Більшість із нас вірить, що прилетить чарівник, махне паличкою і враз вирішить усі проблеми. Та наш добробут залежить від нас самих. І ні Зеленський, ні Порошенко, ні Трамп нам не допоможуть.
Неділя 21 липня. День виборів. Вечоріє. Вийшла з дитиною прогулятися біля резиденції ЧНУ. Біля альтфатера накидані купи сміття. Хоча сам смітник не заповнений, тобто могли вкидати сміття у нього.
Стіна, що відділяє університетський парк від вулиці Главки, пописана всілякими дурницями. Ще й штукатурку хтось не полінувався пообдирати.
У скверику біля університету теж всюди сміття. Лавочки пересунуті далеко зі своїх місць. Однієї я вже й не дорахувалася – десь зникла. Інша – зламана.
Чимало людей вигулюють собак. Вони ніжно гладять своїх песиків і розмовляють з ними. Проте жоден не прибирає за своїм вихованцем. Через це у траві діти, які гуляють, можуть наступити на екскременти…
А то нетверезий парубок поперевертав чаші з квітами на Кобилянської… Чаші відновили. Хлопець вибачився. А за ним перевернув інший…
Днями зайшла на територію спецшколи-інтернату №2 на вулиці Гете. На початку року тут облаштували спортмайданчик. Спочатку туди впускали всіх. Проте через деякий час вхід на майданчик стороннім заборонили.
Вирішила запитати директорку школи-інтернату, чому так. На що директорка мені відповіла, що не впускають нікого зі сторонніх, бо ті все ламають.
– Раніше ми впускали сюди всіх, проте є й людський фактор, – розповіла директор школи-інтернату Наталія Ткачук. – Нам погнули баскетбольні кільця на щитах. Зламали тренажери. Розбили вікно у вхідних дверях. Нищать озеленення. І це точно не наші діти. Це сторонні. До прикладу, скло у дверях розбив один хлопець із Садгори, не наш вихованець. Він зізнався у скоєному і мав відшкодувати збитки. Проте минув час, а він так і не виконав обіцяного. У результаті усі пошкодження мусимо лагодити за власний кошт. Дійшло до того, що матусі, які гуляли з дітьми на майданчику, казали нашим вчителям: "Заберіть ваших дітей звідси, бо вони нам заважають!" Або сидять і палять цигарки, а за дітьми не дивляться… Ми мусимо берегти майданчик для наших вихованців. Адже він був їхньою мрією… Тому тепер не впускаємо нікого зі сторонніх.
Ось так через "людський фактор" діти з довколишніх будинків тепер не можуть гратися на території майданчика. І через "людський фактор" так і живемо – у смітті, зі зламаними лавочками. Але у всьому винна влада…
Галина ОлійникЧитайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
3-08-2019, 11:03
0
2 996
блог Миколи Кобилюка
Блог Юлії Пацаранюк
Блог Юлії Леськової
блог Марини Корпан
блог Валерії Чорней
блог Ігоря Буркута / новини
блог Катерини Ганц
блог Ліни Нагірняк / Фото
блог Лесі Токарюк
блог Ярослава Волощука
блог Оксани Драчковської
блог Юлії Боднарюк
блог Ігоря Довганя
блог Михайла Салітри
блог Олександра Мостіпаки
блог Галини Олійник
блог Марини Карасьової
блог Людмили Осадчук
блог Ірини Григоращук
блог Віталія Олійника
блог Анни Мячиної
блог Христі Венгринюк
