RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Війна з Росією | Допомога захисникам | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Афіша | Історія успіху | Історія успіху Редакційна політика | Про нас | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео |

Де знаходиться місце останньої надії наших краян та навіщо нам у столиці наш "народний бургомістр".

***

Покладена надія, партійний скарб і «народні умільці». Блог Мостіпаки


Цього тижня в області нарешті з’ясували важливу концептуальну річ – кому належить влада. Бо якось досі я все думав, що нікому – ну кому вона така потрібна – і та, що була, і та, що є. А тут, бачите, таки влада є.

І просвітив нас у цьому питанні власник декількох різних дипломів, наш крайовий голова Іван Миколайович Мунтян. Іван Миколайович знаний спеціаліст у сфері державного управління і місцевого самоврядування, бо заочно ходив вчитися державному управлінню до самого професора Анатолія Миколайовича Круглашова. А наша заочна освіта – самі знаєте – Стенфорд спить і мріє. У нас, що не керівник, то заочник. Тому і держава така – заочна. Добре, що хоча би ще на медсестер заочно не вчать, а то би вже й уколи і клізми ставили заочно. Та тут я не про клізми, а про владу, хоча щось спільне між ними є – і то пшик, і то.

Так-от, Іван Миколайович заявили, що нині його і Юльчина партія "Батьківщина" перебуває в опозиції і є для людей останньою надією, а відповідальність за все несуть БПП і "Народний фронт". Так і сказав: "Нерідко краяни покладають на нас останні надії", Я як то вчув, то теж поклав на Івана Миколайовича, Юлію Володимирівну і всю їхню партію опозиційну свою останню надію. А що я гірший за інших краян? Десь же мені ту надію треба було притулити. От поклав і тепер за себе спокійний. Бо тепер я знаю, що відповідальність за мене несуть БПП і "Народний фронт" , а мою покладену надію несе партія "Батьківщина". І головне, що жоден із них не робить це безплатно.

Хоча, я би навіть так сказав, що фізіономія відповідального за все виконавчого голови Олександра Георгійовича Фищука з "Народного фронту" виглядає значно більш стражденною, ніж фізіономія опозиційного великомученика представницького голови Івана Миколайовича Мунтяна від "Батьківщини". Але загалом кожен із них – і відповідальний Олександр Георгійович, і опозиційний Іван Миколайович, за місяць із каси вигрібають десь по 30 штуцерів у гривнях на брата. А ще ж десь по 20 штуцерів вигрібають і інші опозиційні заступники Івана, на яких теж дехто поклав свою останню надію, Інга - від Ляшка і Віталій - від Тягнибока. І теж із каси. І не опозиційної, а таки дуже всенародної. Можна навіть так сказати. Аби більш зрозуміло було, – з народного общака.

Я не жадібний і не заздрісний – якось цю національну рису зміг придавити. Але ж дуже вже за 27 років хочеться, аби хтось за щось хоча би у робочий час – із 09.00 до 17.50 (з перервою на обід) таки відповідав.

А то якось дивно виходить. Як булочки за бюджетні кошти діткам у садочок і бабусям у больнічку зі своєї пекарні, як дозволи на магазинчики на прохідних у больнічках, як земелька, кар’єри, як товаришів по партії і кумів по селу – на посади державні хлібні, як митницю і ліс, як поля і городи, то тоді вже ніби всі при владі. Аж слина капає, як у пса на смажену курку. І чіпляються за ту владу зубами, руками, ногами, рогами і копитами.

А як робочі місця, якість управлінських послуг, ефективність розподілу бюджету, пошук нових надходжень до нього, програми по залученню, розвитку і так далі, інвестори, дороги до сіл і парти до шкіл, переходи на кордоні і містки через рівчаки у горах, то тут вже ніби всі й опозиція.

І не відповідає вже тоді ніхто і ні за що. Лише надію останню всіх краян на собі несе, аж вгнувся. Та так її пре, що й не розрізниш, чи то надія остання, чи таки 30 штуцерів гривень за тяжке орання опозиційної ниви заради щастя всіх тих, що поклали останню надію і на владу в опозиції, і на опозицію у владі і поперли хто куди – хто з блоком цигарок на Порубне, хто з торбою сала на Шегині, хто вкрасти каналізаційного люка, а хто на Калинку перепродати китайські штани за ціною англійського сукна.

І опозиція від того не менш масна, ніж влада, а влада не менш безвідповідальна, ніж опозиція. І скоро вони поміняються між собою. Головне не забути потім перекласти свою останню надію. Бо ж мусить вона десь стояти.

***

До речі, про партії. Он нинішня хоругва та іконостас партії "Рідне місто" Віталь Михалич днями видав, що ніколи не був, "не состояв і не учавствував" у Партії регіонів. І тут всі підняли крик і вереск, шум і гамір, що таки був і таки навіть докази є – якісь папери, списки, бланки і печатки, підписи, таблиці і відеозаписи. Ніби й робити більше нічого, як лишень вересканити. Он краще би сніг повідкидали, верескуни.

Покладена надія, партійний скарб і «народні умільці». Блог Мостіпаки


Бо може й справді Віталь Михалич там і не був. "Як?", - скажуть верескуни. – "Так ось і докази! Продався, мабуть, за ящик огірків!".

А так! Може і був, але не знав, що то Партія регіонів. Могло таке з Віталь Михаличем бути? Авжеж. А може і не був, а думав, що то Партія регіонів. І таке могло бути? Авжеж.

Ви уявіть себе на місці бідного нашого шановного Віталь Михалича. Жив собі десь в Києві, сидів у конторі, видавав путьовки на моря і в санаторії. І тут пацани все рішили, саджають тебе в машину і кудись везуть. Там випускають, а далі все, як у казці про бабу і золоту рибку. Депутат, секретар, зіц-предсєдатель, кандидат, хата, машина, кабінет. Головне, аби нічого, окрім хати і машини, не чіпав руками. Пацани сказали: "Нада!", а Віталь Михалич відповів "Єсть!" То яка різниця, як та партія називалася, коли за тебе підписалися брат Юра, сам Митро Васильович і майстер політґешефту Михайло Миколайович? Може й партія регіонів, а може й аеродромів, чи іподромів, чи танкодромів. Партія як партія – чистий тобі ґешефт. Квартира, машина і кабінет. От зараз вона називається "Рідне місто". Ну і що? Та хай вона буде хоч "Нерідне місто", а хоч "Зайшле село", чи Неасфальтована дєрєвня". Раз народ схавав і дав змогу засідати в раді, ходити на тілівізор, ділити земельку, бюджет і майно, то на то він і народ – гегемон демократії, аби Віталь Михалич був при ділах, як колись і хотіли пацани.

І якщо завтра брат Юра чи пацани скажуть, що ота партія "Помідорний розсіл", "Абрикосовий джем", чи навіть "Козячий бобик" має шанс пройти, аби знову були мандат, кабінет, бюджет, хата і машина, то як гадаєте, у Віталь Михалича залишиться вибір сумління? Він же солдат – та ще й впізнаваний піплом, а солдат партію не вибирає і накази не обговорює.

А ви кажете, був чи не був у Партії регіонів. Не в ній же суть. Партій багато, а Віталь Михалич такий один – впізнаваний, солдат і з пацанами. Та для будь-якої партії – це скарб. І Віталь Михаличу від тої партії багато не треба –– мандат, машина, хата і кабінет. І поки будуть такі партії, то вічний буде і Віталь Михалич. Незалежно від того, як його зватимуть – Віталій, Микола, чи Іван. А був у партії чи не був, то діло двадцяте. Для статистики і вересків.

***

Гей, мой. Просуваємо ж бо Чернівці не лише Калинівським базаром і дівками з голими цицьками, що в Раші співають.

Є у нас капітал і політичний, аби показувати його у столиці, а згодом може навіть і за межами її околиць.

Он Максим Юрійович Бурбак, який вже третій рік розпускає нашу чічку і достояніє – міськраду, у кулуарах Верховної Ради виявив не будь-кого, а самого "народного бургомістра" Дідуха-Кобзаря.

Покладена надія, партійний скарб і «народні умільці». Блог Мостіпаки


І небезпідставно запідозрив, що того заслали, аби парив депутатам, яка файна у Чернівцях міськрада і як її не треба розпускати, а треба берегти, леліяти і, за можливості, навіть розмножувати і продавати за великі гроші у значно менш демократичні і не такі європейські країни – наприклад, у Чад.

Втім, Максим Юрійович, теж небезпідставно, зауважив, що місія цього політичного "Титаніка" може завершитися нальотом на депутатський айсберг. З тієї причини, що у парламенті нашому таких самопроголошених "народних умільців" по штири на одного відносно адекватного. І всі – самопроголошені президенти, прем’єри, міністри, голови, очільники і борці. А тут якийсь "народний бургомістр". Та то ніхто й до уваги не візьме – подумають, що від Кличка якийсь вуйко чогось заблукав.

Та я би так не недооцінював ситуацію. То лише на перший погляд так просто – ходить усілякими місцями якийсь дивний дядько із якимись засмальцьованими паперами, папками і портфелями і меле небилиці.

То може у Києві так виглядати. А всі, хто живе у Чернівцях після виборів 2015 року, знають, що тут так просто нічого не буває. Що і "народний бургомістр Дідух-Кобзар", і "народний дохтор Вєня", і "народні калічанські бабушкиі", і "народний Стьопа" з ювілейними медальками, і "народний Володька-Вайбер-селфі", і "народний Бодя з тузом у широкому рукаві", і "народні петеушники з секції в трєніках", і "народні тролі", і "народні облічітєлі-анонімники", і "народна Тоня", і "народний тілівізор", і "народний злив", і ще купа різних "народних" - це ціла система. Система, яку придумав, створив і утримує один "народний секретар" і "народний гросмейстер" Вася.

Запитаєте, а навіщо дорослому, багатому чоловікові це все? Ну то не до мене. Випадок складний і, як на мене, безнадійний.

Та це ж абсурд якийсь, скажете ви. Це ви так думаєте, скажу я. І я так думаю, скажу я. Але вони думають, що це справжнє, реальне, що всі такі, що скрізь таке і що борються з ними такі самі і так само і теж мають свого "бургомістра", свого "дохтора Вєню" і свого "народного Стьопу". І вони вірять у все це. І тут навіть "дохтор Вєня" з його настоянками на женьшені і витяжками з китайського лимонника безсилий. Бо абсурд став частиною їх життя, а ще дуже вигідним прикриттям для різних земельних, майнових і бюджетних рішалов, розводняків, кидалок і шахер-махерів.

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
4-03-2018, 10:00
Коментарів 0 Переглядів 2 320

Теги -

Рішення ухвалили після нещодавнього скандалу на похороні військового


На ці бюджетні кошти мали закупити зимовий одяг військовим
Блоги
Блог Богдана Сторощука
Які будуть ціни, курс долара та інфляція у 2025 році

блог Миколи Кобилюка
У світі поки що не придумали іншого способу подолати хворобу Covid-19, як вакцинуватися

Блог Юлії Пацаранюк
Добігає кінця 2024 рік. Когось він потішив, інших засмутив, але більшість із нас він тримав у напрузі, випробовував на стійкість, давав приводи ставати сильнішими.

Блог Юлії Леськової
Не дарма наш народ придумав: "Гни дерево, поки молоде, вчи дітей, поки малі"

блог Марини Корпан
Просять допомоги, попри лютий мороз

блог Валерії Чорней
Колись люди навіть билися шляхетно

блог Ігоря Буркута
Зараз найактивніша фаза російсько-української війни, яка розпочалася ще у 2014 році

блог Катерини Ганц
Про нові "модні" тенденції нічних клубів

блог Ліни Нагірняк / Фото
Те, на чому спекулюють у нас, у Тернополі - успішно працює

блог Лесі Токарюк
До мене звернувся знайомий військовий хірург із Чернівців, який перебуває у зоні АТО

блог Ярослава Волощука
Прийдешній рік ознаменувався історичною подією для нашої держави – у ніч із 31-го грудня на 1-е січня призупинено прокачку російського (сибірського) газу по газотранспортній системі України до Європи.

блог Оксани Драчковської
Треба підтримувати одне одного, а не дерти сім шкур з ближнього

блог Юлії Боднарюк
Не заважайте тим, хто малює безкоштовні картини

блог Ігоря Довганя
Свято, але не для всіх

блог Михайла Салітри
Блог Михайла Салітри

блог Олександра Мостіпаки
Про головні події Чернівців та Буковини за останній тиждень

блог Галини Олійник
У центрі міста майже ніде сховатися від сонця

блог Марини Карасьової
Таку систему боротьби з корупцією у медицині придумав… міністр

блог Людмили Осадчук
Як живуть мешканці села Чорнівка, яке приєднали до Чернівецької територіальної громади
блог Ірини Григоращук
Жити "за блатом" звикли ще з радянських часів
блог Віталія Олійника
Рідні вперше побачили у військовій формі
блог Анни Мячиної
Погляд збоку на засідання Чернівецької міської ради
блог Христі Венгринюк
Отак воно і було: відбув пристрій нічного бачення рік в АТО, переходить далі...
• Новини партнерів
купити айфон 15 у Львові, ціни в Україні

ФОТОРЕПОРТАЖ Переглянути всі фоторепортажі


«По ліки їду дев’ять кілометрів». Блог Людмили Осадчук
Як живуть мешканці села Чорнівка, яке приєднали до Чернівецької територіальної громади
Долар не буде вищим за 47 гривень. Блог Богдана Сторощука
Які будуть ціни, курс долара та інфляція у 2025 році
ВІДЕО Переглянути все відео

Паровоз не курсував уже понад 60 років

Чернівецька філія Державного підприємства "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" — це надійний партнер із забезпечення точності вимірювань, сертифікації продукції та відповідності стандартам. Філія запрошує до співпраці місцевих виробників, організації та фірми, які займаються виробництвом, експортом та імпортом, реалізацією продукції.

"Профі-Центр" — це не стереотипне середовище для вивчення іноземної. Насамперед це осередок, який має не тільки ефективну навчальну базу, яку може запропонувати студентам, а й відповідні підтвердження цьому.

Кожен маленький гість отримає солодкий подарунок за віршик чи талант. Варто лиш продекламувати віршик чи розповісти, яким чемним був цього року.