Чернівці називають маленьким Парижем, українським Віднем та альтернативою Львову. Люди, які вперше приїжджають у Чернівці, не опускають голови донизу, милуючись архітектурою міста. Та за красивою картинкою, як це завжди буває, ховається бруд та відсутність побутової культури.
Наш офіс розташований у самому серці історичних Чернівців. Буває, що я затримуюся на роботі. Так було й цього разу. Додому йшла останньою, тому, замкнувши офіс, спостерігала картину: в арку, ледь стоячи на ногах, заходить дуже п’яний чоловік. На годиннику 22.00. Зупиняюсь і дивлюсь, що ж він робитиме. Потім розумію: прийшов "сходити до вітру". Сказати, що це розізлило мене, нічого не сказати. Зробила йому зауваження, мовляв, це не громадська вбиральня. Чоловік же просто мовчки проігнорував мене і пішов собі далі.
Такі картини в центрі міста вечірньої пори спостерігаю часто. На жаль, не обходиться тільки "походами до вітру". Через кілька днів, на тому ж самому місці, щоправда, уже посеред білого дня, когось знудило. Причому добряче так знудило, просто посеред проходу. Це обурило не тільки мене, а й всіх моїх колег. От тобі і європейське цивілізоване місто. Про цивілізованість ми лише чули, але ніяк не бачили.
Відтоді я частіше стала звертати увагу на поведінку людей і помітила дивну тенденцію. Так, прогулюючись вулицею Кобилянської, бачу, що до урн сміття доносить переважно молодь, старші ж, де йшли, там і викинули. Залишити стаканчик із-під кави на лавці? Звичайно. Кинути людям недопалок під ноги? Без питань.
Та, аби повністю зрозуміти, як наші люди вміють смітити, мені вистачило зайти у свій під’їзд. Щоби потрапити туди, потрібен магнітний ключ, тож увійти стороннім неможливо. Тож коли я бачу засмічений усім, що заважає в кишені, ліфт, де ще й іноді "ходять до вітру", роблю висновок: смітять і там, де живуть. Як свині в хліві поганого сільського газди.
Кілька разів я намагалася прибрати все сама. Втім, до вечора картина повторювалась. Тож втративши віру в людську свідомість і культуру, припинила це робити. Тепер спостерігаю, як накопичується сміття у лівому кутку ліфту.
Є в нашого народу гарне прислів’я: "Не плюй в криницю, з якої черпаєш воду". Та не всім чернівчанам цей вислів зрозумілий. Тож, прогулюючись, дивіться під ноги, а кожний зайвий папірець донесіть до смітника. По-іншому нам ніколи не стати не лише маленьким Парижем, а й просто Чернівцями.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
