Чвирк!

Чвирк! Чвирк! І ваші нові черевики ціною в півзарплати втратили свій глянець. Чвирк. І новий плащ став схожий на шинель солдата, що форсував річку із заболоченими берегами. Та це не розповідь про війну, а ви не просуваєтеся до Європи в складі Першого Українського фронту. Ви йдете тротуаром центральної пішохідної вулиці О. Кобилянської в європейських Чернівцях. Чвирк – це знак. Причому таємний і символічний.

Вулицю О. Кобилянської реставрували до 600-ліття міста восени 2008 року. Реставрували довго. Обійшлося це у великі для малих Чернівців гроші. Наші з вами гроші. Після того п’ять весен – 2009-2013 – у нас там "Чвирк!" Прямокутна плитка на тротуарах із червоного піщаника за зиму чомусь деформується, а під нею під час дощу чи танення снігу утворюється болото. Улітку бригада хлопців у засмальцьованих помаранчевих камізельках уперто ту плитку перекладає, підсипаючи свіжий пісок із цементом. Наступного року ситуація повторюється. "Чвирк!"

Чиновники мерії, відповідальні за цей "Чвирк", та реставратор виявилися на рідкість впертими людьми. Замість того, щоб спробувати вирішити проблему, вони влаштовують дискусії. Чиновники стверджують – уся причина в тому, що плитка мала бути квадратною, а не прямокутною. Тоді вона краще б прилягала до піску. Реставратор вважає таку думку хибною й вперто посилає щороку хлопців у камізельках. Усе це нагадує диспут алхіміків у середньовічному університеті довкола того, як із каменюки видобути золото. Диспут є, а результату жодного.

А тим часом під ногами "Чвирк!" На порозі вже п’ята весна.

То ж чому "Чвирк" – це таємний і символічний знак? Бо це символ стабільності, спадковості та непорушності місцевого самоврядного керування в Чернівцях, виражений у його управлінській неадекватності, байдужості та безгосподарності.

Скажете, чому? А ви подивіться, де в місті живуть колишній та нинішній керівники міста, та якою вулицею вони ходили й ходять на роботу? Ось вам і "Чвирк!"