Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
Слабенький тиждень ерзац-бомонду. Буйні поховалися, тихі полякалися, а нормальні так і не показувалися, аби їх із першими двома не переплутали.

***

Загальною перемогою всіх над усіма та усіх на всіма завершилися вибори до чотирьох місцевих об’єднаних громад. Про перемоги одночасно прозвітували новоспечений вождь обмежено-правлячої в окремих місцях (в Чернівецькій міськраді та облраді ця контора виконує роль риби, яку викинули на берег і лише зрідка поливають водою, аби не виздихала) БПП "Солідарність" нардеп Рибак, а також вічно опозиційно-правляча (бо ж Мунтян ніби і рулить, і президента любить, інакше би селфі на його фоні не робив, а ніби з ним і бореться, бо так Юля сказала, яку він ще більше любить) "Батьківщина" та заповідник сивочолої партійно-регіоналівської непотоплюваної еліти "Наш край".

Сен-Жерменове зілля, «Лєгли і просють» та Мірча-рятівник. Блог Мостіпаки


Дрібніших я вже не беру до уваги, бо вони теж перемогли. Навіть якщо завели до якоїсь ради хоча би одного вуйця або вуйну. Отаке у нас розбурхане партійне життя виявилося, хоча до цього ніхто особливо про нього не знав і не чув.

Що ж далі? Тепер вожді в один голос, але кожен сам собі, звітують у центр про успіхи партійного будівництва і сподіваються, що центральний офіс то запам’ятає, про них колись згадає і зробить знижку при формуванні партійних списків на наступних великих виборах. І будуть два Івани у нас сенаторами, надуватимуть щоки, животяри і животики, а все завдяки якимсь вуйцям і вуйнам, яких обрали до різних рад в ОТГ. І всі скажуть, що партії – наш рульовий.
Але як воно все насправді?

Що таке вибори у малих містах і великих та малих селах? Приблизно так. Є там декілька різних начальників (директор, зам, голова, піп, дохтор і просто начальник), а також трохи людей, які мають гроші, і ще трохи людей, які є і начальниками, і мають гроші (бо то так має бути). Всі інші – це маса, яка якось виживає, щось десь просить і хтось їй щось дає. То дорогу, то роботу, то свічку в церкві, то пляшку олії чи пачку макаронів. Тобто, щось таке, як то воно було колись у Європі ще до початку промислової революції в Англії і до того, як в Голландію завезли перші тюльпани.

Ну і от. Прийшли вибори. А людей нема. Є лише назва партії, фамілія вождя головного, факс, комп, офіс, пара якихось товаришів, яких межи люде пускати не можна, секретарка, коханка (часто це одна і та сама особа) і все. І от тоді попит на начальників, бізнесменів і начальників-бізнесменів різко починає рости, як на акції корпорації Ілона Маска. І партійні вожді починають у свої лави загрібати тих усіх сільських директорів, голів, начальників, бізнесменів, попів і дохторів, аби мати результат. А директорам, головам, начальникам, дохторам і попам ті партії треба, аби прикрити свої начальницькі, директорські, докторські та інші дупи мандатом і ще більше закріпитися на начальницько-директорсько-попівських місцях. А то й ще щось поживне там роздобути .

Так у нас будуються партії і здобуваються перемоги і результати на виборах. Амінь. І не дай Боже тим, хто ще має трохи фаци у голові, копнути глибше. Бо там побачите таке… Наприклад, що начальники, начальниці, директори, директорки і просто поважні люди раніше вже мали мандати та квиточки декількох десятків рад і різних партій кожен. І часто не лише протилежних, а і ворожих за назвами, вождями і прапорами. І комуністів, і соціалістів, і рухівців, і ендепістів, і ющенківців, і медведчуківців, і регіоналів, і юліанців, і порошенківців, і яценюківців. І все це лише заради нашого з вами щастя, добробуту і процвітання у єдиній, соборній, незалежній, європейській неньці Україні.

От лишень кудись поділися Крим і Донбас, а ще земля в селі, і ферма, і контора, і до церкви хтось приліпив генделик, а до генделика – капличку на колективній земельці, а ще зникли громадське пасовисько, дитсадок (там тепер зал для весіль і парастасів) і вкрилася танковими ровами дорога на кут, де начальники не живуть. Але то ніяк не пов’язано з нашим партійним будівництвом у центрі і на місцях і виборами нами тих, кого ми вибираємо. То всьо Путін. А у нас Іван має бути сенатором, начальник – депутатом, а партії здобувати лише перемоги. Бо так воно має бути і нема на то ради. Який піп, така паства, яка паства, такий піп. Отакі вибори. І місцеві, і парламенту, і президента.

***

Нашого буковинського цвіту - по всьому світу. Так вже повелося, що куди не ткнеш пальцем у карту чи то Південної, чи Північної півкулі, то так у буковинця і вцілиш.

Так от одна така квітуча наша ружа не витримала палючого панамського сонця (видно панамку забула вдома) і повернулася до рідних полів, лісів, рік та слідчих ізоляторів. Але, як то завжди у нас і є, як у найчеснішої нації в Європі, нам набрехали, що її з тої Панами нам вислали, бо й своїх таких там не бракує, а вона набрехала, що сама приїхала, бо давно хотіла постати перед нашим чесним правосуддям, аби відбілити від наклепів заздрісників своє чесне ім’я.

Так в Україні знову опинився Влад Каськів – "в’єтнамський космонавт" на посаді голови Держагентства з питань інвестицій часів Януковича, друг лижного інструктора і просто добрий пройдисвіт, якими так багата буковинська земля.

Сен-Жерменове зілля, «Лєгли і просють» та Мірча-рятівник. Блог Мостіпаки


І хоча його ніхто тут із квітами не зустрічав, включаючи купу його дітей, якими він від нашого гуманного правосуддя прикрився. Влад, як справжній пройдисвіт, щиро розкаявся, заставу вніс, гроші у бюджет повернув, рідну землю поцілував, тричі чолом бив і волосся (не густе) трохи повисмикував. Тепер після такого гіркого і щирого розкаяння шлях його лежить не на нари (бо що з пройдисвіта візьмеш, ще й годуй його там задарма), а прямо назад - у велику політику. Так що чекайте в скорому майбутньому появи Влада на телеекранах, на мітингах з барабанами (навчився в них лупити з усієї дурі ще в часи "Ющенко – так!"), на демонстраціях проти "режиму", а згодом і на якійсь новій тепленькій посаді у ролі "в’єтнамського космонавта" - самому руками нічого не чіпати, а красти тільки по команді.

Бо вирощене на Буковині воно таке – в ополонці не втопиться, а в Панамі не загубиться. Це покоління таке. І не Владом єдиним. Кажуть, що коли наприкінці 18 століття помер граф Сен-Жермен, то частину його мощів якось випадково сильний порив вітру заніс із Франції на Буковину. Заніс мощі авантюриста, але нічого справді графського в них вже не було – ні знань, ні інтелекту, ні виховання - лише натура. А з тих мощів вже й проросли справжні буковинські великі і дрібні авантюристи і пройдисвіти: Митро, Влад, Міша, Іван, Володька, Ростік, Бодя та багато-багато інших. Про їх звитяги ще неодноразово буде чути українська земля. Якщо, звичайно, не припинить, заради власного ж збереження, розповзання цього Сен-Жерменового зілля.

***

Отакої. Два роки вовтузилися, вовтузилися, а як дійшло до діла, то вже якось і не того. Чи то боязко стало, чи то такі прошені. То я про секретаря нашого. Бо скрізь секретарі вже є, а десь і по два, а в нас нема жодного. І ті там секретарі всім такі стали помічні, що всі міста рвонули вже хто куди, а ми без секретаря все ще плентаємося десь, як стара шкапа під високого горба.

Сен-Жерменове зілля, «Лєгли і просють» та Мірча-рятівник. Блог Мостіпаки


То вже ніби і в нас зібралися обирати. Вже й мер ніби сказав, що без секретаря йому ніяк, бо нема навіть кого послати вінки покласти на вінкопокладання. І двічі вносив пропозицію, аби внести в порядок денний вибори того секретаря. Аж тут знову ніяк.

Вже не тре? Чи вже не хочуть? Чи Василь Сафронович ще думають, як то на шаховій дошці це виглядатиме? А раптом якесь стерво замість того аби шах і мат, візьме і все зіпсує: "Конякою ходи, конякою, вік волі не бачити!" І що тоді? Конфуз! Ганьба на весь світ – від Відня до Тель-Авіва. А тут треба, щоби все з гарантією. Пафосно! Ланцюг у мера позичити. І щоби Альонка букет піднесла. І Володька щоби виразно так крикнув: "Віват, король, віват!" І Бодя аби про "налагодження співпраці заради стабільності бюджетоутворюючого фактору". І Толік аби повернувся в ряди, звідки його вирвала клята болячка. І Ростік щоби щось про "Бурбаки не пройшли!", бо його це болить.

