Не часто доводиться звертатися до послуг лікарів, адже намагаюся максимально підтримувати здоровий спосіб життя. Це в нинішніх умовах наче бонус та доплата до пенсії і мінімальної зарплати.

Та нещодавно на власній шкірі довелось переконатися у результатах медичної реформи. Через незначну царапину на середньому пальці правої руки, які не надав уваги, за кілька днів отримав інфекцію, яка в народі називаєтся "ружа". Коли палець набряк та отримав бурячковий колір, ідучи із роботи, вирішив зайти до хірурга аби отримати консультацію та лікування. Та все виявилось не так просто. Щоб потрапити до хірурга, необхідно взяти направлення від свого сімейного лікаря. Оскільки це було по обіді у п’ятницю, а мій сімейний лікар приймав зранку, довелось усе перенести на понеділок на першу годину. За ці два дні колір мого пальця став фіолетовим. Оскільки один із хірургів у Садгорі на лікарняному, а травматолог на курсах, то один хірург працює в поліклініці за трьох. Тож мені дали направлення аж на кінець дня на 17.00.



Аби не ходити туди сюди, а до поліклініки мені з дому треба добиратися хвилин двадцять, вирішив дочекатися у коридорі. Тож о 13 із невеличким я вже був навпроти кабінету хірурга. В очікуванні перебувало шість-сім пацієнтів, деякі тут сиділи з десятої ранку. Черга рухалась надзвичайно повільно - 30-40 хвилин на пацієнта. Декілька людей заходило без черги, бо вони вже раніше відвідували лікаря і мали зробити або перев’язку, або показати, як проходить лікування. Атмосфера у черзі була напружена, але якщо тобі потрібно, то будеш чекати. Найбільш нетерплячі йшли у реєстратуру і переписуватись на інший день. Одній жінці стало зле, бо вона має підвищений цукор…

Таємниця такого тривалого прийому відкрилася мені, коли дійшла моя черга. На огляд мого пальця та діагноз пішло не більше хвилини, а от далі почалася робота з ноутбуком. Хірургу візуально явно років під сімдесят, тож життєвий та професійний досвід неабиякий. Даігностувати мою хворобу було для нього миттєвою справою. Медсестра – помічниця теж дуже швидко та якісно обробила мені палець. А от те, що почалося із оформленням моєї болячки у системі - вихід на Київ аби зареєструвати рецепт із антибіотиками та інші незбагнені для мене маніпуляції зайняли майже півгодини. Лише тоді я збагнув, чого так повільно рухалася черга. Якщо до реформи я б прийшов до хірурга і у живій черзі за кілька хвилин отримав діагноз та виписаний рецепт, то тепер це зайняло пів дня. Мабуть реформа це дуже важлива справа для чиновників від медицини, а от для мене як пацієнта це виявилось справжнім випробуванням на терпеливість та психологічну стійкість.

Одним словом хотіли як краще, а виявилось як завжди. Тому, коли йдете до лікаря, то наберіться терпіння, бо інакше вам стане зле.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram