Тайний намєснік Зєлі і подпольщіца Оксанка. Блог Мостіпаки

Ги-ги. Наївні розові слони. Бо Родіна розових слонів і всяких лохів – у нас. Всі думали, шо Володя ЗЕ, то наше всьо, а Пєтя Чіколядка, то гі…но. А шо вийшло? Шо Пєтя, то канєшно… товово, но й Володя ЗЕ… такево. Вопшим, діла, прости Господи на велике свєто. І шо прискорбно, то тіко начало.

***



Зато в нас в області є тепер нова власть. Її ніхто не видів, ніхто не чув, але вона всьо рішає і за всіх. І хто до неї ше не додзвонився, або від кого вона трубку не бере, або хто не знає, де її шукати, той вже штири рази вс..ався.

Власть та, канєшно, яка всім каже, шо вона від нового ЗЕ, то для нормальної країни такево. Абсурд. Но для всяких там колумбій із їх ескобарами і партізанами і прочих різних сальвадорів і нігерів з чадами, то вона саме враз. Тим більше, шо наша нова власть має званіє не партізана, а тіпа бізнесмена. Шось тіпа нашого Ілона Маска. Ну, яка маска, така і власть. Тут ніц не поробиш. Відстаємо від процесу. А якшо хтось на мене тєжко обідився, шо ми – білі, а всякі там нігери з чадами – загорілі, то то діла природи, а не організації влади і держави. І тут наші заслуги – чисто случайні. Маю ввиду природні.



Бо в другому в нас ше товово. Ніц нема, тіко нова власть. І звати ту нову власть чи то Іллюша Курятнік, чи то Іллюша Курник. Ну, вопшим, шось з подрами і квоктанням зв’язано. А ше – з баблом. З великим баблом. Рекетьори знають. Так вот тепер кажуть, шо в нашій області, то всьо він рішає. Хоч єго ніхто і не видів, за рідким ісключєнієм прібліжонних до границі. Кого куди висувати, кого і куди засувати, кого і звідки витягати – з якої молі і нафталіну, то всьо тепер – до Іллюші. А чого невідомий? Ну так понятно. Сам ЗЕ сказав. Тіпа буде в нас держава в смартфоні. Шось таке. Ше й простої нема, а вже в смартфоні. Того всі й дзвонять, а той трубку не бере. Щось із смартфоном. Видно, контрабас смартфон, глючить. Но Іллюші ніде нема. Як і власті. Но десь є.

Так шо, якшо вам тра якісь діла рішати, то не парте мізки всяким там Мішам, Льошам і Йванам Поважним. Вони таке. Мальчікі для підср…чників. Аби ше єден Поважний, он же Вася, мав кого скидати і на єго місце класти свою, не менш, якшо не більше, поважну гузицю, і з ким тьорки терти, аби в якімсь саду чи в огороді земельку стибрити. Шось тіпа політіки.

А всьо решту – то до Іллюші. А де він? А він – прізрак. Як і наша власть. Но реальний прізрак. Бо з баблом. Вопшим, якшо шо, то всім – до Іллюші. А де шукати? А тако вийдіть на горба край села, три рази свисніть і три рази крикніть "Я – лох, но з баблом!" І за пару секунд з’явиться нова власть – в образі і подобії якогось мужичка чи то з Горішніх Шерівців, чи то з Шубранця.

Нє. Ну дешо, канєшно, про нову власть, то повипливало. Бо навіть, якшо ти "Республіка Біле Конго", то ті всі пронири з соцмереж і Інтернету нову власть найдуть. І тут шось найшли всякі "Громадські" і "Слідства-інфо", шо той Іллюша, то не просто в нашій області власть. То вапше. Цабе. Вони єго називають "контрабандист західної митниці". Ну в нас се шось таке тіпа віце-прем’єра з питань європейської інтеграції. Неформального, но дуже вліятєльного. Так шо такі діла. Міфічєска і всесильна лічность. Навіть Юга Луценко – наш комісар Катані, колись грозився взяти жівйом тіко Кушніра і Слона. А Іллюшу Курятніка не трогав. Правда, Юга він вопше нікого не впіймав. Бо трещотка. Так шо всі здравствуют. І Кушнір, і Слон, і Іллюша. А Іллюша тепер ше й властью став. Рєдка удача. Почті узурпатор. І не то шо Вася-узурпатор, якийсь ненастоящий. А канкрєтний. Так шо ізмєнєнія від отсутствія яких так довго мучилася Україна і так страдав її доволі таки странний народ, вже на порозі.

***

Так вот той во Іллюша, которий в нас нєвідіма власть, то він не тіко всі діла рішає по євроінтеграції наших сігарєт в європейські горлянки і легені, но і, кажуть, із виборами всьо порішав.

Тут, як всігда, всьо рознюхав наш вєздєсущий і неув’ядающий Петро Дмитрович Кобевко. Тіпа, хто, куди і як йде від ЗЕ по нашій області і хто буде там наші судьби рішати. А так як від ЗЕ зари може пройти і табуретка і банєк без кулеші, бо народ трєбує пєрємєн, срочно, вже і на халяву, то Іллюша туди напхав всього. Ну, тіпа нужних і своїх. Єму. Бо як би то Іллюші той ЗЕ і єго партія до єдного місця, але поки шо си не вср…ли, а прут, шо німі, то гріх не попользувати.

Канєшно, Петро Дмитрович то всьо тако зашифрував. Шпийон. То я мусив штири рази читати. І вот шо я своїм хлопським розумом поняв. Шо від нашого города йде цьоця, яка благовірна якогось чувака – бізнес-корєша Іллюші. А оскільки в Іллюші бізнес, то такево, то шо той чувак з ним робив, то тіко вони (ну і всі люди) в Черновцях знают. Шось тіпа якісь діла з зеленими грошима, які в нас ніби то не ходють, але як всі їх видють, то слина си по колінах так і котить. Вопшим, шось мінєли.

Ну а далі в нашому самому патрійотичному окрузі, то тіпа Іллюші колишній брокер. Ну тіпа вуйко такий, шо на таможні діла рішає. Чого той вуйко тепер на бусику воділою, історія умалчує, но люди в нас то всьо знают. То скоро і ми будемо знати.

Румунам, молдаванам і українському насєлєнію блізлєжащих дєрєвєнь пощастило і того менше. Для них Іллюша найшов Грішку в спортивних труселях зо штирма лампасами. В Грішки - в голові політічєска кашо-барабольо-макароно-лушпа-варена кропива (класічєский ізбіратєль ЗЕ), но всьо файно з родствєнніками. Родственнік Грішки-штири лампаси тоже при Іллюші брокером був. Ну а Грішка сараку. А куди єго? Тіко під купол.



Ну і послідня тайна – многострадальна Бесарабія, яку після Тьоми Семенюка вже нічим і ніким не здивуєш. То там тако ніби Іллюша свого адвоката поставив. Який на таможні єго діла рішав. Но адвокат ше десь си шифрує. Ну професія об’язує. Се ж вам не Коні якийсь. Се так. Діла таможенні. Тайні.

Так шо нова власть рулить. По-новому. То є всі подозрєнія, шо ждє її судьбінушка власті старої. А поскольку рейтинг заліз на саму гору і голосувати і вибирати можна й табурєтку, то гримати сей предмет на штирьох ногах і з тяжкою кришкою буде голосно і з гуркотом. Коли з гори буде летіти. І тута головне на єго дорозі не стояти. Бо шо візьмеш із табурєта. Тяжка і опасна дерев’яна худобина.

Но Іллюші то шо. Він всігда при ділах. А кандідатів він ше може назбирати зо три копиці. На всі політічєскі лохотрони – від зелених, блєдно-розових і сєро-буро-малінових, якими розводять і ше будуть розводити українців – родствєнніків розового слона.

***

Нє. Я всяке видів. Но шоп аж таке. Нє. Такого ше не видів. Як оказалося, наш Пєтя Чіколядка, коли тако ходив за томосом, ландав по всяких там діпломатічєских собраніях, аби нас гет москалі не додушили, то прощолкав. Прощолкав, шо мій пес дрібний корм, реальну загрозу своєму рєжіму, партії і політічєскому будущому. Йой, Петре, як ти міг. Такий хитрий, а вже лох. А обхитрили Петю, як всігда, наші черновіцкі.

