Більшість із нас вірить, що прилетить чарівник, махне паличкою і враз вирішить усі проблеми. Та наш добробут залежить від нас самих. І ні Зеленський, ні Порошенко, ні Трамп нам не допоможуть.
Неділя 21 липня. День виборів. Вечоріє. Вийшла з дитиною прогулятися біля резиденції ЧНУ. Біля альтфатера накидані купи сміття. Хоча сам смітник не заповнений, тобто могли вкидати сміття у нього.
Стіна, що відділяє університетський парк від вулиці Главки, пописана всілякими дурницями. Ще й штукатурку хтось не полінувався пообдирати.
У скверику біля університету теж всюди сміття. Лавочки пересунуті далеко зі своїх місць. Однієї я вже й не дорахувалася – десь зникла. Інша – зламана.
Чимало людей вигулюють собак. Вони ніжно гладять своїх песиків і розмовляють з ними. Проте жоден не прибирає за своїм вихованцем. Через це у траві діти, які гуляють, можуть наступити на екскременти…
А то нетверезий парубок поперевертав чаші з квітами на Кобилянської… Чаші відновили. Хлопець вибачився. А за ним перевернув інший…
Днями зайшла на територію спецшколи-інтернату №2 на вулиці Гете. На початку року тут облаштували спортмайданчик. Спочатку туди впускали всіх. Проте через деякий час вхід на майданчик стороннім заборонили.
Вирішила запитати директорку школи-інтернату, чому так. На що директорка мені відповіла, що не впускають нікого зі сторонніх, бо ті все ламають.
– Раніше ми впускали сюди всіх, проте є й людський фактор, – розповіла директор школи-інтернату Наталія Ткачук. – Нам погнули баскетбольні кільця на щитах. Зламали тренажери. Розбили вікно у вхідних дверях. Нищать озеленення. І це точно не наші діти. Це сторонні. До прикладу, скло у дверях розбив один хлопець із Садгори, не наш вихованець. Він зізнався у скоєному і мав відшкодувати збитки. Проте минув час, а він так і не виконав обіцяного. У результаті усі пошкодження мусимо лагодити за власний кошт. Дійшло до того, що матусі, які гуляли з дітьми на майданчику, казали нашим вчителям: "Заберіть ваших дітей звідси, бо вони нам заважають!" Або сидять і палять цигарки, а за дітьми не дивляться… Ми мусимо берегти майданчик для наших вихованців. Адже він був їхньою мрією… Тому тепер не впускаємо нікого зі сторонніх.
Ось так через "людський фактор" діти з довколишніх будинків тепер не можуть гратися на території майданчика. І через "людський фактор" так і живемо – у смітті, зі зламаними лавочками. Але у всьому винна влада…
Галина Олійник
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
