Уже восьмий рік у селищі Глибока триває розпис православного храму. Над ним працює художник і група помічниць. Вони створюють не звичайний декоративний інтер’єр, а глибоко продуманий біблійно-місіонерський задум. Візантійська традиція, академічний живопис і українське бароко тут переплітаються з орнаментами вишиванки, петриківського та самчиківського розписів.
Про це йдеться у публікації "МБ".
Настоятель храму Святої княгині Ольги ПЦУ отець Роман ГРИЩУК розповів, що будівництво цього храму розпочалося у 1999 році. Кожен куточок ретельно продуманий. Кожен розпис має свій зміст.
– Першим нашим художником і тим, хто зробив найбільший обсяг роботи, був Федір Труш. Він є нашим парафіянином. До того ж він художник у поколіннях: його дід і батько також займалися малярством. Федір Михайлович розписав вівтар, небо над вівтарем і центральний купол храму. На жаль, за станом здоров’я він більше не може працювати над розписом, адже переніс два інсульти. Тож уже другий рік розпис продовжує художник зі світовим ім’ям Володимир КОЖУШКО. Він працює разом зі своєю бригадою з Рівного. До цього він розписував Києво-Печерську лавру, Почаївську лавру, собори в Бердянську та Маріуполі. З початком російської агресії та окупації він звідти ледве встиг виїхати і зараз розписує наш собор, – розповідає отець Роман.
Над розписом працює команда
Володимир Кожушко пише лики та святі образи. Йому допомагає донька Дарина, яка навчається в художньому інституті у Львові. Вона працює над фонами, зображеннями та орнаментами. Також допомагають дві жінки — Олена і Тетяна, які працюють над орнаментами та декоративним оздобленням.
– Створення храмового розпису – дуже складний процес. Жодні зображення не копіюються з інших храмів. Усі ідеї народжуються під час роботи. Значну роль у формуванні задуму відіграє постійне спілкування з отцем Романом: кожен пропонує своє бачення, і формується спільна концепція. Петриківський розпис уперше виконується безпосередньо на стінах храму, адже зазвичай ця техніка застосовується на папері. Саме тому робота є надзвичайно складною, але водночас дає важливий практичний досвід, – розповідає художник Володимир Кожушко.
За словами Романа Грищука, з теологічного погляду розпис храму – це "Біблія для неграмотних". Тобто людина, заходячи до храму, повинна бачити біблійні сюжети й біблійних героїв і розуміти хід євангельських подій.
– Ми одразу планували наш храм не як звичайну церкву, а як собор у стилі українського бароко. Саме тому він настільки складний архітектурно. Якби обрали простіший проєкт, то навіть за таких самих розмірів храм можна було б давно завершити. Якщо в більшості церков є 8–10 кутів, то тут їх понад сто. Це значно ускладнює та здорожчує будівництво, але водночас дає відповідний результат. Куполи в стилі українського бароко для нас принципово важливі, адже кожен окупант, який приходив на українські землі, намагався переробити храми під свій стиль, щоб стерти українську історичну цінність, – каже отець Роман.
Зображені святі, які є вихідцями з України
У храмі поєднано кілька художніх стилів. Тут є візантійські розписи, особливо це видно на арках. Ікони починали розписувати академічним стилем. Також Роман Грищук зауважив, що надзвичайно важливим є внесення українських орнаментів: елементів вишивки, петриківського розпису і навіть самчиківського квіткового розпису з Поділля там, де це не суперечить загальному задуму.
– Окрім загальношанованих святих усього православного світу, у нашому храмі представлені святі, які є вихідцями з України. Тут можна побачити Петра Могилу, Ярослава Мудрого, князя Володимира, княгиню Ольгу, Юліанію, княжну Ольшанську, – тих представників нашого народу, які досягли святості і є для нас прикладом для наслідування. Складність розпису надзвичайно велика. Те, що, здається, можна зробити за тиждень, інколи триває півтора місяця. Крім того, робота залежить від наявності світла і тепла. Ми працювали на генераторах, але це дорого і не сприяє прискоренню процесу. Тому можна сказати лише одне: розпис ще точно триватиме кілька років, – підсумовує Роман Грищук.
Наразі глибочани активно готуються до свят. Але вважають, що насамперед потрібно допомагати армії.
– Так, Різдво наближається, але варто пам’ятати, що фронт також наближається. За час війни наша церковна громада передала на фронт 34 військові автомобілі, куплені за кошти парафіян. Цього року люди також колядуватимуть. Тож усе, що вдасться зібрати, буде витрачено на необхідне для наших воїнів, – каже отець Роман.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
