Пірвем парлямент у клочча. Блог Мостіпаки

Тако йду з дому чи додому, то тіко си й пригинаю. Аби не зачепило, не травмірувало і не травмірувало само себе. Бо всьо тако ганяє, шо дурне. Летить, шо зелені мухи на їдло. Вжикає, шо жовті ґедзі над свіжими пляцками. Пінькає під вухом, шо злюча комарня. А двоє то тако промчали коло мене, шо я ледве відскочив – Ванька Сайгак і Грішка АнтілопаГну. Вопшим всьо то шукає си місця кандідата. Бо куди тому парляменту та й без буковинців. Без них в Україні ні корова си не здоє, ні свиня не впороситься, ні курка ніц не знесе.

Ні єдна власть в Україні си не вибере і за три місяці си не всере, як там не буде буковинців. А всратися вона мусит. Бо інакше то буде не наша власть, а якась швейцарська. А нам тої швейцарської власті ніц не тра, бо ми патрійоти. Най гі…но, але своє, рідне, тепле, мнєгке і не так вонєє. Вопшим, вперьод, до парляменту. Бо презідєнт в нас вже є. Свій, рідний, теплий і мнєгкий. Точно не швейцарець.



***

У нас навіть свою методу придумали, як то так ся вибирати, аби бути ближче до народу. Аби вже з ним не то шо на брудершафт у генделику за пластіковим столом і рийки разом у "Дністер", а шоби прямо у стодолі з єго народнов свиньов спати, а з єго народним псом із єдної миски їсти. Вот то вже повне єдінєніє душ наших політиків і народу. І до того йде.

Бо вже наших політиків наш народ почав висувати до парляменту тако коло баняка з кулешею. Та шо там коло баняка. Прямо тако над баняком. Аби пара прямо в рийку і морда червона - шо буряк. Народна така морда. Класічєска. Бо як морда не як буряк, то в народу будут подозрєнія, шо шось не то. Шо або шось не то їсть, або не то п’є, або, не дай Господи, вопше не п’є. Вопшим, падлюка. А так як морда красна від баняка, то і кандидат народний. А як ше з пластікового фужера лупне в зо три заходи, то вопше. Народ в екстаз, оргазм і повну прострацію впадає і йде голосувати. Така технологія. Як її нема, то нема і успіху, а прозябати десь на припічку нікому не охота. Всьо ж під куполом на файній зарплаті воно комфортніше. Бо то вам не в носі колупатися цвиком, то велика політіка.

То вот таково, коли наших пару вівчарів ше гнали зо три старих вівці і штири корови з обвислим вим’ям на полонину під музику, танці і веселі польоти разноцвєтних пакетиків від кетчупу над берегом Путилки, то всі решту видвігали на собранії кандидатів. Но поскольку кандидатів там си назбігало більше, ніж було овець, корів, биків, коней, псів, котів і гуцулів разом взєтих, то мусили вибрати з них двох найдостойніших.

Понятно, шо найпершіщим і найголовніщим із них став наш найдостойніший із найдостойніших депутатів, який із гуркотом, шо бурелом, прос…рав вибори бувшого глави держави Пєті Чіколядки, Іван Петрович Рибак.



То єго тако файно гуцули висували в кандідати, як колись Лук’яна Кобилицю до цісаря. Тіпа тепер вже Йван не від якогось там БПП, а від самих гуцулів, від ватри, від гною, від стайні, від копиці сіна з файнов гуцулков. І не в якомусь там партєйному лапсердаку, а в справжньому гуцульському сардаку, шєпці і з сокиров. Настоящий Іван Коняка. Вопшим, висунули Йвана.

Но єдного Йвана - то гуцулам замало, бо ж таки газди. Ну і які ж то газди, як від них до Кийова прийде в сардаку і з дерев’янов сокиров у збитих постолах єден Йван? То навіть до цісаря тако не ходили до Відня, а в май файних гачах, сардаках і чоботях. І не єден, а кіко могли найти чобіт по горах, то кіко дєлєгатів до цісаря і йшло. Аби було солідно і по-газдівськи.

