напрямки роботи
Окрім теми безбар’єрності, організація розвиває й інші напрями. Зокрема, Mental Health – підтримка ментального здоров’я українців. Зараз команда активно працює у Хотинській та Вижницькій громадах.
"У нас є мобільна бригада психологів і коучів, які виїжджають до людей різного віку. Ми допомагаємо справлятися зі стресом і складними життєвими ситуаціями. Також працюють клуби ментального здоров’я, проводимо навчання, тренінги, лекції, воркшопи та вебінари", – ділиться Лілія.
Раніше організація також активно займалася гуманітарною допомогою –особливо у 2022–2024 роках. Її отримували не лише особи з інвалідністю, а й ВПО та люди старшого віку.
Отримання першого фінансування
З 2011 по 2019 рік організація фактично існувала за кошти власної команди. Члени ГО поєднували кілька робіт, щоб фінансувати діяльність "Захисту".
Переломним став 2018 рік – тоді з’явився перший донор, IM Swedish Development Partner (шведська неурядова організація (NGO), заснована у 1938 році, яка працює над подоланням бідності, дискримінації та соціальної ізоляції у всьому світі – ред.).
"Уже в 2019 році ми отримали перше фінансування на проєкт "Захист прав людини в Чернівцях". Це дало можливість розширити команду, здобути нові знання та відкрити перший простір", — розповідає голова правління громадської організації Марія Нікітіна.
Зараз організація регулярно подає проєкти на гранти, але не всі з них отримують підтримку. Також є можливість задонатити через сайт – за допомогою QR-коду або банківського рахунку. Втім, це здебільшого невеликі ситуативні внески.
"У 2022 році був один великий благодійний внесок. Зараз – це поодинокі перекази, і їх небагато", – зазначає Марія Нікітіна.
Марія Нікітіна
Державного фінансування організація не отримує. Водночас представників влади часто запрошують до участі у заходах як спікерів або гостей.
Запити дуже різні
До "Захисту" звертаються з дуже різними питаннями – і далеко не всі з них організація може закрити самостійно.
Наприклад, люди просять допомогти знайти житло для оренди, донора для ремонту будинку або фінансування для створення реабілітаційного центру.
"Ми можемо підказати, де шукати ресурси чи донорів. Але сам пошук фінансування – складний процес, який потребує часу, досвіду і великої кількості документації", – пояснює Марія Нікітіна.
Серед частих запитів – і більш базові речі. Наприклад, оренда крісел колісних або милиць.
"У нас є лише два крісла, які ми використовуємо для роботи, тому в оренду їх не даємо. Часто звертаються і щодо милиць, але їх також зараз немає, адже бракує місця для зберігання", – каже Марія.
У таких випадках організація допомагає через партнерів – завдяки широкій мережі контактів.
Іноді запити стосуються життєво важливих речей. Наприклад, пошуку EcoFlow для людей із порушеннями дихання, щоб вони могли користуватися апаратом штучної вентиляції легень під час відключень світла.
Також популярні звернення щодо навчання персоналу – як правильно комунікувати з людьми з інвалідністю та впроваджувати безбар’єрність у закладах. Це стосується медичних установ, освітніх закладів і навіть громадського транспорту.
Водночас організація не займається оформленням інвалідності чи юридичним супроводом.
"Ми можемо поділитися власним досвідом, але не більше – для цього потрібні профільні фахівці", – уточнює Марія Нікітіна.
Потрібні волонтери для тестування доступності
Долучитися до "Захисту" можуть усі охочі – навіть підлітки від 12–14 років. Водночас варто розуміти, що це безоплатна діяльність.
"Волонтери допомагають реалізовувати соціальні ініціативи у вільний час. Нам потрібні люди для тестування громадських просторів на доступність, а також для роботи в соцмережах", – розповідає Марія Нікітіна.
Якщо є потреба у волонтерах, організація повідомляє про це в соцмережах. Але можна написати і самостійно – далі команда допоможе визначити, де людина буде найбільш корисною.
Один із найбільших проєктів – національна ініціатива "Великий урок безбар’єрності", яку проводять до 3 грудня – Міжнародного дня прав людей з інвалідністю. Минулого року до неї долучилися понад 100 учасників із 23 регіонів України.
"Бізнесу вигідно співпрацювати з ГО"
Під час реалізації проєктів організація часто стикається з нерозумінням з боку бізнесу.
"Для співпраці потрібен пакет документів – це вимога донорів і законодавства. Але компанії іноді сприймають це як щось зайве або конфіденційне", – пояснює Марія Нікітіна.
Щоб спростити взаємодію, команда створила гайд "Безбар’єрна взаємодія бізнесу та ОГС". Він допомагає бізнесу краще зрозуміти, як співпраця з громадськими організаціями може бути взаємовигідною.
Крім того, "Захист" консультує компанії щодо доступності просторів: від входів і санвузлів до внутрішнього планування.
Такі послуги є платними, адже включають аналіз, тестування і підготовку рекомендацій відповідно до державних будівельних норм.
"Це складна і недооцінена робота. У суспільстві часто думають, що такі консультації мають бути безкоштовними. Але насправді це великий обсяг часу і зусиль", – каже Марія.
Цікаво, що навіть період безкоштовних консультацій не викликав значного інтересу. За словами команди, причина проста: бізнес розуміє, що після рекомендацій доведеться впроваджувати зміни і на це потрібні гроші.
Зміни є у Чернівцях, але менш непомітні
За словами команди ГО "Захист", безбар’єрність у Чернівцях поступово розвивається – і ці зміни вже помітні, хоча поки що не системні.
"Часто кажуть, що нічого не змінюється, але це не так. Просто зміни відбуваються повільно і не завжди ідеально", – зазначає викор. голова правління Марія Нікітіна.
Один із показових прикладів – оновлення громадських просторів. Зокрема, сквер біля ЧНУ: якщо раніше він був майже недоступним, то зараз там з’явилися рівні доріжки, зручніші проходи та місця для відпочинку. Схожі зміни відбулися і в інших локаціях, зокрема у сквері до Дня вишиванки.
Важливим кроком стало встановлення кассельських бордюрів на маршрутах громадського транспорту (№5 автобус, №2 і №4 тролейбус). Ці бордюри мають мінімальну висоту і отримали назву від німецького міста Кассель, де їх вперше почали використовувати для безбар’єрного пересування. Вони дозволяють низькопідлоговому транспорту під’їжджати максимально близько до зупинки – без зазору, що значно полегшує посадку людей з інвалідністю та інших пасажирів.
Втім, цей інструмент поки що не використовують повною мірою.
"Водії часто бояться під’їжджати впритул до бордюру, хоча пошкодити транспорт практично неможливо. Тут більше питання звички", – Лілія.
У місті також працюють над створенням безбар’єрних маршрутів, які мають об’єднати зручні для пересування ділянки в єдину систему.
Водночас проблеми залишаються – і досить серйозні. Особливо це стосується житлової інфраструктури. Навіть у новобудовах часто не враховують базові принципи доступності: пандуси мають надто великий кут нахилу, двері вузькі, до ліфта ведуть сходи або він занадто тісний.
"Нам можуть сказати, що пандус є. Але якщо його кут нахилу 12 градусів – людина просто не зможе піднятися самостійно. Або до ліфта ведуть сходи – і тоді весь сенс доступності зникає", – каже Лілія Івоняк.
Не менш важливо і те, що безбар’єрність часто не продумують всередині квартир: вузькі санвузли, незручні душові, відсутність достатнього простору для маневру.
Тож, попри позитивні зрушення в публічному просторі, питання доступного житла залишається відкритим. І навіть за наявності коштів знайти дійсно безбар’єрне житло в Чернівцях – складне завдання.
Хто і як перевіряє доступність
Доступність будівель у Чернівцях щороку моніторять органи місцевого самоврядування. Вони заповнюють відповідні звіти, однак ці оцінки не завжди відображають реальну ситуацію. Причина – до перевірок часто залучають людей без профільних знань.
"Це не робиться навмисно. Просто людина дивиться: здається, що зайти можна – значить, усе добре. А якщо ні, то "допоможуть занести". Але такі дії можуть пошкодити крісло колісне, і це небезпечно", – пояснює комунікаційниця.
У місті діє Рада безбар’єрності при міській раді, яка опікується питаннями безбар’єрності на рівні міста. На рівні області працює Рада безбар’єрності при обласній військовій адміністрації, до якої входить і ГО "Захист". Обласна рада безбар’єрності координує ініціативи та вплив на всю область.
"Член нашої організації чекає розгляду на прийняття до ради на міському рівні. Нам важливо бути залученими до всіх цих процесів, щоб впливати на рішення і ділитися експертизою", – каже Лілія Івоняк.
Рада на обласному рівні збирається щоквартально. Тут обговорюють конкретні проблеми та рішення – від доступності медичних закладів до міської інфраструктури.
Наприклад, зараз тривають обговорення облаштування пішохідного переходу на вулиці Владислава Трепка – біля Центральної міської клінічної лікарні.
"Найближчі переходи розташовані далеко, тому люди перебігають дорогу, що створює ризик ДТП", – зазначає Марія Нікітіна.
Форум інклюзивності та плани на майбутнє.
У 2019 році "Захист" провів перший міжнародний форум інклюзивності. Його мета – показати успішні практики впровадження інклюзії в Україні та за кордоном.
З часом форум змінювався: оновлювалися формати, команда, підходи. Сьогодні тут говорять про інклюзію ширше – не лише про інвалідність, а й про різні спільноти та рівний доступ загалом.
Один із найбільших викликів – знайти справді доступну локацію. Раніше події доводилося проводити навіть у приміщеннях зі сходами до вбиральні. Організатори встановлювали переносний пандус.
У планах на 2026 рік – продовжувати розвиток напрямів інклюзії та ментального здоров’я, запускати нові партнерські ініціативи та провести восьмий Міжнародний форум інклюзивності.
"Безбар’єрність – це не про окрему групу людей. Це про всіх нас і про якість нашого щоденного життя", – підсумовують у "Захисті".
Авторка – Ангеліна Петльована.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
