Вау. Я в шоці. Вже думав закривати писанину, бо ввидів, шо справедливість восторжествувала - Васьові Пекінесу Макс Барига вернув 70 тищ. А нє. Борба тіко почалася. Так шо покой нам тіко сниться. І упокой. І за упокой. А страна вступає в такий розвой, шо той, хто хоче "покой", то буде заздрити тому, хто вже "за упокой". А той, хто вже "за упокой" позаздрит тому, хто хоче "покой". Вопшим, всім буде весело. Головне, не виключати тілівізор. Бо тіко там – всьо чиста правда.

***



А у нас всьо, як всігда. Наш город-заготконтора пре впереді всіх по розвою. Жлобйо жлобствує, лицеміри лицемірствують, брехуни брешуть, довбні довбуть, крадуни крадуть, а всьо решту благоденствує, бо думає, шо то ніяким боком єго не стосується. Чим глибоко вводит і входит в заблуждєнія. Таке шось.

***

Но є ше в нашім городі спасітєлі. Якшо не самого города, бо є подозренія, шо місія сія безполєзна і не підйомна, то отдєльних єго індівідумів точняк. Вот, мер наш Палич взяв і спас, кого би ви думали, самого Васю-секретара. Да, да. Вам си не причуло і не привіділо. Таки да.

Бо як то всьо було. У Васі є друг Толік – ліпший кориш, якого ше тра пошукати каждому, хто знає, шо таке крепка, шо цвик в капцьові, мужска дружба. То Толік підсунув Васьові, сараку, тушонку. Бо тако си подивив, шо друг схожий трохи на ізголодавшогося і охлялого і вже паде від вітру, то по дружбі рішив підкинути зо сто тищ банок.



А тут Палич взяв і Васю спас. Не від голоду, канєшно, а від тюрми. Бо Толік, то файний пацик, але тушонку підганяв фуфлячу. Ну тіпа, їсти її тра було ше в дорозі. Причому, на ходу. Бо могла тако вистрілити прямо в писку. Або під носом. І якби то Вася ззів, то би єго колька вколола. А якби роздав всім малоімущим, то їх би колька вколола, а Вася би сів в тюрму.

Я то канєшно, знаючи нашу жізнь, слабо вірю, шо Васю тако би під білі рученьки і на Соборну площу закрили в австрійські каземати. Но. Часи нині такі непевні, шо ніхто не знає, як, в шо і куди перевзуватися. І чи на ходу, чи в польоті, чи уві сні, чи кудись мотати босим. Так шо на всяк випадок, на місці Васі я би Паличу дякував і купив бонбонів – хоч коровку, а хоч бджілку. Бо Вася-секретар хоча й ізголодався без тушонки, але всьо таки живий лишився і без тюрми. А так, хто зна… Посадити би не посадили, а роздягли би і роззули по повній. А Толік шо? А шо Толік? Толік, як всігда, не при ділах. Він просто друг. Моцний, шо цвик у капцьові.

***

А вот хто вже на ходу й перевзувся, й сподні помінєв на май файніші – толерантно голубенькі, то то наш Валєрій Миколаїч. Вот то чєловєчіщє. Глиба. Матьора. Не вспів Володя ЗЕ ше булаву вхопити обома руками, як Валєрцьо наш вже по парку Маріїнському шастав. Не в нумерах ше і не в коридорах власті, но вже десь коло того. Ше трохи і вже буде в нумерах. А шо. Справедливо. Колись Володя ЗЕ по нумерах Валєрця шастав, на гітарі бринькав, а тепер всьо помінялося. Вот шо то пре, коли судьба – не злодєйка. Тра знати, кого в своїм готелі приймати. То не тойво. Не Іво. Бо Іво шо? Тіко угрожає. Тіпа піду в презіденти. Тіпа стану презідентом. І всьо. І далі "А липи цвітуть" виводить-тужить. А Володя ЗЕ тако взяв і став.



Так шо тепер Валєр Миколаїч у фаворі. Тіко ше не рішив, де начальніком стати. Чи то від образованія, чи від культури. А чи від і єдного, й другого. Но я на єго місці ставав би від ресторанно-промишлєнного комплекса. Хтось же має в страні нормальні фуршети накривати. Так шо хоч одну тєму у Володі ЗЕ займуть справжні професіонали. Нє. Ну якщо не брати Бєню – спеціаліста по вопросах строітєльства фінансових пірамід.

Но шо там Бєня. Валєр Миколаїч, порівняно з ним, то ващє універсал. Це шо трахтор з ковшом, лопатов, тачанков. млином і плугом разом причепленими. У Валєр Миколаїча й з оппазіційов новов всі діла порішані давно. Бо аапазіція нова – то воно тепер хто? Ці стовби-защітніки нації, народа, томоса, армії і борци проти реваншу клоунів? Та то ж наш Пєтя-чіколядка. Ну да. Пьотр Алєксєїч наш. Стовб аппазіції. Коллос. А з ним хто? Нє, ну понєтно, шо старий аппазіціонєр-міліціонєр і міліціонер-аппазіціонєр Віктор Миколаїч. Бо як Пєтя буде в аппазіції без надьожної охрани? Та ніяк. Тривожно без неї. Бо Володя ЗЕ, то тако. Мальчік на лісопєді. Но вот Бєня, то тово. Ружо тра мати. Зо два. Ну і тут понєтно, шо старий сищик Віктор Миколаїч – зразу у Пєті при ділах. А Валєр Миколаїч при Вікторі Миколаїчі, то як вірний Санчо Панса на ослику Іа при славному ідальго на Росінанті. Вот.

Так круг політічєских отношєній власті і аапазіції замкнувся. Бо фуршети тра і тим, і тим накривати. А в болєзнях, які би огранічували поєданіє всяких мнєс-сал-сальцісонів-кров’єнок-сєльодок-бараболь-фасоль-чєбурєків-хачапурів, ні наша власть, ні аппазіція ніколи замєчєна не була. Якось навіть навпаки. Жере на повний писок. Так шо таке… З цими політічєскими успіхами Валєр Миколаїча і поздравляю. Бо поки судьба буде до него і єго многочіслєнної сімейки політічєски благосклонна, то наша Ненька буде цвісти і пахнути на всю Європу. Шо одінока ружа на купі курєчок.

***

Пока нова презідєнтура ЗЕ рішала, шо їй робити з властью, яка внєзапно звалилася на сих підлітків, шо кривлялися на сцені, а стара презідєнтура ПЕ думала, як би то в назві партії приховати ПЕ, бо трохи встидно, то в Черновцях – цій заготконторі, шо всігда впєрєді планєти, начався реванш нешуточний. Нє, ну канєшно, ніхто нікого не замочив, ніхто ні в кого ніц не відібрав, бо ж то таке діло. Як в когось канкрєтного шось почнеш хапати, то можна і по рийці. Но реванш має бути, бо то таке діло, шо в нас ніякі вибори без реваншу не бувають. В нас воно тако – або всьо, або ніц. Так і тут.

Пока думали-гадали, кого то реваншувати, як вони самі знайшлися. Ну і ліцо реваншу тоже знайшлося. Депутат Толік. Ліцо, скажімо так, ше то. Личко. Ну а реваншувати він рішив пару-тройку дєвочєк в разноцвєтних маєчках, шортіках, кофточках, з радужними шариками і наклейками. Тіпа ЛГБТ-спільноту. Сего страшного разноцвєтного демона. Угрозу нацбезопасності і растлітєля нашої цноти, нравствієнності і непорочного зачатія всіх 42 мульйонів дивних обітатєлів тєриторії. Тих дєвочєк, які Толіку годяться якшо не в онуки, то в младші дочєрі. От Толік отих разноцвєтних растлітєлів і шугнув. Тіпа заборонив їм збиратися більше трьох, а тим більше з разноцвєтними плакатіками і шаріками, в Черновцях вообщє.



