Щоби відчути, що потрібні…

Натовп пенсіонерів можна побачити у кількох місцях: на виборчих дільницях під час голосування, у пільговому транспорті та у банках вкінці місяця, коли потрібно сплачувати комунальні послуги.

Треба віддати старшим людям належне: вони дуже дисципліновані. Треба піти проголосувати – значить, треба. А оплатити комунальні послуги – це взагалі святе. Тут уже немає поняття – "можу – не можу". Треба дійти до того банку і заплатити.

Скільки спостерігаю в банку таких пенсіонерів. Заледве йде, спираючись на паличку. Погано чує, погано бачить. Тремтячими руками дістає із потертого гаманця копієчку за копієчкою… Працівниця банку захищена від відвідувачів куленепробивним склом. Прилади, встановлені біля віконечок, щоби краще було чути одне одного, не спрацьовують. Тут і молоді недочувають, не те що старші. У результаті літні люди по кілька разів перепитують, працівник банку дратується, черга також сердиться і бурчить. Хоча в чому ці люди винні… Лише в тому, мабуть, що для них не передбачено комфортних умов для оплати. Стільців у банках – максимум п’ять, а людей багато, черги довжелезні. А так хочеться присісти…

А як ретельно старенькі підраховують все! У їхніх комунальних книжечках підклеєні всі квитанції, усе акуратно написано – скільки, за що. Якщо касир називає якусь іншу суму, ніж виходить за їхніми розрахунками, – інтелігентно, перепрошуючи, уточняють, чи все правильно підрахували. І як тішаться, коли нарешті процедура оплати успішно завершилася!

Я така рада, що вже заплатила за березень! Тепер маю місяць спокою, – усміхаючись, каже сама до себе якась бабуся.

Часто трапляються пенсіонери з гумором. Чула, як один дідусь помилився у цифрі та й каже касиру: "Вибачайте, пані, дід думками десь далеко, в офшорах".

А є й агресивні. Такі й підтримали розмову, але вже з прокльонами: "А бодай би вони всі пропали вже з їхніми офшорами!"
Вражає зовнішній вигляд старших людей. Більшість із них одягаються хоч і скромно, та дуже охайно. Чистеньке пальто, на голові – берет або хустина, зручне взуття…

У тому житті їхньої молодості не було банкоматів, пластикових карточок. Та й у банках ніхто не платив за комунальні послуги… Не було ще багато чого: мобільних телефонів, комп’ютерів … Тому їм, стареньким, зараз так важко зорієнтуватися у світі цифрових технологій.

Тому вони одягають для походу до банку своє святкове пальто. Тому так радіють, що змогли заплатити за компослуги самі, без допомоги дочок та синів. Тому жартують на тему політики і клянуть владу. Щоби відчути, що вони також потрібні цьому світові і можуть собі в ньому дати раду…