Політичне чудо у Герці та хто винен, що Івану добре. Блог Мостіпаки

Скоро літо, в голову вже пече, а тут поперло. Одних купують за гречку, інших гребуть в буцегарню, а треті традиційно капостять і брешуть, бо то така їх життєва місія.

***

З якогось чи то дива, чи переляку, в Герцаївській об’єднаній громаді показала дикі рейтинги і перемогла президентська партія БПП. Як для КПРС, то їй ще трохи далеко, але як для Герци - саме враз. Ця локальна, але стратегічна перемога відкриває БПП шлях до перемоги на виборах у сусідній Румунії ( не в Україні ж їй перемагати, потрібні свіженькі лохи). Та дорога до перемоги лежить прямо через ліс - у Куликівці.

Перемогою одразу ж похвалився вождь партії в області нардеп Іван Петрович Рибак. Він вважає, що партія "Опоблок" "банкрутує на очах", бо програла БПП у маленькій міськраді, більше схожій на середню сільраду. Тож, думаю, якщо БПП переможе у дещо більшій сільраді, наприклад Путильській, то "Опоблоку" взагалі варто зливати воду, яйця і компот і звалювати з політичного поля Буковини кудись городами на Харківщину.



Та тут головне розгадати, в чому ж секрет такого переможного сходження БПП в окремо взятій Герці. Як на мене, то він банальний, як і всі великі політичні перемоги на теренах України за останніх 27 років усіх партій – давно забутих, ледве живих, померлих і нині ще з Божою і спонсорською поміччю живих. Аби перемогти, досить у партію позаписувати будь-де, чи то у місті, чи селі, чи в Києві, чи у Чернівцях, чи на хуторі, чи на фермі, великих і малих начальників, великих і дрібних бізнесменів, а ще попів, дяків, церковних старост, пресвітерів і завклубів.

Тобто всіх, хто:

а) має якихось підлеглих "рабів", яких можна попросити когось "мобілізувати": тещу, кума, свата, нанашку і її файного сусіда, який "вмирає" за нею ще зі школи;

б) має якісь такі-сякі гроші і може роздати олію, гречку, цукор, борошно та консерви із заморожених кільок у кетчупі;

в) робить у селі якісь шоу – і для старших бабусь та молодиць, і для тих, хто молодший. Якщо цих усіх товаришів залучити у партію, сказавши "ну ви ж, Миколо Петровичу, розумієте, що то партія Самого, а ви тут директор школи", то успіх вам гарантований.

Щоправда, ненадовго, бо "Самого" можуть поперти або на пенсію, або до Ростова, або на пасіку. І от тоді головне вчасно зорієнтуватися, аби не влупити з усього маху обома босими ногами у штангу, а головою у перекладину.

І скажу вам, що наші практичні люди таки вміють якось між штангами петляти і перекладину не зачіпати. Тому й сидять начальниками і депутатами роками і десятиліттями, а партій поміняли кожен по три-штири, а то і по п’ять-шість. Вже й назв їх не пам’ятають, а на вершині "харчового ланцюжка" все сидять. Так що на місці Івана Петровича я би не мав ілюзій. Але от над залученням до рядів БПП, або хоча би співчуваючих отця Михайла Жара таки би попрацював. І от тоді "Опоблоку" на Герцаївщині точно гаплик. Бо начальники до них ще не йдуть, а попів вже не буде.

***

Цього тижня Івана Миколайовича – крайового війта нашого - "разоблачили". Мовляв, з апарату облради зробив контору пізнього радянського колгоспу, коли всі в одній партії і всі всім родичі, знайомі і просто файні люди, або файно усміхаються та гарно блимають очима. І тут усі підняли ґвалт – Іван партійців роботою забезпечив, їхніх діток, діток своїх добрих друзів і товаришів по бізнесу.



Вибачте, шановні. А кого він мав би туди брати? Мене чи вас? І де ви то таке бачили, що мене чи вас? А ми хто такі для Івана Миколайовича? Лохторат, він і є лохторат. А Іван Миколайович хто? О! То великий начальник. Такий великий, що більший за нього лише Василь Сафронович Продан, який його туди поставив (був ще один - Володимир Іванович Куліш, але той десь "випав в осад" і тепер Іван Миколайович все, що йому винен, то вже пробачив).

А раз Іван Миколайович великий начальник, то йому глибоко до дверцят, що про нього думають і кажуть. А якщо він начальник, то майже цар. А раз цар, то може і гроші наші розтринькувати. Бо на то він і цар, аби розтринькувати. А що ви думали, що Іван буде утримувати однопартійців, файних людей, родичів друзів і друзів родичів за свій кошт? Ага, зараз. А на шуби і годинник із рожевого золота, де брати? Можна ж утримувати за кошти лохторату. На то він і лохторат, аби утримувати утриманців і утриманців утриманців. Он скоро знову вибори, а рейтинги цьоці Юлі зашкалюють і ніц Іван із своїм апаратом їм не шкодить. Значить, ми таки лохторат. Натуральний – із лосячими рогами та ослячими вухами.

А з іншого боку, а кого Іван туди набере – розумних чи красивих? Краще вже других, бо на тих хоч дивитися можна, чи ущипнути "за десь".
А набереш розумних, то, по-перше, вони не підуть, по-друге, а що їм там робити, а по-третє, а навіщо вони Івану? А раптом щось задумають. Або ще підступно так по куточках хіхікати почнуть із "репресивного Герцаївського району", чи "країни Якутії", сумніваючись в управлінській геніальності Івана Миколайовича. А це вже майже заколот. То навіщо Івану заколот? Посада і гроші люблять тишу. То куди тих розумних? Хай звалюють у Польщу. Може там їх десь треба, бо вже полуниця поспіває.

А ше скажіть, що у тому, що на файному місці за файну зарплату з грошей лохторату вдають що працюють файні люди, то винен Іван? Дзуськи. Іван – то жертва. Жертва нашого не дуже вдалого, а місцями і тупикового, суспільно-політичного розвитку. А винні в усьому давно відомі.

По-перше, це цісар Франц-Йосиф, який так і не реформував свою калічну імперію, а тим більше її околиці, залишивши тут пережитки родо-племінних відносин. А по-друге, це терорист Богров (він же Мордехай Гершкович), який у Київській опері смертельно поранив прем’єр-міністра Російської імперії Столипіна, коли той саме розпочав демонтаж родо-племінних відносин.

Тож Іван Миколайович – жертва нашої тяжкої історичної долі. Але, як і кожен хитрий буковинець, він не підкорився її обставинам, а вправно ту долю осідлав, як файну кобилу на пасовиську. Пристосував Іван ту тяжку історичну долю до потреб своєї партії, своїх односельчан, родичів, друзів по бізнесу і просто файних людей, а також і трохи для себе.

А ви сумніваєтеся в його управлінській геніальності.

***

І шо з такими робити? І писав, і казав, аби береглися, а вони все своє. Писав, що будуть загрібати, бо кормова база мала і на всіх не вистачає? Писав. Писав, що пофіг усім буде, хто ти і звідки, бо є вказівка гребти? Писав. Писав, що робити це будуть "гастрольори", бо свої – "криси"? Писав. Писав, що боротьба з корупцією – то тренд на роки? Писав. І що? А мені писали, що я недолугий і "бурбачня". Та я собі недолугий, але ж і гребуть, і "гастрольори", і тренд, і кормова база мала.

Он і заступника мера загребли на якійсь дивній історії, де він незрозуміло яким боком і чому опинився. А я ж писав: "Володя, вчи матчасть, бо послизнешся на банановій шкірці", а він носа догори і в Фейсбук, типу гімно я. Я ж то і кажу, що я не мармелад, але матчасть ніхто ж не відміняв.



І ше когось із басейнового управління загребли, а посередник – солідний такий і далеко не бідний чоловік - вмер. І тре було йому то – вмерти за бабло.

І тут вумний, як дві вутки, Василь Сафронович почав всіх уму-розуму вчити, а вчити у нього, окрім як "Бурбак – гімно і всьо замовив", а "всі Бурбакові побігли про то писати і читати", вже й не виходить.

Ну, таблеток таких нема, аби Василя Сафроновича вивести із його безнадійно-коматозного, придуманого ним самим світу, де реальними є тільки Володька Бешлей і міська земля. А раз нема таблеток, то і виводити його звідти не треба. Хай там сидить. Менше шкоди навколишньому середовищу. До речі, як прийдуть Сафроновича брати за щось, то, думаю, охочих подивитися буде значно більше і першими з нещирими криками: "Замовили, замовили! На кого ж ти нас покидаєш, благодійнику наш!" прибіжать саме його – в надії, що ще заплатить.

А от для інших, у яких все ж ще є інстинкт самозбереження, хочу повторити. Гребти лише розпочали. Гребти будуть багато і різних. Дійде до того, що влада замість заробітку стане тягарем і страхом її власника. Садити теж почнуть реально і на реальні строки. І не буде мати значення, чи ти конкретний любитель бабла, чи лох, що не вивчив матчасть, якого попросили нібито свої "допомогти", а самі тепер ніяким боком, чи просто телепень, який купив посаду і не знає законів.

Тим, хто отримав команду гребти і садити, садити і гребти буде однаково, як твоє прізвище. Бо, скільки би бариги не крутилися і не відтягували час реального загрібання і реальних посадок, життя просте, як баняк з бараболями. Та ще й логічно-послідовне. Гребуть і садять – є гроші МВФ, а значить нема дефолту і є на пенсії. Гребуть і садять – є фінансова допомога на "халяву". Гребуть і садять – є "Джавеліни". Гребуть і садять - є санкції. А не гребуть і не садять – нема ні МВФ, ні "Джавелінів", ні допомоги на "халяву" і взагалі мастіть собі голову національним продуктом. А значить у декого не буде влади, невідома доля бізнесу, буде привид "не Ростова", загроза сім’ї та загроза загребти від того, хто прийде на зміну.

То скажіть, будь ласка, хто стане ризикувати, аби когось там десь не гребти і не садити? Он навіть гарант сказав – антикорупційний суд може бути до кінця травня. Думаєте, він так просто це сказав? Ага. Бо треба і "Джавелінів", а грошей МВФ треба ще більше, ніж тих ракет.

А ви робіть висновок, хапати чи не хапати. Бо "гребти" вже не відмінять – ну хіба що разом із державою Україна.

Або, звичайно ж, можете слухати Васю і ще одного такого ж вумняка, який до того, як стати великим обласним політиком і начальником, беушними мобілками на базарі торгував, про "Бурбак замовив", "он ті перші прибігли", "замовили політичні опоненти чесного і порядного", "сатрапи, найманці і карателі у формі". Можете це все слухати і цьому вірити і робити "хап-хап". Але готуйтеся, що тоді будуть гребти, а згодом і садити.

"За так" ніхто, нічого і ніколи вже не дасть. А ті, хто давали "за так", аби ми "хапали" і якомога довше гнили, то тепер самі не мають та ще й з нами воюють.

Отака вона банальна штука – народження держави. І це лише початок.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram