«Пекельні» санкції та «шалена» підтримка. Блог Ярослава Волощука

Багато із нас пам’ятають, як декілька років тому деякі світові політики погрожували путлеру пальчиком та стверджували, що якщо він насмілиться вкотре вторгнутися в Україну, то його очікують просто таки "пекельні" санкції.

Путін, незважаючи на погрози, таки вторгнувся. Кожних декілька місяців він отримує черговий пакет санкцій. Та чи такі вже вони "пекельні"?
Бачимо, що вже більше двох років він не лише не обмежує свою агресію, але і перевів країну на воєнні рейки, вбиває опозиціонерів, проводить чергові хвилі мобілізації, штампує ракети, дрони, танки та іншу зброю. Та ще й погрожує світові ядерною зброєю, проводячи все нові та нові червоні лінії. Не буде перебільшенням, якщо назвати його найбільшим брехуном у світі. Чого варті лише так звані його перевибори. Таких відвертих фальсифікацій світ не бачив – голосували на вулицях без паспортів, бюлетні до урн вкидали пачками, намалювали таку активність, що демократіям і не снилось. А чого лише була варта "потужна" акція протесту російської опозиції – " полудень проти путіна". Така чудова картинка для пропагандистів ці кілометрові черги до виборчих дільниць. Чого вони не оголосили акцію - шашлик проти путіна чи чашка кави. Бодай би не було такої явки. Брехати для політиків, то не дивина. Хоча ми були переконані, що ця хвороба властива лише нашим вітчизняним можновладцям, але тепер наочно переконалися, що це - загальносвітова пандемія.



Для справедливості треба відзначити, що брехуни бувають декількох типів. Одні брешуть із вірою в очах, бо навіть самі вірять у свої фантазії. Інші брешуть і навіть не переймаються тим, аби їх слова були схожі на правду. Ще є такі, що завуальовують свою брехню в гарну обгортку, під якою важко доколупатися до правдивої інформації, бо там нею і не пахне.

Не можна не відзначати, що нашій державі приходить безпрецедентна підтримка, але чи дотягує вона до оцінки "шалена", важко сказати. Особливо, якщо це стосується зброї та боєприпасів. Бо ми вже бачили делегації сенаторів та конгресменів із обох партій США, а віз і нині там. Слова словами, а вже більше ніж пів року гарні цифри зависли у виді благих намірів. Отака вона демократія – хочемо як найкраще, а одна людина блокує винесення питання на голосування та ще й при цьому говорить, що він за Україну обома руками. Додаймо до цього скандальну публікацію у солідному виданні, де стверджується, що нам рекомендували не гатити по московитських НПЗ, бо через це може здорожчати нафта на світових ринках. На кого розрахована така груба брехня? Адже НПЗ – це нафтопереробні заводи, на яких сира нафта переробляється на її продукти. Тобто елементарна логіка підказує, що чим більше буде не переробленої сировини на ринку, тим вона буде дешевшою. Адже пуляємо ми поки що не по свердловинах видобутку, а по заводах, які роблять із неї паливо для танків, літаків, кораблів. Отака нам "шалена" підтримка – літаків і досі нема, на далекобійні ракети зась, тримайтеся хлопці як можете, але ми з вами до кінця. Питання лише до якого кінця. До нашого кінця? Тож не випадково у медіа все частіше проголошується думка, аби ми собі повернули статус ядерної держави. Бо якщо путлер має право погрожувати, а Європа лише спроможна страхатися чергової ескалації, то ми мусимо дбати про своє виживання та існування.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram