Прогноз-2018: старі і нові ліцо-писки та «Драп нах Вестен!». Блог Мостіпаки

На початку року всі складають прогнози - від астрологів до політологів. На те вони і хліб із маслом їдять і смальцем заїдають. Бо ніде в наш тілівізор не випустять голодного астролога чи політолога, аби, не дай Боже, щось не ляпнув. Пускають туди лише файних, наїджених, напиджених, що писки в екранах аж блищать, а на губах застиг різдвяний холодець. От вони і прогнозують, як буде.

Астрологи – про щастя в кінці тунелю для Риб та Рака і великі перспективи для Бика та Барана. Політологи – про стабільність коаліції, мудрість президента і підступи недругів. Економісти – про ціни під контролем, долар – у коридорі, інфляцію – у межах, а зарплати і пенсії – у динаміці. А інші балакуни: про культуру, яка окультуриться, освіту, яка засвітиться, про медицину, яка воскрешатиме, про релігію, яка всім воздасть, якщо медицина безсила, і про національну ідею, яка от-от з’явиться. Ну а ми що руді? Чому би й нам щось не намалювати?

Місто наше (якраз після Маланки, коли всі Діди, Баби, Кози, Цапи, Чорти, Ведмеді і Цигани витопчуть у центрі все) піде у повний розвій.

• На вулиці виїдуть новісінькі, воскреслі тролейбуси, які вже двічі віддавали Богу душу десь у Брно чи Братиславі, але ожили завдяки нашим чудодійним "Тваюмаму!", лому і кувалді та були закуплені, завдяки нашим ефективним менеджерам Тоням і Бодям, за ціною відбірного афганського героїну. Їх швидка інтеграція у нашу транспортну інфраструктуру відбудеться завдяки ріденькому болоту, коли вже за день брухт привезений нічим не відрізнятиметься від брухту, який їздить нашими вулицями ще з середини 80-х.

• До якоїсь місцевої пам’ятки архітектури, яку ще можна показувати туристам, приліплять чергову пластикову будку або карниз (аби не замокало), бо то так має бути для прийдешніх поколінь, аби знали, якими рагулями були їхні предки.

• Євробляхи зіб’ють 182 з половиною бетонні паркани і стовпи (в середньому один стовп або паркан за два дні), але це вже буде позитивна динаміка, порівняно зі статистикою попередніх років, коли в середньому збивали два паркани і стовп за три дні.

• Розподіл куцого бюджету розвитку під крики "Вони ніц не роблять!", "А мені?!", "Неефективний менеджмент!", "Все вкрадено до нас!" завершать десь після літнього Миколая перед Днем Конституції. Після чого чинно понадувають губи і підуть на тілівізор звітувати, що "Ми все ж дали, а вони ніц не роблять!"

• Чергова група комунальників із криком "Та задовбали всі!" втече транзитом через Снятин до польського кордону. Звичайно ж, кращі з кращих залишаться вдома, але від хвилювання за товаришів, що подалися в трудову міграцію, в них вже з шостої години ранку труситимуться руки, а в декого і ноги та підборіддя.

• Володька у Вайбері оголосить, що над Калічанкою з’являться рейси літаючих тарілок, бо про це він домовився із самим Господом. На риторичне запитання, а чому туди не їздять обіцяні тролейбуси, Володька відпише, що тролейбуси не літають і в цьому винен Каспрук, бо і крокодили теж не літають і в цьому теж винен Каспрук, як і в тому, що не літають шафи, мотоблоки і контейнери з Калинки. На це вся група підтримки Володьки у Вайбері дружно скандуватиме: "Слався, наш Володька, слався!"

• Віталь Михаличу під осінь куплять дві нових білих сорочки, бо на горизонті замаячать вибори 2019-го. Для розкрутки трохи призабутої бабусями хоругви та ікони місцевого бомонду в тілівізорі запровадять нову програму "Нічого не робиться!". Бабусі будуть "хавати", бо така їх доля - "хавали" таке ще з 1917-го.

• Місцем перебування найбільш розумних, всезнаючих, тих, хто все вміє, а також здатний все вирішувати так як "все в Європі файно, а в нас…" традиційно залишиться Фейсбук. Там звільнятимуть і призначатимуть, милуватимуть і каратимуть, шукатимуть винних і знаходитимуть, збільшуватимуть кількість маршруток і маршрутів, копатимуть тунелі під Прутом, проводитимуть канатні дороги з Цецино і в Садгору, запускатимуть потяги до Бухареста, а літаки до Франкфурта. Але вся біда в тому, що Гофман помер ще 200 років тому.

• Василь Сафронович будуть тихо секретарювати. Та так тихо, що того не помічатимуть не лише оточуючі, але й сам Василь Сафронович. Таке секретарство багатьом сподобається, в тому числі і Василю Сафроновичу. До всіх доручень, які Василь Сафронович отримуватимуть від мера, буде акуратно прикріплено лікарняні листи та заяви на відпустки. Наприкінці 2018 року їх виявиться рівно 365.

• Сірожа Мартинюк буде винен у всьому, що станеться в освіті і довкола неї – у знайдених свинях і курях на фермі у ліцеї, у порожніх пляшках на території дитсадків, в окурках за рогом шкіл, у хтивих поглядах вчителів на вчительок і бісиках в очах вчительок. Кушнірик буде винен у всьому, навіть у тому, що пси як не знали, так і не знатимуть Сафроновича. А в усьому іншому і "серед наших", і "серед їхніх", і "просто так, бо шо вона хоче, мені й так добре сидіти" буде винна Карімова – від невдалої (поки що) революції в Ірані до щорічного вдалого голоду в Ємені, Сомалі та Ефіопії.

• Вася Пекінес розкриє у Фейсбуці мінімум 250 різних місцевих змов, наїздів, "заказів", "кидалово" з назвами місць, прізвищ, поганял, явок, паролів, агентів та описами таємних мотивів і цілей змовників, наїзників, кидал, "бурбачні", "яйценюків" і "шакалят". І все це з єдиною метою, аби його не забули. Але чомусь усім то буде пофіг. І з чого би це? Видать, невловимий Джо.

• Кум, сват і зять губернатора нашого Олександра Георгійовича й далі не даватимуть спокою головному митнику Салагору. Їх безперервне шмигання через кордон із двома пачками цигарок та пляшкою горілки змусить митника вжити нарешті радикальних заходів і ще раз виступити з розкриттям цих зловмиснихсхем на сесії облради. У відповідь Георгійович направить 48-ме подання на звільнення митника.

• Зате все у шоколаді буде у нашого головного обласного старости та війта Івана Миколайовича. Він буде далі відкривати потяг на Сучаву, але чомусь, замість потяга на Сучаву, дивним чином з’являтимуться генделики біля прохідних різних больнічок. Тож, прокинувшись якось уранці, діабетики виявлять під вікнами магазин бонбонів і тістечок, хворі дітки – чупа-чупсів та кіндер-сюрпризів, а сердечники – цигарок і пива. А Іван Миколайович тут де? Ніде. Він у Сучаві – потяг чекає.

• Все інше теж буде у 2018 році. Андрюша Ілюк подасть проект 158-го тарифного мораторію. Моклович оголосить національний похід проти меморіальних дощок. Кандиба накандибиться і тицькатиме скрізь свій середній палець, аж поки не нарветься на незрячого, який його середній палець переплутає з його писком. Лише Валерій Миколайович нарізатиме і маститиме, маститиме і нарізатиме, бо свят у році, як завжди, очікується чимало, а пацани готові платити.
Втім, у центральних наших небожителів теж очікується не скучний рік. Петро Олексійович мудро керуватимуть – по своєму тілівізору. Володимир Борисович не менш мудро рулюватимуть – вже по своєму тілівізору. Олег Валерійович усім розкаже, що цьоця Юля – скотиняка. Цьоця Юля відкриє нам ще більшу таємницю, що Олег Валерійович – ще та гнида. На черговому горищі чергового готелю виловлять Карлсона Мішу, що залетів до нас колись ненароком із братньої Грузії, бо звідти дув вітер. Що з ним робити, ніхто не знатиме, тому він втече на сусіднє горище, звідки волатиме "Імпічмент! Імпічмент!". Сірожа Лещенко з кожного віника грізно так у бороду, яка закриває чи не весь його інтєлєкт, кричатиме: "Корупція, корупція!". Його перекрикуватиме Юрій Віталійович Луценко: "Взяли на "гарячому!", "Хабарникам – тюрми!".

На горизонті замаячать нові ліцо-писки нашої політики (загалом, вони і так вже маячать) – Славко-рокер, Володька-клоун і збірний політичний образ дико багатих агроолігархів - захисників нашої земельки від міфічних іноземців, аби бабусі у селах і далі вірили, що 1700 гривень їм за пай, то і є справжнє щастя, яке агроолігархи для них врятували від заїжджих глитаїв, а їх вберегли від нової панщини.

Тим часом у найбільш прагматичної частини нашого народу (того, що з руками і головами, а не лише із халявними писками) все більш активно формуватиметься власна національна ідея. Її суттю буде перероблене на наш національний лад старе німецьке гасло "Дранг нах Остен!". І звучатиме воно цілком по-українськи: "Драп нах Вестен!".

І загалом усі з нею погодяться. І влада, якій непотрібні зайві активні і некеровані. І опозиція, яка від влади нічим не відрізняється, і якій потрібні лише довірливі любителі халяви. І народ, де кожен вирішувати свої проблеми сам: хтось очікуванням халяви і подачками "мінімалки" і "прожиточного", а хтось "драпом" за межі неньки. І всім буде добре. Погано буде лише тим, які звикли думати. Але скільки їх є? Іван і Петро, Петро та Іван…

Олександр Мостіпака

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram