Прочитав у попередньому числі "МБ" про те, що гіпертонія із хвороби стала соціальним лихом. А викликають її стреси, які ми отримуємо, стикаючись у повсякденні із проблемами, та нездоровий спосіб життя. Та коли про це теоретично розмірковують лікарі, це одне. А коли бачиш цей нездоровий спосіб життя на власні очі… Тоді виникають апокаліптичні думки про майбутнє нас як народу.
Днями їхав із центру міста маршруткою №10 до Калинівського ринку.
До зупинки на вулиці Білоруській (біля багатоповерхівок) пасажирів фактично не було. На зупинці ж до салону увійшло осіб 20 – від молодих до людей старшого віку. Ще осіб 15 втиснулися до невеликої маршрутки на зупинці на вулиці Ізмаїльській. Дружина захвилювалася – мовляв усі їдуть до центру міста, то біля ринку не вийдемо. Я ж, відчуваючи якийсь потаємний зміст того, що відбувалося, заспокоїв: "Подивишся, на базарі усі вийдуть!" Не повірила (шкода, що не посперечався на щось).
А й справді, біля Калинівського ринку маршрутка спорожніла.
І тут до мене дійшов потаємний зміст того, що побачив – ми розучилися ходити! Адже від зупинки на вулиці Білоруській до ринку йти пішки хвилин 25-30 (а вранішня осіння днина була чудова). Від зупинки на Ізмаїльській до ринку фактично треба перейти лише Калинівський міст.
І тут я почав згадувати обличчя тих, хто втискувався в переповнений бусик, щоби проїхати якийсь кілометр-два. Або землисто-бліді, або синьо-червоні фізіономії. На жодній не те що усмішки – навіть позитивної емоції не було. Уже вранці на обличчях така втома, ніби усю ніч горох молотили. Від декого – душок далеко не елітного перегару. І подумалося: жоден кардіолог – ні нинішній, ні прийдешній у такій країні без доброго шматка хліба з маслом не залишиться. А для фармацевтичних компаній – це райська територія. Але й вони не відвернуть нас зі шляху на самоліквідацію, яким ми йдемо.
Звичайно, усе можна зіпхнути на злидні, бідну й корумповану медицину, тупу й злодійкувату владу. Але щоби пройти пішки кілометр мостом, що відділяє зупинку маршрутки від ринку, жодна зі згаданих причин нам завадити не зможе. А може саме цей міст і є тією дорогою життя, яка віддаляє українців від фатальних цифр – 68 років середня тривалість життя (81-82 роки в Іспанії, Франції, Італії, Ісландії тощо) та 607 смертей від серцево-судинних хвороб і діабету на 100 тисяч населення на рік (вшестеро більше, ніж у багатьох країнах Заходу).
