Днями від вхідних дверей помешкання моєї мами відкрутили… ручку. Приходить увечері додому, звично ловиться за клямку, а її немає! Ручки повідкручували ще й у двох сусідів. Мама спочатку вирішила, що це була спроба крадіжки. Зателефонувала до поліції. Там їй сказали, що це непоодинокі випадки. Для чого це роблять – хтозна. Можливо, хуліганство. Та мама була така налякана, що не заспокоїлася, доки не поміняла замок.
Пізніше знайомі розповіли, що у них торік також відкрутили дверну ручку. От дивуюся: навіщо ті ручки крадіям? Дорожчі, мабуть, комусь збувають за копійки, а дешевші взагалі за безцінь здають на металобрухт?
Але навіть ручки – це ще не "дно" порівняно з … трусами. Причому вживаними.
Мама мешкає у центрі. Під’їзд – у формі двору із суцільним балконом. Ворота до під’їзду почали зачиняти лише недавно, коли сусідам остаточно ввірвався терпець від постійних крадіжок. А крали щось постійно. То в нас, то в сусідів. Забудеш на ніч познімати з мотузок одяг – можеш із ним попрощатися. Не гребували нічим, навіть старими трусами чи дірявими колготами.
Якоїсь ночі сусід – поліціянт на пенсії – таки впіймав одну крадійку. Ми тоді всі прокинулися від пронизливого вереску. Уявіть картину. Третя година ночі. Вибігаємо на балкон і бачимо, як сусід у трусах тримає за руку якусь невизначеного віку жінку. Вона верещить і щосили виривається. Інша жінка з оберемком одягу (нашого одягу!), який їй встигла скинути з балкона напарниця, вибігає з під’їзду…
Утім, навіть після цього серії крадіжок у нашому дворі не припинилися. Якось серед дня сусід поправ свої джинси і вивісив їх просушитися. Джинсів було зо п’ять пар, і всі дорогі, фірмові… Та якимсь чином злодії вхитрилися вкрасти ті штани, що ніхто і не помітив. За годину на мотузці не було жодної пари.
Окрилені успіхом, крадії настільки знахабніли, що посеред білого дня, коли моя мама була вдома і двері були відчинені навстіж, вкрали у неї штатив, яким вона часом підпирала вхідні двері, щоби вітер не хитав.
В іншому будинку знайомий, який мешкає у напівпідвальному приміщенні, тримав поряд зі своєю квартирою старий холодильник. Хоч старий, та робочий, підключений до розетки. Часом їжу, яка не вміщалася в "хатньому" холодильнику, клав у "дворовий". Так було і перед Новим роком: поклав туди салати, заливну рибу, торт… Гарний мав бути у нього стіл на Новий рік. Та холодильник "обчистили" повністю.
Ніколи не перестану дивуватися такій людській дріб’язковості… Адже ж тих кілька гривень не врятують… Невже заради них варто ризикувати часом навіть свободою? Направду, здається, якби можна було вкрасти повітря, то і його би вкрали. Деградація суспільства триває…
Галина ОЛІЙНИК
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
