Варто пояснити, що родом я з міста Косів Івано-Франківської області, де народилася і жила до 14 років. Проте вже ось 18 років, тобто більш ніж півжиття мешкаю у Чернівцях. Тут закінчила школу, університет, працюю і тут народилося двоє моїх дітей. Прописка у мене чернівецька і я маю право голосувати.
Отож, того злощасного дня, коли депутати Чернівецької міськради "знімали Каспрука", я теж знаходилася у сесійній залі. Стояла між рядами поряд із екс-секретарем, "обличчям" фракції "Рідне місто" Віталієм Михайлішиним. Між нами зав’язалася невелика суперечка, під час якої я сказала, що як виборець Олексія Каспрука проти того, щоби його таким чином позбавляли повноважень. На що депутат заперечив, що він не може дивитися, на що перетворилося його рідне місто.
- От скільки ви тут живете? Два роки? - запитав він, і в його тоні відчулася зневага. – А я тут народився, по-справжньому люблю це місто, вболіваю за нього.
- Ну взагалі-то я тут мешкаю не два роки, а цілих 18, - заперечила я. – А ще тут народилося двоє моїх дітей.
- От хіба що діти ваші уже справді можуть любити це місто, - виніс вердикт пан Михайлішин.
Оцей поділ на "чернівчан" та "нечернівчан" дуже помітний у висловах представників фракції "Рідне місто". Варто лише прослухати їхні виступи на ефірах, сесіях, почитати коментарі у соцмережах, щоб у цьому впевнитися. До прикладу, той же Віталій Михайлішин в ефірі одного з телеканалів у вересні 2017 року обурювався призначенням Анатолія Чабана із міста Рівне на посаду директора КП "Чернівціводоканал".
"Знову призначили людину без конкурсу. Людину з Рівного. Не з Чернівців… Новий начальник приїхав сюди як заробітчанин. Він не живе цим, він не любить це місто…", - так зневажливо висловився екс-секретар.
Його помічник, Дмитро Паладян, пішов ще далі. Дискутуючи зі мною у соцмережі Facebook щодо законності усунення депутатами Олексія Каспрука з посади міського голови, Дмитро Паладян написав такий коментар на мою адресу (стилістичні та граматичні особливості автора зберігаю): "А ще самий головний парадокс, що люди з Косова та інших міст, сіл будуть нам Чернівчанам розповідати, хто годиться в керівники міста, а хто ні)".
Саме так і написав: Чернівчани – з великої літери, а "люди з Косова та інших міст, сіл" - то вже щось таке, другорядне, без права голосу. На моє запитання "та у місті половина приїжджих, то що, вони не мають права голосу?" помічник депутата міськради відписав: "Якщо офіційно зареєстровані то мають право голосу і половини надіюсь ще не має, якщо буде то Чернівці вже не будуть тими Чернівцями, як раніше (це моя суб’єктивна думка)…"
На цьому Д. Паладян не заспокоївся і продовжував і надалі мене "тролити" у соцмережах, наголошуючи на тому, що я не місцева.
Певна зневага до "понаєхавших" відчувається і в нинішнього секретаря міськради, творця фракції "Рідне місто" Василя Продана. На сесії 26 липня, в день відсторонення О. Каспрука від виконання обов’язків міського голови депутат Віктор Савчук поцікавився у В. Продана, якими будуть його кадрові призначення, коли він фактично стане керувати містом. На що В. Продан відповів, що "не братиме людей з інших міст".
"Є 260 тисяч чернівчан. Усі вони будуть звідси", - сказав посадовець. Він додав, що як виняток візьме на посаду головного архітектора Чернівців людину з іншого міста.
"Мені подобається, як розвивається Львів. Мені здається, що якби ми взяли головного архітектора зі Львова, з Польщі, з Німеччини, - це була би єдина кандидатура, яку можна було би взяти не з чернівчан", - зазначив В. Продан.
Щоправда, Василь Сафронович не врахував той факт, що мер Львова Андрій Садовий якраз навпаки запрошує на роботу до Львова кращих фахівців з усієї України. До прикладу, у 2015 році Садовий запропонував IT-шникам переїхати до Львова, пообіцявши допомогти з оформленням необхідних документів, пошуком приміщення під офіс і навіть житла для співробітників. Після чого Львів почали називати своєрідною "Кремнієвою долиною", так багато IT-шників скористалися пропозицією мера.
Рідномістяни забувають, що Чернівці розбудовувалися і розвивалися у всіх сферах багато в чому саме завдяки таким "нечернівчанам", які приїхали з інших міст чи сіл і закохалися у це місто. Прикладів – море. Згадати хоча би народженого у Тернополі Антонія Кохановського, який 26 років перебував на посаді бургомістра Чернівців і 42 роки був депутатом міської ради. А геніальний архітектор Йозеф Главка? Хоча він народився на території нинішньої Чехії, проте це не завадило йому стати творцем "візитівки" Чернівців - архітектурного комплексу Резиденції Буковинських митрополитів. Перший Митрополит Буковини і Далмації Євгеній Гакман – із села Васловівці. Письменниця Ольга Кобилянська народилася в містечку Ґура-Гумора в Південній Буковині. Геніальний композитор-виконавець Володимир Івасюк - уродженець Кіцманя.
Наших сучасників-нечернівчан за походженням також вистачає. Багаторічний мер Чернівців, нардеп Микола Федорук - уродженець села Пісочне на Волині.
Мер Чернівців початку 90-их, почесний громадянин Чернівців Павло Каспрук – із Вінниччини. Відомий інженер-оптик Олег Ангельський – із Селятина Путильського району. Народний артист України Іво Бобул – із Тереблече, що на Глибоччині… Цей список можна було б продовжувати до безкінечності.
Та навіть не всі "рідномістяни" чи наближені до цієї фракції депутати є чернівчанами за походженням. Один із найзаможніших депутатів, який обирався до міськради чотири рази, Валерій Чинуш, - із села Іванківці Кіцманського району. Його зять, депутат Андрій Брязкало, а також його колега Віталій Гавриш,- із Тернопільщини. Інші депутати: Богдан Ковалюк – із села Вікно Заставнівського району, Аліна Олевич – із села Шипинці. І так далі.
Та й екс-очільник області, колишній член Партії регіонів Михайло Папієв - із Запоріжжя. Та чомусь Віталій Михайлішин, який саме при Папієву став секретарем міськради, про нього не казав, як про Анатолія Чабана, що він "не живе цим, не любить це місто, приїхав сюди як заробітчанин…" Подвійні стандарти?!
Та в кожній установі, фірмі чи будь-де працюють тисячі людей, які народилися не у Чернівцях, проте мешкають тут, люблять це місто, розвивають його і сплачують податки до місцевого бюджету (на відміну від деяких депутатів).
То яке ж право мають ці депутати так зневажливо відгукуватися про цих людей, наче про осіб другого сорту, відбирати у них право голосу чи насміхатися над їхнім походженням?!
Галина Олійник
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
