Важко чимсь здивувати в політично-управлінському житії. Бо воно в нас ні до реал-політік, ні до управління ніц не має. Такево собі. Якісь люди, які коло того десь колись стояли, собі розважаються і трохи заробляють. Ну і народ забавляють. Тіпа, за нього самі собі і собі подібним пасть пірвуть.
Так в нас вже давно. З 90-х. Було би по-другому, то ср…ки би не було. А якби й була, то трохи май не така велика. Ну то таке.
Но вот днями таки здивували. Наш начальнік головний строітєльний. Пуршага. Главнішого за него в нас у сім ділі нема. То Пуршазі боротися в борбі за строітєльство і проти строітєльства особливо нема з ким. То він бореться сам із собою. Бо коли в Кіцмані бригала граждан перекрила дорогу з ямами, то Пуршага, який сам за неї і відповідає, рішив, шо має сам її тоже перекривати. Ну тіпа, як ремонт не начнуть. Навіть на місці був, канєшно. Просто, бригада граждан розбрелася кудись, а сам начальнік себе перекривати без граждан не посмів. Бо то би вже гет не товово.
Но вапше то я тута не про начальніка, строітєльство і дорогу. Бо начальніків у нас ше буде багато. І строітєльтсво в нас ше буде всяке, бо ямів багато. І дороги в нас ше перекриватимуть, бо шо нам робити. Як видно з патрєтів граждан, які то перекривали, нам їх ше стане років на 50 – і ямів, і граждан.
Я тута про то, шо в нас називається власть. Вот тіпа, уявімо собі, шо начальнік головний строітельний на Буковині Пуршага заявив, що він сам собі буде перекривати дорогу, яку сам мав ремонтувати. І сказав се при різних наших і дрімучих, і тєжко демократічєских політічєских режимах.
За Кучми. Дзвінок у "хаті з левами". На тіліфон без діска. Странний такий тіліфон. Як він звонив, то хто його видів, срака тутво ж і мокріла. А по штанах іспаріна йшла. "Георгію (Теофіле), а ти там є? Є, Леоніде Даниловичу. І шо там робиш? Всьо під контролєм. Границя на замку. Пенсії виплатили, боргів по зарплатах нема. Почті. Так. Пара мільйонів. А той в тебе хто? Та начальнік строітєльний. Шо шо? Начальнік. А тим там хто? Та я, я. я… Голова. То ти голова, а він в тебе дороги перекриває? Та нє. То він так пошутив. Буває. В тьощі юбілєй. Ти тово, Георгію (Теофіле), того шутніка тудиво. Ну, щоби я про него більше не чув. Ну понятно. Більше юбілєїв у єго тьощі не буде. Ну хіба послідній. Во во. І ти тоже дивися. Бо на юбілєй свої тьощі вже будеш не голова. А нашо тьощі зять не голова. Сам понімаєш…
За Юща. Альо, альо… В вас там що дорогу перекрили? Та нє, то таке. То не в нас. В Тернополі. Як в Тернополі? Написано, що у вас. та ще й в представник народної помаранчевої влади хоче брати участь. Нє. То не перекрили, а тако посеред дороги йшли, зашпорталися і попадали, і не представник народної влади. А так. Випадковий перехожий. Та ж кажуть, що наш. У вишиванці. З хрестом на грудях. Та нє. То і вишиванка не наша. І хрест не той. Не наш. Вопшим, хтось ввів всіх в оману. А начальники в нас всі правильні. Помаранчеві. З шаликами. Так літо ж, які шалики? Ну. літо, то літо. То в них літні шалики. Ясно. Ситуація народною владою контрольована, значить? Ну так. Контрольована, керована, ненька процвітає, хрущі над вишнями гудуть, плугатарі краду… ой... Ідуть. Дзень.
За Яника. Дзень. Іспарєнія по штанах пішли. Актівнєнько. Міша, ти дибіл?... Міша, у тєбя там дибіли?... Міша, ти гдє єго нашол?... Міша, завтра здєсь… Прийомна "Самого". Іспарєнія усілілісь многократно. Хрясь. Міша, ти точно дибіл. Шоби єго духу нє било. Хрясь. Ти понял, Міша… Так точно, Віктор Фьодоровіч… Генделик… Пєпєльніца з консерви в томаті. Літр віскаря. Крекер. Єден... Занавєс.
За Пороха. Шо? Дорогу перекрили? Де? На Буковині. А… То ж Стеця. А де той Стець? Хвилі ловить. Чиї? Сєпарюг. І багато наловив. Та на пару мільйонів. Гривень? Нє. Доларів. Смишльоний. То то в него перекрили дорогу? Та ше й начальнік казав, шо вийде посеред дороги? Та нє. То в Яценюка. А начальнік - від Юлі. А… Потирають ручками, масними від конфеток. То давай туди тіліканали, сайти. І башляй. Тіпа, на батьківщині Яценюка, поки наш прєзідєнт рятує Україну і сидить в окопі по шию в баблі, свірєпствує беспрєдєл. І Юльчин пацик? О. І її туди. Поки наш прєзідєнт поїхав за томосом і просити гроші, Юльчині агенти Кремля підривають основи державності. І Ляшко хай кукурікне: "Кремлівська зозуля". Голосно. Три рази. Доплатіть. За два. Нє. За один. Зажрався сей з вилами.
За ЗЕ. Дорогу перекрили. Де? На Буковині. А то де? Під румунськой границьов. Де, де? А… Там де Остап Бендер до Ріо переходив. Та нє. Трохи вище. Ще вище? А то де? В Польщі? Та нє. На Буковині. В Кіцмані. А то шо? Кіцмань. То воно єдно слово чи два насельонних пункти. Єдно. Райцентр. І шо? І начальнік обласний сказав, шо перекривати буде. О. Власть з народом. Як ми. А він не від нас? Нє. Від Юлі. О. Конкурєнт. Ну нічо. То дайте їм шуфлі. Най ями засиплять. Та нема. Вже всьо вкрали? І шуфлі, і гравій. Ой. Всьо Порох. Ага. То пошліть Іванчука. Хай заасфальтірує. Та він в Космачі. Де, де? А то єдно слово, чи два? Село таке, яке Іванчук буде асфальтірувати за свої бабулєси. А Кіцмань єму не накинути? Нє. Там Бурбак. Ага. Скоро приїду туди, то скажу хай Бурбак асфальтірує. А куди ми поїдемо? Та на Буковину. А то де? Коло Румунії. То хай Румунія асфальтірує. А вона де? Та ж коло Буковини. Ти диви. А я думав, шо коло Польщі. Та нє. Польща вище. А хто ж тоди коло Румунії? Кіцмань. А… Це то, шо Бурбак має асфальтірувати? Ну да.. Поняв.. Пиши указ.
От і пойми після сего, яка власть у нас була краща. Но думаю, що всі були народні. Просто, одна народніша другої. Но ше ні за єдної власти начальніки не обіцяли перекривати дороги лічно. Нинішня власть – перша. Так шо сама народна власть вже прийшла.
Далі буде хіба та, коли начальніки лягатимуть в ями на дорогах. Животами догори. Аби народ видів, шо вони за народ готові свої животи положити. Ну і шоби ямів не було видно. Одні горби.
Олександр Мостіпака
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
