«Мальчік» на «Дєдушку», Вася - на тендери, а Іван «в тилу ворога». Блог Мостіпаки

Цього тижня знову сплавляли "Дєдушку", мерія поповнилася ще тим "роБІтником", а наш Іван Миколайович обзавівся челяддю ледь не більшою, ніж у Трампа.

***

Цього тижня всі, кому щось за то дали (бо ті, кому нічого за то не дали, мовчали, як партизани), відправляли додому до Кіцманя нашого губернатора Олександра Георгійовича "Дєдушку". "Надійні" джерела в АПУ, про які знають лише посвячені в таїни Печерського пагорба особи в нашому Євроселі, їм повідомили, що "Дєдушка" їде керувати до Кіцманя, а на його місце має припертися "Мальчік" - "особа, наближена до імператора", Володимир Іванович Куліш, який після відставки пересиджував на явочних квартирах, записаних на різних родичів за багато років вірного служіння народу.



Втім, тиждень минув, а "Дєдушка" сидить. І навіть Іван Петрович Рибак, нова зірка на небосхилі БПП, і той зм"як, відметавши громи в Георгійовича під дахом готелю "Буковина" і геть поблякнувши в коридорах "хати з левами", коли його приперли питанням: "То коли ж вже "Дєдушка"?".

Так ото у мене теж виникло запитання: "Коли ж "Дєдушка?". Хоча воно мене вже давно не хвилювало, як і призначення чи відставка багатьох інших "Дєдушєк", "Вуйців" і "Нанашків" після того, як тумаками з "хати з левами" поперли "князя Буковини і Бессарабії" Михайла Миколайовича, а вслід йому викинули баночку з-під бичків у томатному соусі, що заміняла "князю" попільничку. Після того за перебування наших місцевих і центральних начальників на своїх кріслах я не дав би і ламаного гроша. Тому й було до лямпочки, хто і де засів. Але ж тут "Дєдушка". То ж коли вже?

На мою думку як особи, не посвяченої у таїни Печерського пагорба, тоді "вже Дєдушка не буде Дєдушкою", коли:

Раз. "Нарфронт" здасть Пєтю разом із бонбонами, а Пєтя залізе з Мішою-Карлсоном до такої глибокої дупи, що з ним не те що в коаліції буде стрьомно разом сидіти, а й казати, що його взагалі колись бачив в тілівізорі.

Два. "Нарфронт" замість фракції у парламенті перетвориться у купу гною, а хробаки з тої купи так пережеруться між собою, що виникне мінімум чотири "Нарфронти", а з них три підуть вірою і правдою (самогубці, мабуть) служити Пєті.

І три. Коли "Дєдушка" так допече соратників по "Нарфронту" своїм політично-управлінським інфантилізмом, що вони зважаться поміняти його на когось більш відповідного до виконання нинішнього головного завдання обласної виконавчої влади. Але де того "Когось" шукати? Хоч Діогена з факелом викликай.

А поки "Дєдушка" - коаліційний "Пакєт", а Пєтя з незрячим спецназом бігає за Міхо і біг цей все більше нагадує змагання двох хом’ячків-самців (до речі, писками обидва навіть дуже вдалися) у колесі, а НАБУ воює з ГПУ і Пєті ночами МВФ, Держдеп і ЄС нагадують, чиє насправді котяра їсть сало, а Сєня з "Нарфронтом" цементує коаліцію і підпирає її накачаним торсом, як Сізіф каменюку на горбі, а Діоген шукає для "Нарфронту" підходящого кандидата на заміну "Дєдушці", то і Володимир Іванович, і Іван Петрович можуть ковтати слину за рогом "хати з левами", а щоби не отримати через це виразку, збігати в пиріжкову на Центральну площу і забити писки лівером.

А всім 50-60-річним вуйкам, які активно сплавляють 59-річного "Дєдушку" додому до Кіцманя, порадив би брати, поки за "Дєдушку" дають. Далі хто його знає… Кормів стає все менше. Бо на мене, якщо я навіть і збрехав, а "Дєдушку" таки попруть, хоч не потратилися.

***

Як тільки в нашому собачому царстві стало відомо, що мер доручив обраному на секретарство Василю Сафроновичу вирішити проблему безпритульних тварин, вчинився там великий страхопуд. Три ночі і три дні всі пси і суки вили так, ніби на небі був повний Місяць, а на його фоні пролітав брат того астероїда, що колись гепнувся на голови нещасних динозаврів.



Втім, 10-12 тисяч років відтоді, як пси приліпилися до людей, чим врятували цих двоногих бовдурів від загризання вовками і тиграми, таки далися взнаки. Наймудріші гавкнули на найбільш завиваючих, декого навіть вкусили за вухо, і сіли радитися, що робити. А на то вони наші просунуті пси, а не якісь перегодовані американські, чи гламурні французькі, аби по нашому то швиденько порішати. Тож вирішили: "Нести!" Бо як у нас інакше врятуєшся, як не занесеш, не підлижеш, не підмастиш і не вдариш і собачим, і людським чолом об призьбу, де начальство сидить, якому доручили покращити твоє життя і порішати твої проблеми.

Але оскільки нести до самого секретаря якось не комільфо, то вирішили нести до його правої руки Володьки. І понесли. Попереду йшов старий рудий пес із суцільними шрамами на морді –ловелас і пройдисвіт, якого звали Жером. У зубах він тягнув добрячу телячу гомілку. Сльози лилися градом із його сумних очей. Тої гомілки йому вистачало на три дні, а тепер то мав зжерти якийсь Володька, аби порішати собачі проблеми. Далі Джек тягнув болотом свинячого не смаленого хвоста, яким розжився біля якогось базару від доброго вуйка-м’ясника.

Джек був розумним, тому особливо не страждав. Він знав, що хвостата свинина - то сам холестерин і Володькові від того щастя не буде. Тому пер хвоста і з веселим завзяттям, радісно помахуючи хвостиком. Дрібна і писклява Ляля тягла якусь курячу кістку – у собачому царстві їй більше не діставалося. Її мама Фрося перла старе ребро невідомої тварини – вирішила зекономити, аби не віддавати Володьці справді смачненькі домашні припаси. Далі валив Глистик – малий, худий, нещасний пес, який навіть хвіст завжди тримав притиснутим до дупи. Через засилля старих великих і злих псів із їжі йому діставалися хіба макарони та каша, то ж він і ніс виваляне в пилюці спагеті. Насамкінець біг безіменний нещодавно незаконно народжений (без візи притулку і секретаря) тримісячний песик. Він голосно пищав і тягнув маленьке здохле мишеня.

Це був його перший собачий трофей, тому песику було шкода подвійно – і себе, і мишеняти. Зупинив цю дивну для нормальних людей і псів, але таку звичну для українців, процесію старий, волохатий Цезар: "І куди вельмишановна та високоповажна зграя пре?" "Як куди, ти що, не чув? Мер доручив секретарю з нами розібратися. А ти ж знаєш, що таке "розібратися". Тож гірше гицлів. То ми валимо до Володьки рішати проблему". "Тю на вас. Дуреписька, блін. Я думав до когось на весілля зібралися. То цево ви несете Володьці, аби рішати проблеми? З тим вас не те що на порога, а й до воріт не пустять. Ану сідайте, жеріть то та гризіть і слухайте. "Браття і сестри мої собаки! Та де ж то за 10-12 тисяч років на цій землі ви бачили, аби хтось тут ставав начальником, аби рішати наші з вами проблеми? Та ж подивіться на ці землі неозорі, базари жиром заплилі, хати великі і малі!

То кому треба ваші проблеми рішати, хто ви такі, голота і перекотиполе безрідне? Он там у тій землі, на тих базарах, в тих хатах і свіжина, і копченина, і "Штири лапи", і молочко, і сметанка, і сирочок, і паляниці, і якісь зелені папірці, які вони теж жеруть. А ви несете їм стару кістку і здохлу мишу. Не будуть вони рішати наші проблеми, бо у нас нічого нема, голі ми, босі і голодні. А будуть рішати там і те, де можна поживитися, набити тельбухи, писки, пазухи і кишені". "У суккиии…!", - завили пси і мовчки розбрелися, дивуючись, навіщо їх предки 10-12 тисяч років тому врятували цих двоногих від загризання вовками.

***

А то, що Цезар правду казав, то вже навіть дуже інформовані джерела підтверджують, що не будуть Василь Сафронович ні проблему безпритульної собачої голоти рішати, ні ратушу ремонтувати. Бо перше не хочуть, тому навіть із круглого "собачого" стола втекли. А друге не вміють і ліняться.
А що будуть робити? О, мерія отримала ще того "роБІтника".

За два тижні роботи вже була пара ефірів, брифінгів, аби народ звикав. Бо вони думають, що всьо у нас робиться по тілівізору, тож і вопросіки розписали, і Таньку, і Ростіка, і Тоньку дзвонити посадили. Пройшло на уря.

Також за два тижні роботи змістилися вже й акценти. Перше – було бажання контролювати фінанси. Видно, подумали, що міський бюджет – це тазік із купонами в середині 90-х після файних торгів на "болоті" - перебрав, файніші і крупніші в дуляри перевів, а на дрібніші ковбаси накупив, а на геть погані набрав чогось і перепродав з підйомом 500%.

Далі щось там казали про комунальне господарство – тіпа і там спеціаліст. Потім, мабуть, подивилися на то хазяйство і пойняли, що з ним легше на дно піти, ніж на ґешефт вийти. Так і комунальне господарство якось забулося.

І тут пацанів нарешті осяяло знамення Жовтого диявола. Тендери, тендери! Там бабло! Там хапати! Там гребти! Тож кинулися одразу в ефірах розказувати, як вони тендери під контроль візьмуть і як тендерити почнуть. Та так пацани заметушилися, так заслинилися, так очі посоловіли, а рученятка затряслися, що й забули тендерне законодавство почитати і мимо вух пропустили, хто і як зараз то все шманає – всякі там УЗЕ, СБУ, НАБУ і БуБу.

Та пацани побачили (на їхній умішко), що саме там золота собака зарита. І навіть Мішу-аналізатора напрягли, аби підметушився і видав "на гора", як у мерії тендерять і що тепер Вася і товаріщі більше не дадуть то робити і самі будуть тендерити. Як на мене, то я би і не заперечував. Хай би тендерили. Тут головне не злякати пташку, аби дзьобик засунула туди по самі помідори і навіть глибше. А далі я би подивився, як наша сонцесяйна Оксана Петрівна по Києвах оте тендеріння по різних конторах би випрошувала і вимолювала, каялася і кланялася, і плакалася, і грозила покинути коаліцію на віки вічні. Було би весело. Музика б грала, цукерки б давали… Тож суньте, пацани, дзьобик, суньте. Це вже вам не колективне стадо у сесійній залі та на виконкомі, де всі дерибанять і ніхто ні за що не відповідає. Тут вже підпісі на рукопісях стояти будуть. А рукопісі, як відомо, не горять.

Отак-то Василь Сафронович почали тєжко працювати. Далі буде… Можу розписати навіть по днях, місяцях і роках, що буде, як буде і на чому серце секретаря та його пацанів заспокоїться. Та вам то краще не знати. Але дітей, особливо розумних, краще вивозити якомога далі. Тим більше, що й дехто з пацанів вже своїх вивіз. Мабуть, щось теж знають.

***

А он Івана нашого Миколайовича – голову крайового парламенту - Максим Юрійович викрили, цюкнувши так підступно в спину.

Мовляв, набрав в апарат облради аж 54 кадри, а чим вони займаються, ніхто не знає. А ще їх чи не всіх у ячейку партії цьоці Юлі записали, бо Іван там вождь крайовий і в цьоці Юлі числиться ледь не в перших регіональних провідниках "біло-червоного братства" - не професорів же туди брати.



Та Іван Миколайович наш – то Великий Китайський мур, Берлінська стіна і трохи "Стіна Яценюка". Навіть не поворухнувся. Справжній боєць апазіції, який підпільно закрався у владу для диверсійно-розвідувальної роботи в тилу ворога. Яка, вочевидь, й зводиться до утримання за бюджетні кошти чисельної челяді. Бо раз проти України війна гібридна, то й Іван веде проти влади гібридну війну – фінансову, розтринькуючи гроші платників податків.

Але з іншого боку, а що Івану Миколайовичу у такий тривожний і складний час робити? І куди їх усіх? Тут доводиться вибирати між якимсь міфічним платником податків і конкретними особами, яким просто подітися нікуди. От, скажіть, що робити колишнім вигнанцям із "Батьківщини", які з Іваном Миколайовичем були в одній партії, а потім їх виперли за співпрацю з Партією регіонів, а Іван якось цієї біди уник?

Правильно, прилаштувати їх в апараті облради, тим більше, коли вони спеціалісти у такій тонкій, але цілком прибутковій, матерії як земельні питання. А куди подіти колишнього голову РДА часів Януковича, з яким теж був разом у "Батьківщині", а потім того мобілізував "князь всієї Буковини і Бессарабії" Михайло Миколайович Папієв на труди в гірських районах? А товаришів ще з колишньої команди Теофіла Бауера, який і вивів вуйка Івана на широку стовпову дорогу буковинської політики? А невдаху мерських перегонів у райцентрі? А нормальну файну жіночку – куму самої Оксани Петрівни і чоловічка – реєстрового патріота, завдяки голосам яких і став головою. А піар хто буде робити? А пости у Фейсбуці писати? Сам Іван Миколайович? Ну не царська то справа і не панська, а тим більше писати. Тут би хоч читати.

Так от і позбиралися. Кому до пенсії десь треба досидіти. Хтось звик земелькою крутити, як ром сонцем. Комусь просто нікуди йти. Хтось чийсь брат, сват, кум. Хтось просто хороша людина. А ви що, думаєте, що влада в інших місцях складається з інших кадрів? Наївний той, хто вірує. Там теж одні чекають пенсії, іншим нема куди подітися, треті просто хороші люди, четверті – кум, сват, брат. І зарплата стала непогана. То кого брати? Ще скажіть, що під виконання функцій, завдань, розробку і реалізацію проектів. Хто таке скаже, той точно з високого дуба гримнувся. Виконували би у нашій владі такі речі, то ми були би Фінляндією, а не Україною, а нашими облрадами керували би точно не Івани, а якісь Йолопуккі.

А так, що маємо, те і маємо. І нема що на Івана Миколайовича наклепи зводити. Він кров від крові і плоть від плоті нашої колгоспно-радгоспно-вуйцівсько-кумівсько-нанашківської європейської держави.

Олександр МОСТІПАКА