Як сказала наша політічєска звізда Оксанка Продан, вона три роки в партії і фракції Петра "була у внутрішній опозиції". То єсть, у подпольї. А я то думав і гадав, чого се Оксанка всякі ключові голосованія в парламенті проводила у вбиральні, припудрюючи носика і вушка. А то вона в аппазіції була. Як Штірліц в логові врага. Вот так. А Пєтя щолкав, за що і поплатився. Бо тако, якби не було сего подполья і пудрення носика, то сидів би си Пєтя Чіколядка ше п’єть років главою держави і горя не знав. А так сковирнула єго Оксанка з вбиральні одним помахом пудреніци. Шо муху з торта "Рошен". Ах, Пєтя, Пєтя. Такі конфетки робив, а тут прощолкав.

А Оксанка шо? А шо? Як і всі черновіцкі. Пєтя шолкнув, а Оксанці жити тра. Вона ж не Вася, який тут нікому жити не дає. Вона жити хоче файно й масно, а думати, шо в тому, шо то може бути не так, винен Каспрук, то якось не тово – не є ознакою здоровля душевного. То тіко Вася може си таке позволити, бо він – просто Вася. А Оксанка, то політік якшо не мірового, то кійовского масштабу – точняк. Юра Борісов два зуби дає. А ше з пудреніцою, в подпольї режім Петра звалила, то вапше. То Володя Зеля без такої – нікуди. Ні в Європу, ні в Азію, ні назад у "Свати". То Оксанка Володі Зєлі в тілівізорі тако з годину дифірамби співала, і помощ в розвою економіки прєдлагала, і лічно в прєданості клялася, і політічєски вумними словами, які Володя й не чув, розкидалася. Вопшим, для Вови любе. Полюбі мене такой, какая я єсть.

Но як на мене, то шось тут не то, не так і не туди. Мєчуться. Мєчуться. Як лососі, шо йдуть на нерест проти тєчєнія.

Тай якось, вслєдствія обострєнія общєполітічєской обстановки і значного суженія, а в подальшому дроблєнія, падєнія і гнієнія політічєских проектів, катастрофічєского уменшення корита, яслів і прочого майна для властьімущих, постоянного трєбованія нашим странним народом швидких змін і швидкої халяви, політічєско-економічєской кончини Митра Фірташа і прочого стєчєнія чорних лєбєдєй, случайних обстоятєльств і неслучайних закономєрностєй, кидали одних хазяїв будуть у все меншій ціні для других. А кидали других – у меншій для третіх. Того і мєчуться. Бо кидали. А оскільки ситуація нєрвна, почті нєрвно-паралітічєска, то у всьому буде винен… Хто би ви думали? Каспрук. Бо великий і добрий. А якби тако – хук. Ну то вже другий разговор.

А шодо подполья три роки в Пєті під боком, то я трохи брехав, шо такого ніде не було. Було. І ше круче. Ну. по-перше, то в них сімейне. Бо Вася тоже казав, шо він в Партії регіонів був у подпольї, себто у "внутрішній опозиції". І якби не він в подпольї, то Янукович би не в Ростові сидів, а десь у Лондоні, а єго Саша лічно королеві би зуби робив – плоскогубцями без наркозу.

А по-друге, було й ще круче. Якось, в 1997-му, чи 1998-иу, коли до нас приїхав тодішній "хазяїн України" Паша Лазаренко, то він, аби сподобатися нашому насєлєнію патрійотичному, вопши ляпнув, шо він чи то внучатий плємяш, чи то просто троюрідний плємяш вояка УПА. І вродився ледь не на Соловках.

Так шо ніц не ново під Сонцем. Така в нас політіка. Хочеш вижити, йди в подпольє. І чим глубже, тим більше шансів, шо хтось, тай замітить. А вже киданути в ній чоловік зо 20, то то вопши свята справа. Ну, як Пєтю Чіколядку. Хоча, шо то я… А сам Пєтя?...

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram