Нещодавно спостерігала, як компанія хлопчаків приблизно десятирічного віку грала у сніжки. Хлопці так розігрілися грою, що один із них навіть скинув куртку і залишився в самій футболці з короткими рукавами. Дивилася я на це, зрештою не витримала і зауважила: "Агов, хлопче, одягни курточку, інакше застудишся!" Але малий не розгубився і вигукнув у відповідь: "Ну то й добре, якщо застуджуся: до школи не треба буде ходити!" Ця дитяча відповідь мене так вразила, що я навіть не знайшла що сказати.
Краще застудитися, пити гидкі таблетки, мучитися від головного болю, тільки щоб до школи не ходити – оце так логіка!
Але зрештою чому я дивуюся? Хіба я не такою самою була в дитинстві? Хіба не тішилася, коли градусник показував температуру більше 37? Це означало, що не потрібно вчити уроки, можна весь день валятися у теплому ліжку, а мама приноситиме різноманітні ласощі та дозволить без обмежень у часі дивитися мультики…
І все-таки чому діти так не люблять ходити до школи? Знаю лише три причини, з яких туди тягнуло б: хороші друзі, симпатія або старанно вивчений урок, за який хочеться отримати "п’ятірку". А щоб хотілося просто сидіти на уроках… Ні, такого я майже ні від кого зі школярів не чула. Може, причина в тому, що предмети викладають нудно, схоластично? Або в тому, що домашніх завдань дають надто багато і діти просто не встигають відпочити. Або ще одна причина – діти просто ліниві та не люблять вчитися. Хто знає…
У будь-якому разі це сигнал для освітян: щось треба змінювати. Інакше всі школярі дружно почнуть хворіти, тільки б не ходити до школи.