А ще Славіку треба віддячити за голос підтримки, якусь гаджетову цяцьку подарувати. А поляну виставити у Валєри. А Віталь Михаличу наобіцяти зо три міхи зіпрілої гречки – і мерство, і секретарство, і цезарство, і шапку митрополита. і навіть мавзолей на Соборці – на перспективу. І прямий ефір замовити з інтронізації на секретарство. І джерело, яке повідомить про невдалі спроби підлого Бурбака зірвати інтронізацію. Воно теж щось попросить. А Тоня з вітанням від виконкому у раритетному тролейбусі "Шкода". Одні витрати. Той же букет, поляна, Володька, цяцька гаджетова, оренда Тоні і тролейбуса … Бабло, бабло, бабло. Ех, дріб’язково-меркантильним став народ. Ніхто за ідею не хоче. Тому, мабуть, і вирішили з інтронізацією зачекати.

А може все навпаки. Сценарій вже готовий, але хочуть аби всі попросили. Аби мер у довгій полотняній сорочці, без штанів, нечесаний, босий, а за ним Кушнірик на грейдері, а далі Трохимич з шапкою Мономаха, а за ним Бурбак просто сам - із хитрим писком, а далі Ірина Ігорівна пре коровай на півпуда. І всі просять і плачуть. І плачуть і просять: "На кого ж ти нас, Васильку, залишаєш. Каємося. Стань нашим секретарем. Ось тобі і шапка, і коровай, і ставок, і млинок, і вишневенький садок. І базар на Зеленій. Тільки не покидай нас. Бо лишенько нам без тебе. Ой лишенько. Бідосі ми, бідосі".

І тут із-за рогу ратуші показується шапка гостроверха з помпоном рожевим, а за нею писок Володьки. "Князю наш, князю, виходьте. Вони самі. Народу пофіг". Ну а далі вже і сам Василь Сафронович – шапка соболів з кантом позолотою, халат оксамитовий "від Ердогана" з гудзиками перламутровими, поверх куртка замшева – три, а ще пантофлі зі стразами, а в одній руці - кадастр земельних ділянок в історичній частині міста, в іншій – портрет Митра Васильовича в екзилі. Опшим, повний кандибобер. Царствіє лежить біля ніг, вороги впали ниць. Феніта ля абсурд.

Тільки щось мені здається, що сценарію "Лєгли і просють" доведеться чекати до другого пришестя митрополита Віталь Михалича. Так що краще вже трохи потратитися і "влипнути у секретарі" та виділити бюджет на вінкопокладання.

А поки що купляйте чіпсів і почекаємо, куди ця мелодрама поверне. Бо щось таки має статися: або секретар буде, або ішак здохне, а шах помре.

***

А тим часом, поки Василь Сафронович думав, бути чи не бути йому секретарем і чекав повернення тимчасово вибулого, але так необхідного штика Толіка, в районі неподалік Чернівців вчинилася інша метушня.

Звідки не візьмися, до Герци та околиць потяглися захисники румунської мови, культури, звичаїв і традицій від посягань нинішньої "української хунти". І прізвища тих захисників були чисто дакські, майже римські і лише трохи румунські – Бойко і Папієв. І звали їх Юрча і Мірча.

Сен-Жерменове зілля, «Лєгли і просють» та Мірча-рятівник. Блог Мостіпаки


І були вони вождями "Опозиційного блоку" - акціонерного товариства, де головними акціонерами є теж справжні захисники румунської мови, традицій, школи, культури, цуйки і мамалиги зі справжніми румунськими прізвищами – Думітру Фірташ, Серджіу Льовочкін і (Хрінйогознаєяк) Ахметов.

А першим ту метушню запримітила людина тонкої душевної організації, яка дуже любить на всіх ображатися, особливо на журналістів, нардеп Тіміш. І почав кричати "Ганьба!" І правильно почав кричати. Бо я теж би почав, якби на мій округ внадилися Юрча і Мірча та ще й під покровительством архієпископа Лонгіна.

І з дітками цілуються, і з вчителями фоткаються, з попами хрестяться. Тобто йде повний і тотальний захист прав нацменшини від "хунти" (по-нашому, розвід лохів на тємі захисту духовно стражденних, освітньо спраглих та економічно нужденних. Щось таке прокручується і в українських селах, але з іншою музикою – банду - геть, корупцію – в топку) . Не інакше, як Георгія вижити з округу хочуть, а замість нього пропхати "справжнього борця із режимом" Мірчу Папієва (кажуть, що навіть вже й шапку вовняну купив для поїздок селами), або й самого архієпископа. Опшим, ще час є, тьорки перетруть і рішать.

А Митро в екзилі затвердить план і бюджет, хто буде у ролі рятівника: Мірча – освітньо спраглих і економічно нужденних, чи архієпископ – духовно стражденних. А де тут Тіміш? Де де? Он у кутку сидить, на всіх ображається. А що всі? Та їм пофіг. Так що крутий сюжет може бути на румунському окрузі, ой крутий.

І єдине, що в цьому радує, це те, що "князь Буковини і Бесарабії" Мірча так докерувався в 2010-2014 роках, що тепер до славної столиці краю боїться і фізіономію публічно показати, аби випадково не начистили пемзою. Тому і шапку вовняну купив. Думає, що не розпізнають.

Олександр МОСТІПАКА

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
Рейтинг:
(голосів: 1)
5-11-2017, 09:53
Коментарів 0 Переглядів 1559

загрузка...
Фищук заявив про тривожний стан освоєння коштів школами Чернівців
Стан освоєння грошей і незабезпеченість закладів середньої освіти Чернівців обладнанням і матеріалами є "тривожним", заявили в ОДА
Блоги
блог Миколи Кобилюка
Блог Миколи Кобилюка

блог Марини Корпан
Просять допомоги, попри лютий мороз

блог Валерії Чорней
Колись люди навіть билися шляхетно

блог Ігоря Буркута
Що буде далі, сказати ніхто зараз не зможе

блог Катерини Ганц
Про нові "модні" тенденції нічних клубів

блог Ліни Нагірняк, Фото
Те, на чому спекулюють у нас, у Тернополі - успішно працює

блог Лесі Токарюк
До мене звернувся знайомий військовий хірург із Чернівців, який перебуває у зоні АТО

блог Ярослава Волощука
Як у влади, так і в опозиційних політиків мета - власні політичні інтереси, а вже потім Україна та її люди

блог Оксани Драчковської
Треба підтримувати одне одного, а не дерти сім шкур з ближнього

блог Юлії Боднарюк
Не заважайте тим, хто малює безкоштовні картини

блог Ігоря Довганя
Свято, але не для всіх

блог Михайла Салітри
Про повернення екс-губернатора

блог Олександра Мостіпаки
Про головні події минулого тижня у блозі Олександра Мостіпаки

блог Галини Олійник
Поділ на "чернівчан" та "нечернівчан" дуже помітний у висловах представників фракції "Рідне місто"

блог Марини Карасьової
Таку систему боротьби з корупцією у медицині придумав… міністр

блог Людмили Осадчук
Не всі готові до змін
блог Ірини Григоращук
Жити "за блатом" звикли ще з радянських часів
блог Віталія Олійника
Рідні вперше побачили у військовій формі
блог Анни Мячиної
Погляд збоку на засідання Чернівецької міської ради
блог Христі Венгринюк
Отак воно і було: відбув пристрій нічного бачення рік в АТО, переходить далі...
Популярне Коментують
• Новини
Виварки вам у поміч і бережіть пацанів. Блог Мостіпаки
Про головні події минулого тижня у блозі Олександра Мостіпаки
загрузка...
Апартаменти чистого повітря чекають на своїх мешканців (на правах реклами)

На околиці Чернівців, подалі від міської метушні, розташувався новий сучасний житловий комплекс "GARDEN HALL", який відрізняється зручним плануванням квартир, якістю будівництва і доступною ціновою політикою
Перший Центр Дитячого Зору відкрив свої двері для маленьких чернівчан (на правах реклами)

У середу, 10 жовтня, на Соборній площі, 1, відкрився перший у Чернівцях Центр Дитячого Зору "Люксор Kids", що став довгоочікуваним поповненням у великій родині "Оптики Люксор"
Буковинцям пропонують автомобілі Renault в кредит на особливих умовах (прес-реліз)

Жителі Буковини мають змогу придбати нові автомобілі Renault на акційних умовах- від 1% річних.
ПриватБанк збільшив термін кредитування на придбання нових автомобілів до 7 років (прес-реліз)

Акційні умови кредитування на придбання нових автомобілів включатимуть в себе відсоткову ставку від 0,01% річних, аванс від 10% вартості авто та подовжений строк кредиту - 7 років
Солодке задоволення у Чернівцях (на правах реклами)

А ви знали, що солодощі сприяють вашому щастю? Ні? Тоді мерщій до найсолодших місць у Чернівцях, що вразять не лише смаком десертів, але й їх естетичним оформленням.