Леля – Мавка та Мауглі в одній особі

Бувши маленькою, я мріяла про вельми затишну хатинку на дереві. Майже кожен американський фільм, де головні герої – доволі самодостатні та допитливі діти, не обходився без такого висотного пункту, де можна усамітнитися, помандрувати у власні світи. Він міг слугувати як піратським кораблем, вежею принцеси, так і звичайним особистим простором, де би зберігались дитячі скарби. Є такий будиночок й у стрічках, які з’явилися недавно, але вважаю їх улюбленими, – "Королівстві повного місяця", "Капітані Фантастику". Чому заговорила про своє бажання та кіно? По-перше, прочитала видання для діток від "Видавництва Старого Лева", у котрому події відбуваються навколо дівчинки, що мешкає в такій оселі. По-друге, віднайшла в тексті посилання принаймні на ще один фільм. Але про це згодом.

Ітиметься про книгу Юлі Лящинської "Леля з будиночка на дереві". Візуалізувала текст Людмила Стецькович. Обкладинка, а потім і решта малюнків надзвичайно ваблять око.

Отож розгорнуто перші сторінки. Їхній запах впереміш зі словесною літньою грозою, з якої розпочалась перша історія, спонукали читати. З’являється Леля, яка буде оповідачем. Хатка на черешні – місце, де живе її сім’я. Під деревом – підземелля. Навколо – панська садиба з садом. Спершу я перелякалась за малюка, що міг би забажати наслідувати Лелю в прудкому пересуванні деревами, але поступово страх зникав. Так живе лише вона. У 9–12 років уже чітко розумієш межу між вигадкою та реальністю.

Спіймала себе на думці, що не так часто в нашій літературі головною героїнею стає дівчинка. Леля – симбіоз Мавки та Мауглі – для маленького українського читача.

Перед очима одна за одною виринають події 31 оповідки, що лінійно перетікають одна в одну: мирне життя з батьками; таємничий ключ від родинного серця, бажання мати друга, Равіоль, приїзд Синюпок, боротьба з Ричардом (Свинопринцом), Жучок, Знахідка та багато іншого, про що буде змога дізнатися під час читання.

Чого вчить Леля?

Дружба: "А я так мрію мати бодай одного, нехай не-зовсім-гарного, і не–зовсім-худенького, і навіть можна не-дуже-розумного, але свого, близького і вірного друга...". Для неї приятель не лише слово. Принаймні навіть його вона подає з великої літери.

Домашній улюбленець. "Так тяжко у такі моменти, коли ти відповідаєш за когось! Усе всередині холоне, ти завмираєш, а тоді біжиш всіх рятувати". Задля когось близького не шкода власної праці й навіть 11 смачних батончиків.

Заробітки. Щоденний список ягід і трав, які має зібрати влітку Леля. Аби щось мати – треба попрацювати.

Правило гостинності, яке повідомляє мама: для знайомства з сусідами треба брати щось смачненьке.

Секрет метикуватості юної леді: "Я читала багато книжок", "тисячі детективів" (хоч це дитяче перебільшення).

Батьки мусять поважати особистий простір дитини (це ми здогадуємося після прочитання). А ще, якщо вони ввічливі, комунікують, люблять одне одного, то стають запорукою щастя дітей.

Доросло-дитинна Леля

З одного боку, подано істинно дитинні слова й порівняння. Наприклад, таким для неї постає нотаріус: "Я потерла очі, тоді ще раз: то був той самий дядько в костюмі з вусами і в окулярах, що кілька років тому приватизовував нам будиночок! Тільки він ТАК ЗБІЛЬШИВСЯ!!! Певно, увесь цей час їв самі дріжджі! А ще його вуса стали довшими, окуляри – більшими, а костюм – чорнішим. Також вона лепече під час їжі: "Момушу, шос фуфіди не ітуть". Але водночас читач усвідомлює, що говорить доволі доросла та мудра дівчинка, яка має хороше почуття гумору на межі з грайливістю. Інколи проскакують діалоги, які могли би звучати з вуст жіноцтва з "Кайдашевої сім’ї": "Лиш собаки брешуть... і ще, може, ти". Леля звертає увагу на неправильне виховання пані Синюпкою її "правдивого янголятка". Робить цікаві висновки, що коли вдаєш голодного, то хочеш їсти, а коли стараєшся, то легко перестаратися. Ще з її вуст звучить фраза, що навряд властива дівчинці її віку: "І нехай! Я подумаю про це завтра!" Щось схоже я чула від Скарлетт О’Хари зі "Звіяних вітром". Тут трішки авторка, як на мене, вийшла за межі героїні.

Українськість "Лелі"

Леля смакує борщем; її прабабуся "переховувала повстанців"; навколо живуть сусіди, що мають нашинські прізвища – Горобчук, Веремійко, Корнієнко; є перегуки з казковими прийомами (дупло, що видає їжу, яка ніколи не закінчується); замовляння ("Равлику, равлику, вистав роги, Дам ти сиру на пироги...", "До баночки, до скляночки, Ходіть, мої чорничечки!"), наявні специфічні висловлення ("Хай його качка копне", "На тобі, небоже, що мені не гоже") тощо.

Мультиплікаційність оповідок

Читаючи анотацію, зауважила, що для промоції видавництво використало буктрейлер. Поринаючи в світ Лелі, відзначила мультиплікаційність історії, яка вже поділена на міні-серії. Вважаю, було би чудово відзняти пригодницький анімаційний серіал для діток.

Насамкінець скажу, що малеча може читати з батьками, які пояснюватимуть деякі слова. Наприклад, відсоння. Зрештою й Леля приходить до висновку: "Таки найбільше щастя – коли всі вдома".