Ну, а шоби то виглядало гет солідно, то за то проголосували ше таких як Толік цілих 24. Сему я і не удівляюсь, бо така жізнь. Закономірна. Політічєский клас, прости Господи, до якого себе, без сомнєнія, відносить і Толік, і товово всьо, шо засідає в горсовєті-заготскоті, має мати ідєологічсєску основу. А де її взєти, як до школи почті не ходив, а діплом купив чи то економіста, чи то юріста, де дешевше давали. Але ж дуже хочеться бути не просто баригою, пройдисвітом, шахрайом, чи случайним зіц-дєпутатом, а ідейним борцьом за дєнєжниє знаки. Ну і в голові починається пошук ідеологічєскої основи свого існування. А знайти то нелегко. Значно тяжче, ніж сперти у города земельну ділянку, чи якесь помєщєніє, чи сховати під матрац трохи дулярів, єврів і норкову шубу. І з отих мук, отсутствія знань, читання не Канта, а кремльовських сайтів, рождається ідеологія-еклєктіка – мракобєсіє. Політічєске, правове, соціальне, культурне і вопши всяке. А мракобєсіє, то сложна штука. Воно постоянно має мати врагів для свого пітанія, бо як їх нема, то засохне і голова знов стане порожна, шо бубен – із одним тіко склєрозом. Но поскольку всі інші враги можуть дати в рийку, поржати з чийоїсь нікчемності, або й шось відібрати, то дєвочки в разноцвєтних маєчках із радужними шаріками – в самий раз. Ату їх, Толік, ату. Аб си ховали, аби не ходили з радужками, аби не проводили фестивалі. Бо в нас – мракобєсіє. Вот так. Хто винен, шо власть цісара давно пішла, а нині Черновцями рулят потомки всяких асвабадітєлів і мєстних до них пристосуванців. Така вона – історічєска драма.

Но шо саме прикольно, шо добра половина тих, хто 23-го в горсовєті-заготскоті голосував, аби дєвочкам запрітити разноцвєтні фестивалі, вже 24-го зібралися обсуждати проблеми толерантності і вчитися їй від якоїсь контори в бувшому готелі "Belle vue". Так всі рядочками і сиділи – толерантні і воспітані, шо одуванчики. І Вася лічно, і Володька-начальнік амбре (хоча в цей час город заливала і топила злива і лупасив град), і Алінка, і ше хтось із горсовєта – не помню, шо то за політічєска худобинка. Вот так. А ви кажете, шо раздвоєніє лічності, то болєзнь. Ніяка то не болєзнь. То состояніє душі і мозга класічєского гомо постсовєтікус. Феномен вопшим. Так шо таке.

То якшо тако десь в городі ви побачите такого здорового, шо коняка, мужика років за 50, в довгій сорочці з полотна, босого, з великим дерев’яним хрестом на розхристаних волосатих грудях (так з на п’ять кіло хрест і цепура до него) і з братством у руках, який ганятиме разноцвєтних, райдужних дєвочек-попригунчиків – почті своїх онучок, то аби с ти знали, шо то депутат горсовєта Толік. Єдінствєнний в горсовєті ідеологічєски підкований товариш, ікона високої моральності, етіки, естетіки і хранітєль православних вєрованій, традицій і канонів. Вопшим, почті намєснік Онуфрія на землі.
Но є єдна біда. Як кажуть всякі учоні, які рахують всяких отих ЛГБТ, то є то ЛГБТ тако всюди. Почті в каждому силі, городі – малому і великому, кольхозі, на фермі, заводі, базарі і понєтно, шо і в горсовєті, і єстєственно Верховному Совєті. То єсть, оціночно, від 1,6 до 6% населення України – від понад 700 тищ до 2,5 мульйона наших із вами граждан - товово. Не там і не з тими сплят, чи шо, хоча добре шо сплят, а не по коморах і не по майну громад шастають, як дехто.

То я си тако смію допустити, шо серед отих 25, шо голосували проти райлужних разноцвєтних дєвочєк, тоже від 1,6 до 6% тих во во. Во діла. Нє. Я не то шоби проти. Най собі. Може вони серед тих 25 і самі розумні, воспітані і навіть книжки читали. То я тако кажу, шо для очистки рядов горсовєта тра си придивити. Як тіко хто в горсовєті книжку читає вумну, або тако вумнічати починає на всякі там тєми культури, іскуства і літератури, то я би на него вже з подозрєнієм дивив і слєжку встановив, в чому наш Вася-секретар большой сцеціяліст. А раптом товово. Маскірується. А вже після повної очистки рядов наш горсовєт стане образцом нравствєнної чистоти – набором умствєнно огранічєних із круглими, шо гарбузи, або квадратними, шо табурєтки, головами. І правильним спанням із правильними товаріщами. За бабло.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram