Від діктатури до діктаДури і будуще горсовєта. Блог Мостіпаки

Наш скорий поїзд із тєплушкою во главє, схоже, кудись валить, огортаючись все більшими і темнішими клубами диму. Куди він впре, не знаю, але більшість нашого народу свято вірить, що в правильному направлєнії. Так кажуть соціологи, а вони в нас ніколи не брешуть, бо мають калькулятори.

***



Першим ділом, куди ми впремо, то то, як кажуть усякі учоні люде, в діктатуру. Тобто, наш Володя ЗЕ осуществить мєчту, яку не зміг реалізувати Пєтя ПО, бо єму чи то не стало конхвєток всіх задобрити, чи батогів, аби всім по ср…ах надавати.



Ну вопшим, в Пєті ПО формула установлєнія діктутури: "Конхвєтку - в зуби, а батогом - по ср…ці!" не спрацювала до кінця. Чи то через жлобство – тіпа конхвєток жалко. Чи то через мягкотєлость – народні ср..ки пожалів. Чи і то, і друге. Ну вопшим не зрослося. Так в нас і не постала во всю вись, шир і поперек наша національна хуторянська тиранія – у вишиванках, із томосом і злодійкувато-жлобсько-хитрозадими діктаторулами і тіранулами – від горбів на Печерську і аж до посліднього села в полісько-чорнобильському лісі, де єдна стара баба би жорстоко тиранила і диктаторствувала над єдною старою козою – єдиними живими істотами в тих краях, якшо не рахувати всяких мутантів. Но не зрослося і національна діктатура наказала (пока шо) довго жити, а її неудавшійся вождь-тіранул Пєтя ПО мусит ся ховати за стовпом в Раді, аби єго не вздрів депутат від "СЛуНячого" народа Грішка і не почав робити селфі, як він з Пєтєю не здоровається за руку, а намагається вкусити його за великий палець на нозі. Вопшим, повний крах єдної народної диктатури на ліцо.

Но ми би були не українцями, а якимись папуановагвінейцями-любітєлями каргокультів, якби тако просто здалися. Не вийшло так, то ми зайдем із того боку, шо перед, але поліземо туди задом, шоби прикрити фізіономію від возможних послєдствій політічєского процесу. І таки буде в нас діктаторул-тіранул. Но не такево якесь настояще, як батька Лукашенко, шо кормить всіх "настоящими чєловєчєскими яйцами", чи Володя Пуйло, що жере кровушку колишніх своїх братьєв по єдіной стране і не вдавиться, а шось таке наше. Так у нас появився діктаторул і тіранул Володя ЗЕ.

Ше канєшно не зовсім тово, но вже майже товово. Такево. Но в Володі ЗЕ нема ні конхвєток для народу, ні батога по ср…ці, ні томоса, ні вишиванки. Вопшим, ніфіга. А як і є, то хіба фігвам – хата така. Читальня. Но без книжок. З тілівізором. Бо була би з книжками, то не було би Володі ЗЕ. А як з тілівізором, то нате вам і діктаторула, і тіранула, і щастя народне і правильний путь в світлє будуще.

І всьо тако на халяву, шо воше ніц робити не тра, а тіко тілівізор дивитися і чекати як звідти повалять: штири джі для каждого села, діджіталізація на кожній присьбі, патрєт Бєні – в кажду хату – свєтящійся, замість круглої, в формі м’ячика, лямпочки Ахмєтова, ну і прочі Нью-Васюки від нашого метросексуального глави правітєльства, оперативні наблюдєнія і разработки в тарелі з печеною гускою старшого лєйтєнанта Баканова на фуршеті в Суркіса ну і прочі розкритя заговорів і путчів від Лізи Богуцької.

Ну вопшим, така діктарура. Шо маємо, то маємо, як казав ше один неудавшійся діктаторул Леонід Макарович.

Ну і єстєствєнно, встановлення каждої діктатури в нас, як ся починає? З навєдєнія порядку в хаті. Тіпа, хто в хаті хазяїн. Ну така традиція. Тіпа, як глава сємєйства під діваном і єго віником не дістати, то він має повне право звідти казати, що він в хаті хазяїн – діктаторул тоєсть. То і встановлєніє діктатури так ся почало – тіпа вигнати Іру Геращенко з зали Ради, бо вона там шось сказала про "зельоних попугаїв". Ну а "зельоні попугаї" на то вони і "зельоні", і "попугаї", аби тако гонити Іру і робити діктатуру. Бо шо їм ше робити? Вони там чого? Аби шось робити. А шо робити? А вони шо знають? Ну то як їм скажуть завтра проголосити Царство Боже , або Содом і Гоммору, то гарантіровано буде конституційна більшість. Така тепер демократія. То єсть діктатура. Но шось помнєкли і Іру не вигнали. І тута я не пойму. Видий шо таки контроля території під діваном, куди віник не дістає, для діктатури хватає? Вопшим, далі побачимо.

Но діктатура в нас почті є, чим і маємо гордитися. Бо всьо, як в людей. Угроза путчу, разоблачєнія, спасєніє отєчєства, Бєня в кожному тілівізорі, Нью-Васюки, діджіталізація каждої сільської баби (і діда). Отака в нас тілідіктатура. Як той казав. Тілі тілі, тралі валі… єто нам нє то, а то нам не єто… І тут главне народу не прощолкати щастя. В смислі, при просмотрі в тілівізорі діктатури випадково не мацнути на столі миску з харчами. Аби не виявити недостачу. І не почати обвіняти в цьому главного діктаторула , правітєльство і прочих метросексуалів і рафінірованих реформаторів. Бо так і діктатурі гаплик. Бо миска воно якось тако ближче до писка. Одною діктатурою ситий не будеш. Довго. Вопшим, діла...

***

О. А ше хтось там збрехав і накльоп на нашу неньку звів, шо тіпа наші всякі там унівєри в світових рейтингах – після тищі кращих із кращих. Ну і як таке пережити? Тож накльоп чистої води. В нас є такий вуз, шо перед ним там всякі Оксфорди, Кембріджі, Стенфорди і Сорбонни (не Толіка) тихо курять буркун із вишневим листям і заздрять. Бо два наших глави правітєльства – бувший крєпкий хозяйствєннік і нинішній крєпчайший рєхформатор – вихованці не чого небудь там тирим пирим, а самої Міжрегіональної академії управління персоналом.

Гей. Мой. Тати, мами, ви куди тих дітей прете по загряницях у всякі кракови-берліни? Вон туди їх. Туди. Ату їх, ату. Два глави правітєльства відти. Два! Карл! Ну і Юріст. Єстєствєнно. З філії. Кривого Рогу. То вам не шалам балам. Юріст. З Кривого Рогу. З філії. Не горний інженер. Не інженер-металург. В Кривом Рогу. А Юріст. З філії. І два місяці практики. А ви кажете. З такими образованіями прорив нам в світле будуще буде ше той світлий. Як вєчний путь. Ех. Іду си пошукаю той МАУП. Може десь знайду. Нє. В глави правітєльства канєшно вже нє. А вот в старости якоїсь захудалої сільради на 10 хат– ше вполнє.

***

А ше нас очікує вєчний двігатєль нашого прогресу. В смислі вибори. Це чи не єдиний момент нашого життя, коли хотя би часть нашого народа оживає і приходить в небувалу актівность. Часом таку, шо як збоку станеш, то дивуєшся, чого це наші дохтори-психіятри не є на перших місцях у списках "Форбс".

Ну то таке. Наші дохтори клятву дали. Гіпократу. З буйних не брати, бо їх і так жізнь обідєла. То вот. Якась женщіна від "СЛуНа" сказала, шо вибори місцеві – у квітні. Воно й понятно, чого не у вересні. Разом зі снігом у наших городах, сьолах і хуторах злізуть дороги, тротуари і залишки водопроводів, каналізацій, фронтонів, фасадів і балконів, а народ після сплати всіх зимових комуналок повилазить із хат, шо грізлі з барлогів – злий, худий, помнєцканий, опухший і голодний. А тута єму знов вибори і вже мєстні спасітєлі від СлуНа" - всякі разні – від табуреток до разкошних шезлонгів на мєху.

Ну а народ спросоння, злий, ісхудавшій, в прєдвєрії весняного спаріванія, шо буде робити? Понятно шо. Ше не віддихавшись від успіхів центральної власті з всьов її діктатуров в тіліпузіках, піде вибирати мєстну діктатуру. "Зельону" єстєствєнно. Ну а вже після того, то в народу буде повне щастя – і центральне, і мєстне. Центральне – в тілівізорі, а мєстне – на мєстах – під носом.

А шо нинішні всяка власть і придумана для дєлєжа майна аппазіція? А шо. Всі будуть сидіти за єдним стовпом, а дехто і на гальорці. Як в Раді в центрі. Хотя, більшості там місць не буде. Хіба коло параші – разом із всякими буйними борцами за всьо. Я канєшно не мольфар політічєский тіпа Славця Богослова і Міші Політолуха, бо вони внє конкуренції, як жєна цезаря, но шось поворожити тоже можу. Як варіант. Состав будущого горкольхоза зо "СлуНами" во главє в Черновіцях.

Грішомазураші – 15 штук, а то і всі 20.

Дідухокобзарні бургомістри – 5 штук – штир будущої коаліції.

Вітальмихалич аппазіція (лєвоватна) – 5 штук.

Вася-ексузурпатор – одна особо ценна штука отдельно (відщитувати від 5 штук Вітальмихаличевих лєвоватних).

Льошапалич аппазіція (правоєвроліберальнобезнадьожна) – 5 штук.

Славцьопающовакарчукові – 5 штук (при условії, шо Славцьо змінить пластінку з "Я їду додому" на "Сцуки, гади, два ствола, етапом до Твєрі…").

Юльойваноподобні соглашатєлі (толі лаборанти, толі колаборанти) – 5 штук.

Пєтьоєвропєйці томосні– пара штук (може).

Прєзідіум – грішомазураш старший, дідухокобзарі – дві штуки (копія і оригінал (в придачу).

Феніта ля комедія. Фігаро здєсь, Фігаро тут. Віталь Михалич, Вась Сафронич, Льош Палич, ПєтьоВасьНаташа – за стовпом. Жеруться, хто ж віноват і як порішати (каждому отдєльно, але без Льош Палича), з грішомазурашами напряму або через юльойваноподобних, аби дозволили вилазити із-за стовпа в земельну комісію, а часом – раз на півроку – в комунальну і бюджетну. Но в земельну – частіше. Вася прєдлагає тіліканал і радіво безплатно. Грішомазураші пускают Васю в комісію – підглядати в замочну скважину за руками і губами іллюшокурятнікового лорда- землевпорядника.

Занавєска. Город пішов у развой. Весь. Від Валєрцьового водоканалу до Юлєйваноподобного спецкомунтрансу і відкинувшого через ТоньопроцеДурний виконком копита теплокомуненерго.

Зато в центральних тілівізірах – повна діктатура, плавно і мєдлєнно переходяща в діктаДуру. Под пєсні, пляскі і улюлюканіє щасливого, но трошки пришелепкуватого, ледачого укрнасєлєнія (за виключенням відбувшого на врємєнні і постоянні заробітки і перешедшого во внутрєнню аппазіцію, то єсть в запой).

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram