«Принципово ходжу в масці». Блог Надії Будної

На вулиці повз мене проходить жінка, потім зупиняється і голосно запитує: "Надю, це ти?". Зсуває з обличчя маску: "Невже не впізнаєш? А я тебе по очах впізнала. Ці маски ховають людей, не завжди здогадаєшся, хто за нею".

З Оксаною ми не бачилися майже рік. Розмова вийшла якась сумна: хто зі знайомих перехворів на коронавірус, хто помер. Стоїмо на відстані, обидві в масках. "Ніби роботи якісь. Навіть поговорити нормально не можна. Як мені набридли ті намордники, – не стримує емоцій Оксана. – Довго мучилася, поки навчилася їх носити. Спершу здавалося, що задихаюся, а зараз ніби нічого. Донька щоразу нагадує, коли виходжу з квартири, що треба надягнути маску і не знімати її навіть на вулиці. Люди налякані, бачиш, обходять одне одного. Це мене нервує. Давно не чула, щоби хтось сміявся, радів. З-під тої маски тільки очі видно, і чомусь у всіх вони сумні. Не можу дочекатися, коли можна буде її зняти. Та це, напевно, станеться не скоро".

Ще одна знайома каже, що почувається ніби на масковому карнавалі, в якому беруть участь тисячі людей. "Ці маски ніби відмежовують нас. Через страх захворіти люди перестали ходити в гості. Пригадуєш, як ми зустрічалися майже кожних вихідних, – зітхає Ніна. – Почала помічати, що мене нервує, коли бачу на вулиці людей без масок. Хочеться підійти і сказати: "Надягни маску". Це, напевно, вже діагноз. Раніше не виходила з дому без макіяжу, хотілося бути гарною. Та вже майже рік не користуюся косметикою, зокрема помадою, бо за маскою все одно нічого не видно. Чоловік теж перестав голитися, запустив бороду. Каже, що це заощаджує гроші та час. Я ж гадаю, що ми "опускаємося".

Зате продавчиня супермаркету Анастасія зізналася, що їй подобається ходити в масці. Каже, що тепер не потрібно усміхатися кожному клієнтові, як цього вимагають. "Це дає відчуття захищеності, можна заховати свої емоції, – пояснила дівчина. – Хоча покупці, особливо літнього віку, погано чують через маску, скільки потрібно заплатити, часто перепитують, доводиться кілька разів повторювати. Інколи це навіть дратує, але тепер ніхто не бачить мого настрою. Тому виникає менше суперечок із покупцями".

"Я принципово ходжу в масці, особливо в центрі міста, де багато людей і більшість без масок. Роблю це заради своєї безпеки, – каже студент ЧНУ Максим. – Мені не подобається, коли в громадському транспорті люди не закривають обличчя повністю, а лише рот. Можу зробити зауваження, хоча рідко хто реагує. Ношу переважно багаторазові маски, в яких є змінні клапани. Одноразові взагалі не купую, бо це завдає шкоди екології".

Отож подобається нам носити маски чи ні, але це спосіб вберегтися від ковіду. Оскільки Чернівці належать до "червоної зони", то маємо надягати їх на вулицях, у парках, інших публічних місцях, якщо немає потрібної дистанції. Бо найголовніше – наше здоров’я, яке не купиш за жодні гроші.