То гуцульський нарід взєв си ше єдного кандидата на тому собранії з разноцвєтними пакєтіками від кетчупу. Дєдушку Сашу, тобто нашого достопочтєнного і уважаємого екс-губернатора Олександра Георгійовича Фищука, якого на сім собранії назвали поважно "почесним головою Чернівецької ОДА".



Вот так. А ви казали, шо в нас в Україні должностєй для її процвітання не хватає. Фатає, фатає. Адиси яку файну должность придумали. І звучить файно. І ніхто не сопротівлявся. Навіть наш настоящий голова Міша.

Вопшим, тепер від гуцулів буде двоє. Не до цісаря, бо єго вже нема (ах какая жалость). Но до Володі ЗЕ. Шо то таке, я не знаю, но історічєский прогрес на ліцо. Бо замість якогось цісаря в шєпці з кокардов і в мідному плащі "від Сєні Кроліка", шось таке в розхристаній білій сорочці, тіпа біле, чисте і пухнасте. Вопшим, політічєски стерильне, як із автоклава. То Йван і Дєдушка йдут до того політічєски стерильного, аби сказати єму про біди гуцулів. Ну тіпа, шо вівці си не стрижуть, а дерева сохнуть. То Володя ЗЕ має тако зробити, аби вівці знов си стригли, вовну приймали по ціні алмазів в Южній Африці, а в лісі росли єдні дуби обйомом не менше метра і такі густі, шо штахети в паркані голови лісгоспу.

Но газди мают трохи почекати. Поки Йван і Дєдушка туди дійдуть, то не єдну пару постолів стопчуть. А поки їх сам Володя ЗЕ прийме, то на нім не єдна біла сорочка в порохи зітреться. Ну а вже, поки всі газдівські гуцульські діла порішає, то в найменшого гуцула, шо на свєті полонини гойдався у люльці, сива борода до колін виросте. Вопшим, повна містіка. Но голосувати тра вже. Бо далі може бути пізно. А може й не може. Мольфар єго знає.

Але як старий возмутітєль політічєского спокойствія, то і тут я знайшов технологічєскі нестиковочки ізбіратєльного процесу.

Се шо ж таке виходит? Дурят нас православних і греко-католиків і навіть поклонників "Емануїла" з кінотіятру "Україна". Дурят, ой як дурят.

Вот дивіться. Від гуцулів йде Йван Рибак. Ну і як так? І де в тих гуцулів риба? Та в них швидше в гачі можна вужа впіймати, ніж карася. То і нашо їм Рибак? То або Йвану тра срочно фамілію мінєти на Коняку, або йти до парляменту від іванковецьких ставків. Но тоди в ЗЕ тра вже не стригущихся золотим руном овець просити, а золотих рибок у золотих ночвах. Вопшим, тут таке. Сія, так би мовити, заковика може сурйозно помінєти політічєскі розклади, а ЗЕ може всьо наплутати: гуцульським газдам – ночви, а іванковецьким – вовну. І роби з тим, шо хочеш.

То я би тако казав, аби було тєхнологічиски правильно, шоби наші буковинці, черновітці і бесарабійці від каждого села, городу і толоки висували правильних пацанів, шо соотвєтствуют визовам часу. Йван Сливка – від Клішківців, Мугурєл Рєдіска – від Остриці, Мірча Тютюн – від Красноїльська, Міша Клубніка – від Грубного, Василь Услад – від Василя Услада, Макс Барига – від Васі Пекінеса, Іон Сваровскі – від Волоки, Микола Дуляр – від Мамаївців. Ну і канєшно – хтось від Калинки. Най колєктів сам рішає. Бо там шо продано, то Продан-О, а шо куплено, то най Біг помогає.

Вопшим, впєрьод і з піснею, бо "какая ж пєсня без баяна, какая Марья без Ивана". А який парлямент без буковинців? Та нікакий. Єго просто не буде. А як ми без него? Та ніяк. Як сироти без тата, шо поїхав до Канади на морг поля зароблєти, а там єму індіанці чи то "вігвам", чи то "фігвам" показали.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram